Основні характеристики фаз інвестиційного проекту. Передінвестиційна фаза

Незалежно від вартості і обсягу робіт кожний проект є об'єктом управління на протязі усього життєвого циклу. Життєвий цикл - це проміжок часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації. Частіше життєвий цикл інвестиційного проекту визначають по грошовому потоку: від виникнення першого грошового потоку і до закінчення останнього. Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють отримувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позичок та реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію за­побігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого народження" передбачає дуже різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купівля компаній інших галузей, інвестування нових проектів.

П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад або друге народження). На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висока конкуренція. Банки незацікавлені у співробітництві, а якщо і дають позики, то лише під відсоток значно вищий за середній по галузі. Акції підприємства перестають користуватися попитом. Зменшення доходів призводить до зменшення дивідендів, що нараховуються по акціям. Якщо на попередній стадії не було розроблено стратегію відродження та не було залучено солідні інвестиції, на підприємство очікують занепад і банкрутство.

Управління інвестиційною діяльністю підприємства є важливою складовою частиною фінансового менеджменту, яка виділяється у самостійну сферу економічного управління - управління проектами. Управління інвестиційною діяльністю повинно забезпечити вирішення наступних завдань.

1. Максимізувати вартість підприємства і забезпечити стабільно високі темпи її зростання.

2. Забезпечити високі темпи економічного розвитку підприємства, зокрема максимізувати дохідність інвестиційної діяльності.

3. Мінімізувати інвестиційний ризик. За несприятливих обставин інвестиційні ризики можуть привести не лише до втрати доходів, але і основного капіталу.

4. Підвищити фінансову стійкість та платоспроможність підприємства. Та як інвестиційна діяльність пов'язана з відволіканням фінансових ресурсів, то ці ресурси можуть закінчитися раніше, ніж буде отримано доход від реалізації інвестиційного товару.

Для вирішення цих задач інвестиційний менеджмент повинен ефективно реалізовувати свої функції:

- стимулювання розробки інвестиційних пропозицій, формування портфелю пропозицій;

- розробка стратегії і забезпечення потреб фірми у інвестиційних ресурсах;

- розробка напрямів інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечують реалізацію стратегічних напрямів її розвитку;

- поточне планування і оперативне управління реалізацією інвестиційних програм і окремих проектів;

- опрацювання пропозицій, розробка та аналіз бізнес-планів. Розподіл інвестиційних ресурсів, формування інвестиційних програм;

- моніторинг інвестиційних проектів та підготовка рішень по "виходу" з неефективних проектів.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту охоплює певний про­міжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (вве­дення в дію виробничої потужності, об'єкта, випуску продукції, здійснення нововведення тощо). Цей проміжок часу прийнято вважати інвестицій­ним циклом, або циклом інвестиційного проекту. Він складається з таких трьох фаз:

1) передінвестиційна (від попередніх досліджень до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

2) власне інвестиційна (проектування, укладення контрактів, спо­рудження або облаштування приміщень виробничого і невироб­ничого призначення, навчання виробничого персоналу);

3) виробнича (введення в експлуатацію і започаткування господар­ської діяльності, випуск проектної продукції).

Кожна з цих фаз поділяється на окремі стадії:

Передінвестиційна фаза поділяється на такі стадії:

< власне передінвестиційна;

< ідентифікаційна;

< підготовча;

< розробка попереднього проекту й експертиза;

< детальне проектування.

Інвестиційна фаза має такі стадії:

< підготовка і проведення тендерів;

< спорудження потужності та її об'єктів, виробничий маркетинг;

< навчання виробничого персоналу.

Експлуатаційна фаза охоплює такі стадії:

< здача в експлуатацію;

< започаткування випуску продукції, господарської діяльності;

< заміна та оновлення технологічного устаткування;

< розширення та інновації;

< виведення на проектну потужність, заключна оцінка проекту.

Власне передінвестиційна стадія — це стадія визначення інвестицій­них можливостей; отримання в максимально короткий термін і без значних витрат інформації про потенційних інвесторів, на різних рівнях — від підпри­ємства до сектора економіки і т. д. На цій стадії дослідження базуються зазвичай на загальних оцінках, а не на детальному аналізі. Аналізують природні ресурси, майбутній попит на проектну продукцію, імпорт подібної продукції з метою визначення сфер заміщення імпорту, вплив на довкілля, можливе розширення наявних виробництв на основі інтеграції, загальний інвестиційний клімат, експортні можливості тощо.

На стадії ідентифікації проводять вибір цілей проекту, складають перелік усіх можливих ідей, здійснюють відбір різних проектів з порівнянням їх можливостей для вибору найефективнішого з урахуванням можливостей останнього на макро- і мікрорівні.

Макроекономічний аналіз переважно здійснюється за трьома ознаками:

< ресурсною;

< галузевою, щоб визначити потенціал певного сектора економіки;

< регіональною, щоби з'ясувати можливості регіону і привабливість для нього проектної продукції.

Макроекономічний аналіз має на меті збір інформації для потенційних інвесторів.

На цій же стадії здійснюється і аналіз на мікрорівні. Найпоширенішими критеріями для відхилення проектів є такі:

- висока вартість проектів порівняно з очікуваними доходами;

- брак політичної підтримки;

- висока вартість сировини і кваліфікованих кадрів;

- недостатній попит на проектну продукцію;

- неконкурентоспроможна технологія;

- висока енерго- і матеріаломісткість проектної продукції;

- велнкомасштабність проекту, що є причиною неспроможності Існу­ючих організаційно-управлінських структур реалізувати його;

- надмірний ризик.

Стадія підготовки проекту складається з двох етапів: попередня оцін­ка та додаткові дослідження. На цій стадії здійснюють відбір та ранжиру-вання і наявних варіантів проекту, які доцільно взяти для детального розроблення, а також попередню оцінку інвестиційної пропозиції, яку здійснюють за такими критеріями:

- технічна і технологічна здійснюваність проекту;

- екологічна, соціальна й інституційна допустимість;

- фінансова та економічна доцільність;

- оцінка альтернатив проекту;

- оцінка ризику і невизначеності зовнішнього середовища.

Якщо ж економічна частина проекту викликає сумніви, то потрібно зробити додаткові дослідження. У такому разі слід оцінити конкретні сировин­ні і матеріальні ресурси за ступенем доступності чинних та призначених цін на ці ресурси, уточнити масштаб проекту та можливі транспортні витрати. У подальшому додатково вивчають і визначають джерела фінансування й альтернативні варіанти, аналізують відбір можливих технологій тощо.

Після розробки попереднього проекту та експертизи переходять до стадії розробки проекту (детального проектування), коли здійснюють де­тальну розробку проектно-кошторисної документації за всіма розділами проекту (технічним, технологічним і т. д.) і проводять його аналіз (технічний; екологічний; соціальний; інституційний; фінансовий; економічний; комерцій­ний; аналіз ризиків). Деколи ці аналізи проектів називають експертизою.

Проте аналіз і експертиза проектних рішень (проектів) відрізняються за своєю суттю.

Протягом інвестиційної фази, або фази впровадження проекту, здій­снюють такі заходи: визначення організаційної, правової та фінансової бази здійснення проекту, проведення тендерів, укладення угод; вирішення технічної, технологічної частини проекту і придбання устаткування під прийняту проектом технологію; придбання землі; проектні, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи; формування адміністрації підприємства, фірми; виробничий маркетинг; набір і навчання кадрів.

Набір і навчання експлуатаційних кадрів слід проводити паралельно з будівельно-монтажними роботами з таким розрахунком, щоб вони були спроможні брати участь уже на етапі пусконалагоджувальних робіт. Це особливо важливо для великомасштабних проектів Із залученням значної кількості працюючих і тих проектів, де використовуються нові технології, ноу-хау, що вимагають від експлуатаційного персоналу особливих навичок і нових прийомів праці.

Введення в експлуатацію — технічно і технологічно важливий період здійснення проекту. В цей період проводять пусконалагоджувальні роботи, передексплуатаційні перевірки і пробні пуски технологічного і допоміжного

устаткування, комплексне опробування з видачею проектного продукту, виробу і т. ін., прийняття в експлуатацію з оформленням відповідного акта приймання. Безперечно, передумовою цього має бути забезпечення, — відповідно до розроблених у складі проекту графіків, - постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей, виробів, інших ресурсів, відповідної кваліфікації експлуатаційного основного і допоміжного персоналу.

Експлуатаційна фаза, або експлуатація виробничої потужності чи об'єкта, дає відповідь, наскільки результати проекту відповідають його цілям. Функціонування потужності, виробництва, підприємства у режимі виробниц­тва (випуску продукції, надання послуг) за умови дотримання проектних нормативів і досягнення розрахункової рентабельності (прибутку) — свід­чення того, що проект вдався, що інвестування відбулося вдало.

Під час експлуатації виникає потреба постійного оновлення процесу, удосконалення окремих його ділянок, упровадження нової продукції, нових технологій, поліпшення систем контролю та управління. Це, у свою чергу, вимагає відповідних фінансових і технічних ресурсів і має здійснюватися на підставі уже нових проектів.

Важливою стадією інвестиційного проекту і проектного аналізу є заключна оцінка проекту. Вона дає змогу відповісти на такі питання:

1. Чи досягнуті цілі проекту, а якщо ні, то в чому причина?

2. Чи досягнуто запроектованої величини прибутку?

3. Чи отримали учасники проекту запроектовані вигоди?

На підставі цих відповідей узагальнюють позитивні і негативні сторони проекту з тим, щоб урахувати їх у наступних проектах.

Схема циклу інвестиційного проекту

Фази	Стадії	Етапи	Цілі
І. Передінвестиційна	а. Аналіз можливостей	1. Визначення інвестиційних можливостей. Агрегована оцінка виходячи з існуючих проектів	Початок мобілізації інвестиційних фондів шляхом постачання інформацією стосовно нових інвестиційних можливостей потенційних інвесторів на основі аналізу: природних ресурсів, існуючої структури промисловості і сільського господарства; потенційного попиту на окремі споживчі товари; статей імпорту для заміщення внутрішнім виробництвом,; впливу на навколишнє середовище новостворюваних галузей; можливих взаємозв’язків з іншими секторами національної і зарубіжної економіки; можливостей диверсифікації; загальної інвестиційної кон’юнктури; промислової політики, можливостей експорту; забезпеченості трудовими і матеріальними ресурсами
		2. Аналіз загальних можливостей (макро-підхід)	Три типи аналізу: регіональний (ціль — визначення можливостей конкретного регіону); галузевий (ціль — визначення можливостей обмеженого сектору економіки); ресурсний (ціль — визначення можливостей пов’язаних використанням природних ресурсів, сільськогосподарської або промислової продукції). Ціль етапу — привернення уваги до конкретних інвестиційних пропозицій.
		3. Аналіз можливостей проекту (мікро-підхід)	Стимулювання інвестора для трансформації ідеї проекту у ясно виражену інвестиційну пропозицію (вибірковий список продуктів з даними по кожному продукту, доповнений інформацією стосовно організаційних і юридичних процедур)
	б. Підготовка обґрунтування	1. Попереднє обґрунтування	1. Визначення (підтвердження або скасування) наступних критеріїв: - інвестиційні можливості є настільки багатообіцяючими, що рішення стосовно інвестування може бути прийняте спираючись на інформацію отриману на стадії попереднього обґрунтування; - окремі аспекти проекту мають вирішальне значення і потребують глибокого вивчення шляхом функціональних або допоміжних досліджень (див. п.2) - наявна інформація є достатньою для того щоб визначитися стосовно життєздатності або чи є вона достатньо привабливою для конкретного інвестора (групи інвесторів);
			- стан навколишнього середовища у місці запланованого розміщення виробництва і потенційний вплив на нього виробництва, що проектується, відповідають національним стандартам.
			2. Огляд наявних альтернатив по головним компонентам обґрунтування (див. додаток 2, розділи ТЕО, п.2-4.
		2. Допоміжні (функціональні дослідження	Більш детальне опрацювання якого-небудь конкретного аспекту проекту, особливо для крупно масштабних інвестиційних пропозицій. Класифікація досліджень:
			- вивчення ринку товарів, які будуть вироблятися, включаючи прогнозування попиту на ринку з урахуванням очікуваного проникнення на ринок;
			- вивчення ринку сировини і матеріалів, що включає рівень їх доступності, а також існуючі прогнозовані зміни цін на ці матеріали;
			- лабораторні та експериментальні випробування, що необхідні для визначення прийнятності конкретних видів сировини;
			- вивчення місць розміщення, особливо для проектів у яких транспортні витрати можуть бути вирішальним фактором;
			- аналіз техногенного і економічного впливу на навколишнє середовище (оцінка поточного стану навколишнього середовища на території, що оточує передбачуване місце розташування проекту; оцінка моловідходних, ресурсозберігаючих або природоохоронних технологій; визначення альтернативних майданчиків; оцінка альтернативних видів сировини);
			- дослідження оптимальних масштабів виробництва, пов’язаних з вибором альтернативних технологій, з визначенням відповідних інвестиційних і виробничих витрат і ціни на продукцію, що проектується;
			- вибір обладнання (тільки для крупних підприємств) — здійснюється з урахуванням кількості і можливостей постачальників і обсягів відповідних витрат на альтернативній основі. Замовлення обладнання за звичай здійснюється на протязі інвестиційної фази.
		3. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) (див. дод.2.)	Прийняття остаточного рішення стосовного того, чи є комерційні, технічні, економічні і екологічні передумови для здійснення проекту і чи варто переводити його в інвестиційну фазу.
	в. Оцінка проекту і прийняття рішення про інвестування	1. Оціночний звіт.	Фіксація остаточного рішення стосовно інвестування прийнятого особами, що підтримують проект. Оцінка проекту здійснюється національними або міжнародними фінансовими організаціями по технічному, ринковому, управлінському, організаційному, фінансовому та іншим аспектам
		2. Підтримка інвестиційних проектів.	1. Визначення потенційних джерел фінансування. 2. Створення спеціалізованих національних органів стимулювання і розвитку. 3. Організаційні заходи.
ІІ. Інвестиційна	а. Створення юридичного, фінансового та організаційного базису. Придбання і передача технології	1. Підготовка засновницьких документів. 2. Вибір організаційної структури управління. 3. Придбання технології
	б. Детальне проектування. Контрактація	1. Підготовка територій будівництва. 2. Остаточний вибір технології і обладнання. 3. Будівельне планування
		4. Календарне планування строків виробничого будівництва.
		5. Підготовка необхідних документів, креслень, виконаних у масштабі та інших схем (планувань).
		6. Тендеринг (оголошення торгів)
		7. Оцінка пропозицій.
		8. Переговори і контрактація (підписання контрактів) між інвестором та фінансуючими, консультативними і архітектурними організаціями, а також постачальниками сировини
	в. будівництво	1. Придбання землі.
		2. Будівельні роботи разом з установкою і монтажем обладнання відповідно до заданої програми і графіку.
		3. Здача в експлуатацію.
	г. Передвироб-ничий маркетинг	1. Маркетингові заходи для підготовки ринку до нових продуктів. 2. Забезпечення критичного рівня постачання (маркетинг постачання)
	д. Набір та навчання персоналу
	е. Введення в експлуатацію
ІІІ. Виробнича	Господарська діяльність підприємства

Дата добавления: 2013-12-14