Методики ФТ. 5. Класифікація лікувальних фізичних чинників

5. Класифікація лікувальних фізичних чинників

6. Використання електричних струмів, електромагнітних полів, ультразвукового лікування, світлолікування у клінічній практиці.

7. Правила влаштування, експлуатації та техніка безпеки фізіотерапевтичних відділень (кабінетів)

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ
В практиці лікаря будь-якої спеціальності, поряд з медикаментозним лікуванням, широке застосування знаходять і лікувальні фізичні фактори. В комплексному лікуванні хворих з гострими захворюваннями, загостреннями хронічних патологічних процесів, наслідками травматичних пошкоджень і функціональних порушень вони часто грають провідну роль. Для цих цілей у складі стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних закладів і санаторіїв розгортаються фізіотерапевтичні відділення (кабінети), в яких надається фізіотерапевтична допомога хворим і реконвалесцентів. Фізіотерапевтична допомога є різновидом спеціалізованої медичної допомоги, що надається населенню лікарями-фізіотерапевтами або під їх керівництвом середнім медичним персоналом з використанням природних і штучних лікувальних фізичних чинників. В ній потребує приблизно 80% хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні, не менше 60% хворих, які знаходяться на амбулаторному і практично всі хворі, направлені в санаторій.
Фізіотерапевтична допомога є видом медичної допомоги, що надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і кваліфікацію, в спеціалізованих відділеннях, кабінетах лікувально-профілактичних установах (центрах, клініках) з використанням спеціальної апаратури і обладнання. Спеціалізована медична допомога (в тому числі і фізіотерапевтична) виявляється лікарями-спеціалістами лікувально-профілактичних установах, які отримали ліцензію на зазначений вид діяльності
ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДРОЗДІЛУ

В лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) фізичні фактори широко використовують на всіх етапах надання допомоги населенню у державній, муніципальної та приватної системи охорони здоров'я.

Фізіотерапевтичне відділення є одним з структурних підрозділів лікувально-профілактичного закладу, яке призначене для надання фізіотерапевтичної допомоги. Організація, структура, обсяг і зміст роботи фізіотерапевтичних підрозділів визначені наказами МОЗ СРСР № 817 від 1 листопада 1949 р. «Про заходи по поліпшенню фізіотерапевтичної допомоги населенню» та № 1440 від 21 грудня 1984 р. «Про затвердження умовних одиниць на виконання фізіотерапевтичних процедур, норм часу з масажу, положень про фізіотерапевтичних підрозділах та їх персонал». Організаційно-штатна структура, апаратурне оснащення та обсяг роботи фізіотерапевтичних підрозділів визначаються штатної ліжкової ємністю і медичним профілем установи.
Виділяють наступні види фізіотерапевтичних підрозділів:
• фізіотерапевтичний пункт (в оздоровчому пункті та фельдшерсько-акушерському пункті);
• фізіотерапевтичний кабінет (ФТК) (в лікарнях ємністю 50 ліжок і штаті 10 лікарів);
• фізіотерапевтичне відділення (ФТО) (100 ліжок, 200 процедур за зміну в поліклініках).
Фізіотерапевтичний пункт - первинна форма фізіотерапевтичної допомоги, яка організовується в умовах медпункту, фельдшерсько-акушерського пункту. Їх оснащення повинно бути компактним, зручним та простим в експлуатації (светолечебная апаратура - солюкс, опромінювач ртутно-кварцовий тощо).

Фізіотерапевтичний кабінет (ФТК) розгортається в лікарнях, які мають не менше 50 ліжок і в поліклініках за наявності в їх штаті не менше 10 лікарів, що ведуть амбулаторний прийом. Мінімальна площа ФТК повинна бути не менше 30 м2. Звичайно, в ньому розміщують електро-светолечебную апаратуру: солюкс, стаціонарний ртутно-кварцовий опромінювач, переносний апарат УВЧ-терапії, апарат гальванізації, високочастотної магнітотерапії та інші.

Фізіотерапевтичне відділення (ФТВ) є одним із самостійних підрозділів лікувально-профілактичного закладу, представляє комплекс фізіотерапевтичних кабінетів. Воно розгортається в лікарнях від 100 і більше ліжок і в поліклініках, які забезпечують пропускну здатність понад 200 процедур за зміну. ФТВ повинно мати декілька приміщень, що відповідають обсягу роботи, санітарно-гігієнічним нормам та вимогам, встановленим галузевим стандартом (ОСТ 42-21-16-86), а також оснащення відповідно до табеля обладнання. У ФТВ крім электрофотолечебных процедур проводять також водо - і грязелікування та ін. ФТВ може бути базою для підготовки з фізіотерапії лікарів і середнього медперсоналу. Завданнями ФТВ є:

- лікування та профілактика захворювань шляхом широкого використання сучасних методів фізіотерапії;

- консультації хворих за направленнями лікарів;
- контроль за виконанням призначаються фізіопроцедур;
- аналіз помилок до призначення фізіотерапевтичних процедур лікарями інших спеціальностей і підвищення їх кваліфікації в області фізіотерапії;
- забезпечення дотримання персоналом правил охорони праці при роботі.
Робота ФТВ (ФТК) проводиться за графіком, відповідальність за складання якого покладено на завідуючого відділенням (кабінетом). В кожному лікувально-профілактичному закладі необхідно мати паспорт відділення (кабінету) за єдиною формою. Паспорт складається завідуючим ФТВ (ФТК) в двох примірниках і затверджується головним лікарем. Один примірник паспорта зберігається у відділенні, другий надсилається в організаційно-методичний центр.
У відповідності з Наказом МОЗ СРСР № 817, у великих лікарнях, крім організованого централізованого ФТВ, припустимо функціонування окремих фізіотерапевтичних кабінетів при відділеннях стаціонару. В об'єднаних лікувально-профілактичних установах можуть бути роздільні (для стаціонару і поліклініки), електросвітлолікувальні кабінети. Керівництво ними здійснюється єдиним завідувачем.
За Наказом МОЗ СРСР № 1000 від 23 вересня 1981 року («Положення про відділення відновного лікування міської поліклініки», додатки 12, 13, 14) ФТО (ФТК) поліклініки входять до складу відділення відновного лікування.
На посаду завідуючого відділенням відновного лікування призначається лікар-клініцист, який пройшов спеціальну підготовку. У своїй роботі він підпорядковується заступнику головного лікаря поліклініки з медичної частини. Завідувач ФТВ (ФТК) підпорядковується безпосередньо завідуючому відділенням відновного лікування.
Відділення фізіотерапії зазвичай створюються у великих багатопрофільних лікарнях, поліклініках, центрах медичної реабілітації, санаторно-курортних закладах, де є умови для проведення всіх видів фізіотерапевтичної допомоги. Сюди ж включаються кабінети рефлексотерапії і мануальної терапії. У лікарнях, денних стаціонарах і поліклініках фізіотерапевтичні кабінети можуть входити до складу відділень та центрів відновного лікування.

Існує багато способів консервативного лікування. І хоча сьогодні лікарі мають у своєму арсеналі тисячі фармакологічних препаратів, більшість з них або недостатньо ефективна, або має побічну дію, перш за все алергічну і токсичну. Тому, поряд з медикаментозною терапією існують не медикаментозні засоби впливу на людський організм. Основне місце серед них займають цілющі фізичні фактори, зокрема:

а) природні (клімат, повітря, сонце, вода в т.ч. мінеральна);

б) преформовані або штучні, тобто засновані на використанні різних видів фізичної енергії в перетвореному вигляді (електротерапія, аерозолі, ультразвук, світло тощо).

Зазначені фізичні фактори мають певні переваги перед медикаментозними засобами, бо не мають побічної алергічної та токсичної дії, але при цьому вони не менш активні, а в окремих випадках навіть є сильнодіючими. Фізичні методи лікування не протиставляються іншим лікувальним заходам, а застосовуються в поєднанні з ними в різних лікувальних комплексах.

Галузь клінічної медицини, яка вивчає лікувальні властивості фізичних факторів і розробляє методи їх застосування для лікування і профілактики хвороб, а також для медичної реабілітації, називається фізіотерапією (з грецької: фізіо – природа; терапія – лікувати).

Застосування фізичних факторів з лікувальною метою відноситься до глибокої давнини. Ще Гіппократ, Авіцена застосовували для лікування фізіотерапію (ФТ).

Розвиток природничих наук (фізики, фізіології, біології) став основою сучасної ФТ. Відкриття у 19 ст. явища електромагнітної індукції дало початок електротерапії.

Велику увагу застосуванню фізичних факторів у медицині надавали видатні вітчизняні вчені. До кінця XVIII століття в клініках Московського університету порівняно широко застосовувалась електротерапія. Пізніше, в 1825 р. В.М. Нікітін описав використання з лікувальною метою природних і штучно приготованих мінеральних ванн. М.Я. Мудров, Ф.І. Іноземцев у І половині ХІХ ст. широко застосовували гідротерапію.

Визначний Московський клініцист Г.А.Захар'їн рекомендував бальнеотерапевтичні і фізіотерапевтичні методи лікування, масаж і гімнастику.

Велику роль у розвитку фізіотерапії відіграв інститут фізичних методів лікування в Севастополі, який очолив професор О.Ю.ІЦербак. У цьому інституті розвивалось рефлексологічний напрям у вивченні фізіологічних механізмів дії фізичних агентів. На основі ідей О.Ю.Щербака був створений ряд нових лікувальних методів: гальванічний комір за Щербаком, метод "іонних рефлексів", які до нині не втратили свого значення.

Дата добавления: 2013-12-14