Вимоги до деталювання складальних креслень

1. Виготовляючи складальні креслення, масштаб їх беруть звичайно зменшеним і довільним. Він не відповідає значенню, поданому в основному написі.

2. Деякі технологічні операції, наприклад розклепування, роз­вальцьовування, обтискування, запресовування, просвердлювання і скріплювання деталей гвинтами, штифтами тощо, виконують під час складання виробу. На складальному кресленні в технічних вимогах такі операції звичайно обумовлені. У цих випадках деталі слід пока­зувати в тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто до виконання технологічних операцій.

3. Виконуючи робочі креслення деталей, слід уважно стежити за узгодженням розмірів спряжених частин окремих деталей. Без цього неможливо забезпечити складання виробу. Наприклад, на складальному кресленні узгодженими повинні бути номінальні розміри зовнішньої циліндричної поверхні клапана і внутрішньої циліндричної поверхні штуцера тощо.

4. На робочому кресленні деталі треба відобразити й ті елементи, які на складальному кресленні або зовсім не показані, або зображені спрощено, умовно чи схематично. Наприклад, на складальному кресленні різьбові отвори іноді показують без фаски, а на робочому кресленні фаску зображають. До робочого креслення пружини доданють діаграму її механічної характеристики, а також таблицю параметрів, чого, звичайно, немає на скла­дальному кресленні, і т. п.

За робочими кресленнями в експериментальному цеху виготовляються всі деталі виробу з урахуванням замовлених комплектуючих деталей і вузлів, здійснюється складання дослідного зразка і його випробування.

У процесі складання та в результаті випробувань дослідного зразка уточнюються конструкції окремих деталей та коригується в цілому робочий проект. У разі необхідності виготовляється настановна партія виробів і приймається рішення про підготовку до серійного (масового) виробництва товару, його доробку чи припинення подальших робіт.

Пояснюється все це тим, що ГОСТ 2.305—68 рекомендує не виконувати на складальному кресленні деякі дрібні конструктивні елементи, якщо це не позначається на читанні його і не впливає на проведення складальних операцій. До таких елементів слід віднести:

а) ливарні і штампувальні заокруглення, уклони і конусності;

б) проточки, канавки для виходу різьбонарізного інструмента;

в) зовнішні і внутрішні фаски;

г) пружини і деякі інші деталі, які показують спрощено або схематично, тощо.

Відповідні розміри цих елементів слід брати із спеціальних стандартів.

5. Розміри деяких елементів деталей, наприклад шпонкових пазів, шліців, гнізд під головки гвинтів, глухих отворів для шпилькових з'єднань, центрових гнізд, різьбових проточок тощо, слід брати не з складального креслення, а з відповідних спеціальних стандартів.

6. Всі лінійні розміри на робочому кресленні мають бути узгоджені з ГОСТ 6636—69 («Нормальні лінійні розміри»), а кутові — з ГОСТ 8908—58 («Нормальні кути»).

7. Деякі елементи деталей при зображенні на робочому кресленні слід показувати трохи в іншому вигляді, ніж на складальному. Наприклад, глухі різьбові отвори для шпильок та гвинтів на складальному кресленні показують спрощено — з різьбою, нарізаною до кінця отвору. На робочих кресленнях ці отвори слід показувати з урахуванням величини недорізу (ГОСТ 10549—63). На складальному крес­ленні не показують зазор між діаметром прохідного отвору {діаметром болта, гвинта чи шпильки. На робочому кресленні цей розмір пока­зують з урахуванням складання (грубе чи точне) відповідно до ГОСТ 885—64 і деяке інше.

8. Щоб оцінити і проставити на робочому кресленні шорсткість поверхні деталі, слід визначити, яка поверхня — спряжена чи вільна. З'ясувати характер спряження, експлуатаційні та естетичні вимоги щодо поверхні тощо. Практика виробила деякі границі параметрів шорсткості для типових деталей:

а) Rz 20 — 0,63 робочі поверхні зубів зубчастих коліс;

б) Rz 80 — 1,25 привалковані поверхні корпусних деталей, пази, канавки, проточки;

в) 0,32 — 0,16 робочі поверхні поршневих циліндрів;

г) Rz 40 — 1,25 отвори під болти, гвинти, штифти тощо.

Дата добавления: 2013-12-14