Розділ І. Загальні положення

Закон УКРАЇНИ

В цому конспекті повністю приведений Закон України “Про охорону праці, як найбільш необхідний документ для вивчення предмету, а також даються витяги з декількох інших важливих документів.

“Про охорону праці”

Цей Закон визначає основні положення щодо реаліза­ції конституційного права працівників на охорону їх жит­тя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відпо­відних органів державної влади відносини між робото­давцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Стаття 1. Визначення понять і термінів

Охорона праці - це система правових, соціально-еконо­мічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямова­них на збереження життя, здоров'я і працездатності лю­дини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець - власник підприємства, установи, орга­нізації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фі­зична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в орга­нізації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 3. Законодавство про охорону праці

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону Ук­раїни „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та прийнятих відповідно до них

нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено ін­ші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам ї та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забез­печення суцільного технічного контролю за станом ви­робництв, технологій та продукції, а також сприяння під­приємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкоду­вання шкоди особам, які потерпіли від нещасних випад­ків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності не­залежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо

охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень наці цілі, отримання яких не суперечить за­конодавству;

інформування населення, проведення навчання, про­фесійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представни­ками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рів­нях;

використання світового досвіду організації роботи що­до поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Дата добавления: 2013-12-14