ОК №2 Феномен культури. Суть і сутність культури

1. К. є невід’ємною складовою життя людини і суспільства. Вона виникає у процесі становлення людини. Створене людиною штучне середовище, розвиток мислення, розуму, почуттів, зміна стосунків у людському суспільстві – все це процес розвитку культури. К. охоплює всі форми і вияви людської діяльності.
2. Три етапи розвитку уявлень про культуру: Античність, Відродження, Просвітництво. Спочатку поняття «культура» (cultura) входить у обіг як слово лат. походження від дієслів «colo», «colere» і має широкий спектр значень: обробляти, вирощувати, населяти. Культура означала облаштування людини на певній території, а також догляд та обробіток землі. Так виникло слово agricultura – обробіток землі. Поняття «к». до 3-2 ст. до н.е. пов’язувалось з селянською працею – цілеспрямованою, свідомою діяльністю людини. Землеробство вимагало широких знань про землю, час сіяння, збір урожаю, способи зберігання., участь у продажу, торговому обміні, використання молитов, співів, обрядів, звичаїв. Предметом турботи була не лише земля, рослина, а й божество, яке охороняло життя людини та плоди її праці. В лат. мові виникло слово cultus, що означало «піклування про божество, культ». Таким чином найдавніший комплекс смисла слова «культура»: «облаштування того місця, де живеш; обробіток землі; шанування богів – охоронців цього місця; захист богами людей, які в цьому місці живуть і добре чинять». У Цицерона (1ст до н.е.) поняття «к» поширилось на виховання, вдосконалення самої людини, в листах оратора та філософа йшлося про культуру душі, вплив філософії на розвиток розумових здібностей людини
3. Саме у добу Просвітництва з’являються трактати, присвячені дослідженню культури як цілісного світу, створеного людиною. Культура призначена для створення умов для життя, духовного вдосконалення людини, взаєморозуміння між народами. Вчені Джамбатіста Віко (Італія), Йоганн Гердер(Німеччина) створюють перші енциклопедії світової культури. Саме у добу Нового часу склалось сучасне значення термінів «культура», «цивілізація». Слово «культура» починає вживатись як самостійний термін для означення духовного світу людини, основу культури пов’язують з розвитком розуму, моральності, свідомості, релігійності. Розум, людяність, релігія(дає людині поради, втішає) – три найбільш важливі цінності культури.
4. Одне з ранніх визначень «к.» -англ. вченого Едварда Тайлора з книги «Первісна культура»: «Культура чи цивілізація – це складне ціле, що включає знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї та будь-які інші здібності і звички, набуті людиною як членом суспільства».
5. Американський антрополог Альфред Кребер у 1948 році дав таке визначення: «К. – це специфічний і виключно продукт життєдіяльності людей, їх відмінна риса у космосі».
6. Радянський етнограф Рудольф Ітс (1928 -1990): «К. – означає все, що створене людиною на відміну від того, що створене природою».
7. Існує до 500 визначень культури – це різноманітні погляди на суть і зміст культури. Культура репрезентує глибину і невичерпність людського буття, всі аспекти зв’язку людини зі світом. Зміст цього поняття збагачувався у зв’язку з розвитком самої культури та накопиченням знань про неї. Більшість дослідників розглядають к. як наслідок спільної корисної діяльності людини.
8. Вчені встановили 9 груп визначень к.:описові, історичні, нормативні, ціннісні, психологічні, структурні, ідеологічні, символічні. При антропологічному розумінні к. – все, що не природа, все людське, штучне. Соціологи трактують к. як сукупність ідей,норм, принципів, соц. інститутів, які забезпечують колективну життєдіяльність людей. З семіотичних позицій к.- це сукупність знакових систем (знак – це чуттєво сприймаємий предмет,який виступає як представник іншого предмета, якості, стосунків). При аксіологічному (ціннісному) розумінні к. – це сукупність цінностей, ціннісних смислів.
9. У 20 ст розвивалось розуміння смислу культури, її сутності найперше у її духовності.
10. Сучасне уявлення про культуру. К. – це особливий духовний досвід людських спільнот, який накопичується і передається від покоління до покоління, змістом якого є ціннісні смисли речей, форм, норм, ідеалів, стосунків, дій, почуттів, намірів, думок, виражених у специфічних знаках і знакових системах (мовах культури).

К. – це обробка, оформлення, одухотворення, облагородження людьми оточуючого середовища і себе: людських стосунків, діяльності, її способів, процесів та результатів.

11. Термін «к.» використовується для позначення загальної характеристики стану життя суспільства

того чи іншого регіону (культура Сходу), історичного періоду (культура епохи Відродження),

країни (культура Франції.). Тоді термін «кульура» співпадає чи майже співпадає за змістом з

терміном «цивілізація».

Дата добавления: 2013-12-14