Визначення. Культурологія допомагає пояснити справжню суть культури, її роль у суспільному житті, показує, яким повинен бути вектор історичного розвитку

Культурологія допомагає пояснити справжню суть культури, її роль у суспільному житті, показує, яким повинен бути вектор історичного розвитку, на досягнення яких цілей повинні бути скеровані всі зусилля окремої особи і всього людства. Більшість людей цю роль розуміють спрощено, а часто невірно. Входження у світ культури ними сприймається як засіб розширення світогляду, як спосіб досягнення більш високого соціального статусу, як умову здобуття численних і корисних контактів. Існує установка масової свідомості, згідно якої людина, що володіє певною сумою знань, манерою поведінки, ціннісними орієнтаціями, може розраховувати на особливе ставлення, на взаєморозуміння і підтримку. Дійсно, оволодіння сукупністю певних культурних цінностей дозволяє людині підвищувати свій статус. Але функції культури не обмежуються цим. Уже в ХУІІ ст. чеський вчений Ян Амос Коменський довів тезу, що культура є метою буття як окремої людини, так і суспільства. Культура – це постійне духовне вдосконалення. Дякуючи їй досягається та стадія просвітлення, на якій відбувається відкриття божественної істини, повне злиття з універсумом. Саме завдяки культурі виникає можливість досягти гармонії соціального буття у світі, звільнення людства від жахів війни, релігійного екстремізму і нетерпимості, встановлення внутрішніх зв’язків між народами. Універсальна культура – це фактор, що визначає долю людства.

Про актуальність науки культурології

Вступ

Культурологія досліджує закономірності розвитку культури як надскладної системи; розкриття суті культурного прогресу, культурної кризи, проводить пошук спільного і особливого в історичних долях різних культур.

Далі ідеї чеського вченого розвинув І. Кант: «Метою розвитку людського роду є культура» та філософи «срібної доби» М.Бердяєв, Г.Федотов. «У житті суспільному примат належить культурі. Не в економіці, не в політиці, а в культурі полягає мета суспільства,» - писав М.Бердяєв. Г.Федотов: «Буття народів і держав виправдовується тільки культурою, яку вони створюють».

Той, хто володіє сукупністю культурологічних знань, ніколи не буде наполягати, що сенс існування людства у накопиченні речових багатств чи у збільшенні технічної міці, чи у встановленні певного типу політичної організації, чи у підкоренні, колонізації чужих планет. Для нього культура буде першоцінністю, а збереження і примноження культурного багатства - орієнтиром діяльності. ХХІ ст. – століття гуманітарної культури. Культурологія сприятиме переборенню негативних тенденцій, залученню людини до цінностей національної і світової культури, створює атмосферу довіри, толерантності, духовного здоров’я. Дефіцит культури викликає особливу тривогу: він виявляється у вандалізмі у ставленні до культурної спадщини, нашесті масової культури, засміченні мови, запущеності міського і сільського середовища, розповсюдженні грубості, вульгарності, у неохайній зовнішності, агресивності, ворожості між людьми. Ці негативні явища пояснюють об’єктивними умовами, зміною системи цінностей, економічними негараздпми, втратою ідеологічного впливу, цензури, заборон. Тому і зростає роль гуманітарних наук, які і впливають на удосконалення духовного світу. У кожному новому поколінні повинен збільшуватись культурний пласт свідомості, який створює основу духовного росту і моральної стійкості людини. Гуманітарна освіта повинна перебороти примітивний прагматизм, зняти психологічну напругу, емоційне навантаження, сприяти відновленню душевної рівноваги і здоров’я, підвищувати творчий потенціал і життєстійкість особистості.

Крім того, за прогнозами видатних екологів сучасності, через недовгий час, максимум кілька десятиліть, людство постане перед реальною загрозою свого зникнення в силу того, що почався процес незворотніх змін в оточуючому середовищі, викликаний перевищенням допустимого порогу антропогенного навантаження на екосферу. На їх думку, свіже повітря, вода, продукти харчування, неотруєні гербіцидами, в близькій перспективі стануть стратегічними товарами, що загострить міжнародну обстановку, буде причиною конфліктів між народами, яким прийдеться вирішувати проблему свого біологічного виживання. Леслі Уайт бачить причину ситуації в установці сучасної людини, за якою природа - це поле діяльності. Культурологія пропонує іншу інтерпретацію стосунків людини і природи, яка в корені відрізняється від стереотипних рішень масової всідомості сучасних людей.

Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурноюантропологією, соціологією,психологією, історією.

Людина почала відокремлювати себе від оточуючого середовища вже на початку свого існування. Першими свідченнями цього процесу є примітивні малюнки на стінах печер, на ранньому етапі наші пращури просто лишали відбитки своїх рук або малювали пальцями «хвилі», що, ймовірно, вже свідчить про бажання змінити навколишній світ за допомогою власних творчих сил.

Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення (colo, colere - обробіток, займатися землеробством). У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти. При цього стосовно землі Катон писав не просто про технічну обробку ділянки, а й специфічне, духовне ставлення до неї..

Римський оратор і публіцист Марк Тулій Цицерон, говорячи про оброблення, мав на увазі не землю, а духовність, виховання, розвиток розумових здібностей. У одному з своїх листів він говорить про «культуру духу», тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.

У середньовічній Європі слово «культура» вживалося в словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris — вироблення правил поведінки, cultura scientiae — засвоєння науки, cultura literarum — вдосконалення письма).

До XVIII ст., згідно з висновками лінгвістів слово «культура» стало окремою, самостійною лексичною одиницею, означаючи обізнаність, освіченість, вихованість — все те, що і зараз ототожнюють з культурністю. Як його синонім, використовувалося також поняття «цивілізація». За останні три сторіччя латинське слово увійшло у всі європейські мови, набуло універсального значення, перетворилося на філософське поняття і стало об'єктом наукових досліджень.

Слово почало вживатися в сучасному розумінні (як результати діяльності суспільної людини) в працях німецького юриста й історіографа С. Пуфендорфа (1632-1694). Тоді ж культура стала розумітися як надприроднє, як протистояння людини дикій природній стихії.

Сутність - те, що явище або предмет є саме по собі, на відміну від його мінливих станів або інших явищ та предметів. Існує релігійний та світський підхід до пояснення суті культури.

Етапи наукового визначення сутності культури співпадають із етапами становлення культурології як науки:

1). Античність - ХVІІІ ст. - зародження культурологічного знання, культура не осмислювалася як окрема цілісна система. До проблем культури звертаються філософи, історики;

2). ХVІІІ - ХІХ ст. - культура як цілісне явище стає предметом дослідження філософії та етнографії;

3). Середина ХІХ століття - культурологія (культурна антропологія) формується як окрема сфера знання, що досліджує сутність культури та процеси її існування

Сутність кожної конкретної культури розкривається в її явищах (артефактах).

Сутністю культури як фундаментальної категорії являються результати людської діяльності та сама діяльність.

Культурні процеси і явища відрізняються складністю і багатоплановістю. Тому у сучасній науці нараховується декілька сотень визначень культури. Деякі з них широко відомі: культура - це сукупність досягнень людства; все багатство матеріальних і духовних цінностей; це інтегральний образ, що об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду. У таких визначеннях міститься вказівка і перелік елементів культури.

Дата добавления: 2013-12-14