Контроль як функція уравління

В загальному вигляді контроль призначений встановити правильність, законність, доцільність та ефективність діяльності підприємств, установ, організацій. Осмновним фактором, що гальмує розвиток контролю є невизначеність законодавчої бази та відсутність закону «Про фінансовий контроль» взагалі.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 726/2012

Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади

. Утворити:

Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

Залежно від завдань, які ставляться перед органами контролю переважає та чи інща його форма: фінансовий контроль, державний аудит, бюджетний казначейський, податковий контроль, незалежний аудиторський контроль., контроль та аудит банків та інше

Кожна із зазначених форм має свої особливості та форми здійснення.

Діяльність суб’єктів контролю має ретельно рекламуватись законодавчими актами. Більше того, згідно з ч.ІІ ст.19 КУ, діяльність органів державного, і муніципального фінансового контролю, їх посадових осіб, повинна здійснюватись лище на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Тобто контроль має бути максимально повно і точно визначений, врегульований, регламентований, щоб унеможливити заподіяння шкоди особі, суспільству чи державі.

Отже, в сучасних умовах необхідність контролю обумовлена потребою ефективній боротьбі з економічними злочинами та правопорушеннями кількість яких постійно зростає.

В ринкових умовах господарювання зростає значення функції контролю. Контроль стає необхідним, по-перше, для усунення невизначеності інформації про ситуацію, що склалась на підприємстві; по-друге, для попередження можливості виникнення пов’язаних з цією невизначеністю кризових ситуацій; і, по-третє, для забезпечення та постійного підтримання умов успішної діяльності підприємства. Серед найбільш поширених в сучасних умовах форм та способів контролю можна назвати управлінський облік, внутрішній аудит та контролінг.

Найбільш досконалою формою організації контролю на підприємстві є запровадження контролінгу як функціонально відокремленого напрямку економічної роботи на підприємстві. Контролінг включає в себе встановлення цілі підприємства, поточний збір та обробку інформації для прийняття управлінських рішень, здійснення функцій контролю відхилень фактичних показників діяльності підприємства від планових, а також підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Координуючи, інтегруючи та спрямовуючи діяльність усієї системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію “управління управлінням” і являє собою синтез планування, обліку, контролю, економічного аналізу, організації інформаційних потоків тощо.

У сучасній практиці господарювання внутрішньогосподарський контроль набуває все більш розвинених способів та форм. Найбільш поширеним способом контролю є запровадження управлінського обліку. Управлінський облік представляє собою інтегровану систему обліку витрат та доходів, нормування, планування, контролю та аналізу, що дає змогу систематизувати інформацію для оперативних управлінських рішень та координації проблем майбутнього розвитку підприємства.

Зміст управлінського обліку визначається цілями управління: він може бути змінений за рішенням адміністрації в залежності від інтересів та цілей, поставлених перед керівниками внутрішніх підрозділів.

З метою оцінки та контролю ефективності діяльності в практиці господарювання використовуються такі підходи до побудови аналітичного управлінського обліку на підприємстві: за центрами виникнення витрат; за центрами відповідальності за витрати, що виникають; за центрами рентабельності виробництва окремо взятого продукту. Основними критеріями у побудові моделей управлінського обліку слугують цілі управління, система оцінки та контролю за витратами, рівень спеціалізації підрозділів та величина їх витрат.

Одним з інструментів системи внутрішнього контролю є внутрішня звітність підприємства та система її показників. Відмінність функцій, що виконуються окремими підрозділами визначає склад та зміст інформації внутрішньої звітності. Розрізняють такі типи внутрішньої звітності: інформаційну, про економічні результати, результативну звітність про персональну діяльність.

Також сучасною формою контролю на підприємстві є запровадження внутрішнього аудиту. Можливості і мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають дуже широкий спектр та напрямки і залежать від розміру та структури підприємства, а також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора складаються з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Метою внутрішнього аудиту є удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення та мобілізація резервів його зростання.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження та після завершення. Завданням внутрішньогосподарського аудиту є аналіз ситуації ризику, застереження від банкрутства підприємства, використання ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживання заходів, що сприяють стабільності фінансової діяльності підприємства. Внутрішній аудит забезпечує керівництво інформацією для прийняття рішень, які стосуються ефективного функціонування бізнесу.

Слово “контроль”, як і слово “влада”, породжує перш за все негативні емоції. Для багатьох людей контроль означає перш за все обмеження, примушення, відсутність самостійності і т.д. – словом все те, що прямо протилежне нашим уявленням про свободу особи. Саме через це контроль відноситься до функцій управління, суть яких трактується невірно.Контроль – це процес забезпечення досягнень організацією своїх цілей.Цей процес складається з встановлення стандартів, вимірів фактично досягнутих результатів і проведення коректувань в тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів.Керівники розпочинають здійснювати функцію контролю з того самого моменту, коли організація сформулювала цілі завдання. Контроль є невід‘ємним елементом самої суті будь-якої організації, бо ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати в відриві від контролю. 3 основні види контролю: попередній, поточний і заключний. Попередній. Так він називається тому, що здійснюється до фактичного початку робіт. Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація (не створення, а саме реалізація) певних правил, процедур і ліній поведінки.Поскільки ці правила і лінії поведінки виробляються для забезпечення виконання планів, то їх сурове дотримання – це спосіб переконатися, що робота розвивається в потрібному напрямку. В організаціях попередній контроль використовується в трьох головних напрямках – по відношенню до людських, матеріальних і фінансових ресурсів. Попередній контроль в області людських ресурсів досягається за рахунок ретельного аналізу тих ділових і професійних знань, які необхідні для виконання тих чи інших посадових обов‘язків.Попередній контроль матеріальних ресурсів здійснюється шляхом розробки мінімально допустимих рівнів якості і проведення фізичних перевірок відповідності матеріалів, що надходять цим вимогам.Важливішим засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є бюджет, бо дає впевненість, коли організації буде потрібна готівка, то вона буде. Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведених робіт.Частіше всього об‘єктом є підлеглі співробітники, а сам він традиційно є прерогативою їх безпосереднього керівника. Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення виникаючих проблем і пропозиції по удосконаленню роботи дозволить виключити відхилення від намічених планів. Поточний контроль не проводиться буквально одночасно з виконанням самої роботи.Швидше він базується на вимірах фактичних результатів, одержаних після проведення роботи. Заключний контроль здійснюється надто пізно, щоб відреагувати напроблеми в момент їх виконання проте він має дві важливі функції. Перша дає керівництву організації інформацію, необхідну для планування,у випадку, якщо аналогічні роботи передбачається проводити в майбутньому. Порівнюючи фактичні і потрібні результати, керівництво має ноді самі стандарти можуть виявитись нереальними, тому що вони базуються на планах, а плани – це лише прогнози майбутнього. Стандарти можуть переглядатися в сторону підвищення (якщо фірма діє успішно), і в сторону зниження (якщо стандарти виконати важко).

К онтроль - це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, розпорядчим і контрольним органом державної влади на території України. Вона здійснює законодавче регулювання відносин власності, організації управління народним господарством та соціаль¬но-культурним будівництвом, бюджетно-фінансовйми системами, оподаткуванням, охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів, порядком реалызації конституційних прав, свобод і обов'язків громадян. Вона контролює також хід виконання програм економічного і соціаль¬ного розвитку України, бюджет, надання державних позик.

Отже, економічний контроль —це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України.

Ринкові відносини грунтуються на розширенні прав підприємств, роздержавленні власності та існуванні різних її форм, демократизації управління у використанні економічних важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінку за кінцевим результатом.

Організаційні форми господарського контролю.

Функції економічного контролю поширюються на економічну діяльність усіх ланок народного господарства. За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики, Державний комітет України із статистики, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю - Державний комітет України по стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль - місцеві Ради народних депутатів та комісії їх.
Незалежний контроль - аудиторський, створюється на гос¬прозрахункових засадах.

Контроль власника - внутрішньосистемний, внутрішньогос¬подарський.

Фонд державного майна України (далі Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України. У Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також районах України.

Основними завданнями Фонду є:

захист майнових прав України на її території та за кордоном;

реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації їх, створення спільних підприємств;

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна.підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, їхніх структурних підрозділів;

сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.
Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює виконання їх;

змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, перетворення їх у відкриті акціонерні товариства;
здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема несе відповідальність у межах зазначеної частки;

продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;
створює комісії з приватизації;

затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загаль¬нодержавній власності;

укладає договори з посередниками щодо організації підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації;

видає ліцензії посередникам;

здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації;

вживає заходів щодо залученняØ іноземних інвесторів до про¬цесу приватизації;
виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передавання в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;

бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

розробляє проекти нормативних актів з питань управління майном, що є у державній власності, та його приватизації;

бере участь у розробці і укладенні міждержавних угод з пи¬тань власності та використання державного майна;

представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Поділ власності на державну і приватну о'бєктивно визначає два основних суб'єкти права власності: державу і особу. Щодо колективної власності (власності трудових колективів, колективів-орендарів, колективних підприємств, кооперативів, господарських товариств, професійних спілок тощо), то ця власність є самостійною формою, її слід вважати похідною від приватної. Колективна власність — це, по суті, спільна власність ок¬ремих осіб. Вона існує в усіх країнах і є лише засобом організації співпраці конкретних людей, у межах якої визначаються відносини між ними, порядок управління колективом і власністю. Через таку організацію і реалізуються функції володіння, ко¬ристування й розпорядження майном.

Фонд має право: видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати виконання їх;

одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

затверджувати кошторис витрат з державного позабюджетного фонду приватизації в межах, встановлених державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України; виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підприємствами і організаціями зобов'язань перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход), додаткову вартість, заробітну пла¬ту працівників та ін.). Контролює правильне і економне витрачання бюджетних коштів, а також додержання фінансової дисципліни організацій, що перебувають на державному бюджеті.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики – відповідно до покладених на нього завдань:

що здійснює державну політику у сфері стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, управління якістю, державного нагляду, захисту прав споживачів та реклами.В ході реалізації Стратегічного плану очікується досягнення наступних конкретних результатів:
- удосконалення нормативної та законодавчої бази з питань технічного регулювання та захисту прав споживачів відповідно до вимог СОТ та ЄС;
- забезпечення переходу від системи обов’язкової сертифікації до системи оцінки відповідності згідно з вимогами міжнародних стандартів, удосконалення національної еталонної бази метрологічного забезпечення виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг;
- забезпечення процесу стимулювання впровадження суб’єктами господарювання сучасних систем управління якістю виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг;
- створення ефективного механізму фінансування та матеріально-технічного забезпечення системи технічного регулювання та захисту прав споживачів.

Державна інспекція України по контролю за цінами контролює застосування цін і тарифів міністерствами, відомствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності. Антимонопольний комітет України запобігає монопольному становищу на ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.
Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньо-господарські резерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження та видатки позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, в організаціях і установах, які є комунальною власністю, здійснюють контроль за додержанням зобов'язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємс Державою делеговано місцевим Радам народних депутатів та місцевому і регіональному самоврядуванню додатково такі контрольні функції:
здійснювати контроль за додержанням проектів будівництва об'єктів житлово-комунального гоподарства і виробничого призначення, а також припиняти будівництво, яке здійснюється з порушенням планів забудови та затверджених проектів і може завдати шкоди навколишньому середовищу; призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про приймання в експлуатацію об'єктів житлово-цивільного призначення, а також брати участь у прийманні в експлуатацію інших об'єктів;
контролювати експлуатацію об'єктів комунального господарства, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, які є у власності підприємств та окремих громадян; припиняти експлуатацію їх в разі порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати у таких випадках видані їм дозволи на створення та експлуатацію відпо¬відних об'єктів.

Незалежний контроль проводять аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків з державним бюджетом, а також розподілення прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим інспекціям).

Економічний контроль власника включає в себе внутрішньосистемний і внутрішньогосподарський.
Внутрішньосистемний економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на правах власності.
Основним завданням внутрішньосистемного контролю є: контроль виконання планових завдань з виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи; додержання діючого законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Зміст і види господарського контролю

Контроль за змістом включає перевірку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямів розвитку суспільства. Економічний контроль поширюється на сферу розвитку економіки народного господарства - галузі, підприємства.
Важливою функцією економічного контролю є вплив через систему управління на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, запобігання непродуктивним витратам і втратам, закріплення господарських зв'язків, додержання господарського і трудового законодавства, забезпечення збереження власності. Крім того, економічний контроль передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємця, конкурентною спроможністю його продукції на внутрішньому і світовому ринках. Економічний контроль покликаний запобігти банкрутству і розоренню підприємців.

Отже, зміст економічного контролю — це система конкретних заходів, спрямованих на раціональне господарювання підприємців з різними формами власності в умовах ринкових відносин.

1. Аудиторський контроль: аудит та державний фінансовий аудит. Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність «та Господарського кодексу-це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господврської діяльності підприємств, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку,повноти та відповідності чинному законодавству.
2.Податковий контроль (методи-різні види перевірок).

3.Бюджетний контроль.

4. Казначейський контроль.

Дата добавления: 2013-12-14