Виникнення і розвиток світового господарства

Лекція № 1-2

Питання для самоконтролю знань

Способи керування системами.

Цілеспрямоване втручання в перебіг процесів у системі називається керуванням.

Керування забезпечує необхідний рівень стійкості системи у процесах взаємодії її з зовнішнім середовищем та взаємодії в середині самої системи.

Керування є універсальним терміном у сенсі багатозначності його конкретних реалізацій:

1) в математичних моделях ми можемо обирати числа, функції, алгоритми, графові структури;

2) в технічних системах – сили, геометричні розміри, різноманітні сигнали, команди ПК, фізичні величини – напруга, сила струму, температура, жорсткість матеріалу, концентрація та переміщення речовини;

3) в економіці – розміри фінансування, матеріальні ресурси та строки їх постачання, розташування кадрів;

4) в соціальній галузі – накази, поради, дії, вплив на суспільну думку, організація нових колективів.

1. Дати визначення складної системи.

2. Які властивості складних систем?

3. Назвіть основні характерні особливості складних систем.

4. Які існують способи керування системами?

Тема 1. Міжнародні економічні відносини, зміст, рівні, суб’єкти та форми. – (4 год.)

Питання:

1. Виникнення і розвиток світового господарства.

2. Сутність міжнародної економіки та предмет її вивчення.

3. Зміст та значення МЕВ.

4. Рівні та суб’єкти МЕВ.

5. Класифікація форм міжнародних економічних відносин

Первісні люди, що з'явилися на Землі багато сотень тисяч років тому, спочатку вели примітивну економічну діяль­ність. Господарство того періоду було збиральницьким. Тогочас­на людина майже не відрізнялася від тварини. І людина, і тварина брали у природи лише те, що вона їм пропонувала. Людина при­стосовувалася до природи так, як це й сьогодні роблять предста­вники фауни.

Вважається, що приблизно 15—25 тис. років тому на Землі з'явився перший землероб — людина здогадалася посіяти у ґрунт перші зерна і зібрати врожай. Так почалося перетворення приро­ди людиною.

Існує гіпотеза про те, що сільськогосподарська революція (тобто перехід від збиральницького господарства до відтворювального) розпочалася приблизно 10 тис. років тому в регіоні, який називають «Родючий півмісяць». Він охоплю­вав височини східного узбережжя Середземного моря, гори Тау-рус та Загрос і сягав Перської затоки. Іноді до цього регіону зара­ховують і долину Нілу та його дельту. Частини територій нинішніх Туреччини, Іраку, Сирії та Ірану належать до згаданого регіону. Він був досить забезпечений теплом і вологою. Пізніше тут існували великі імперії стародавнього світу — ассирійців, вавилонян, медесів, персів, ізраїльтян, венеціанців, турків. У Месо­потамії (територія між річками Євфрат і Тигр) людство освоїло вирощування багатьох важливих сільськогосподарських культур.

Дикі тварини вперше були приручені в Центральній Америці та Південно-Східній Азії.

Людина постійно вдосконалювала знаряддя праці, підвищува­лася продуктивність її діяльності, відбувалося розшарування пер­вісного суспільства, з'явилися сім'я, приватна власність і держа­ва. Розпочався розвиток і вдосконалення господарств держав і державоподібних утворень (наприклад, міст-держав). Очевидно, тривалий час економіки країн тогочасного світу існували незале­жно одна від одної. Потреби людей були примітивними, а прос­тори, що розділяли їх, здавалися нездоланними. Від створення світового господарства людство віддаляла значна історична дис­танція. Врешті-решт таке господарство з'явилося.

Світове госпо­дарство — це сукупність господарств країн світу, взаємопов'я­заних міжнародними економічними зв'язками.

Розвиток світового господарства бере початок від першої міжнародної операції купівлі-продажу товару (інакше кажучи — продажу за гроші) або першої міжнародної бартерної операції (тобто обміну одного товару на інший). Зрозуміло, що нині в людства немає речових або письмових доказів, коли саме це від­булося і що саме було предметом першої зовнішньоекономічної угоди. Незаперечно одне: міжнародне господарство почало заро­джуватися дуже давно. Історія донесла до нас чимало яскравих прикладів. Це, зокрема, Великий шовковий шлях, який намага­ються відродити нині. Дніпром пролягав шлях «з варягів у гре­ки», тобто зі Скандинавії до Візантії. Відомо, що населення пер­шої держави у світі — Єгипту вже п'ять тисяч років тому торгувало з сусідніми племенами.

Наука стверджує, що людство зазнало трьох великих суспіль­них поділів праці.

Перший- На світанку цивілізації тваринництво відокре­милося від землеробства. Землеробські і тваринницькі племена почали обмінюватися про­дукцією. Отже, постала і ставала дедалі гострішою потреба удо­сконалити засоби виробництва.

Другим суспільним поділом пра­ці було відокремлення ремісництва від землеробства і тварин­ництва. Ремісництво стало основою сучасної промисловості.

Третій - Розвиток ремесла і обміну сприяв утворенню міст, відокрем­ленню міста від села, виникненню протилежності між містом і селом. Розвиток обміну, розширення його територіальних меж спричинився до третього суспільного поділу праці — виокрем­лення купецтва. Саме завдяки йому почало розвиватися світове господарство як сукупність взаємопов'язаних господарств різних держав. Зокрема, стародавні фінікійські та грецькі купці не лише торгували товаром, а й надавали послуги у перевезенні вантажів і пасажирів.

Гроші виникли внаслідок першого великого суспільного поді­лу праці, тобто коли виокремились скотарські племена і значно розвинувся обмін. Процес еволюції форм грошей полягає в пере­ході від «штучних грошей» (худоба, хутро, прикраси тощо) до «вагових грошей», коли вагова кількість певного товару, скажі­мо, солі, металу тощо ставала грошовою одиницею. Зрештою роль грошей почали виконувати благородні метали — золото і срібло. Відбувається перехід від вагових металевих грошей до їх монетної форми, коли за гроші правили шматки металу певної маси, форми, сплаву з клеймом, яке засвідчувало їх товарний вміст. Спочатку монети карбували приватні особи — купці. Ку­пець став посередником між виробником і покупцем і надавав послуги у продажу товарів. Слідом за купцем з'явився міняйло, який позичав гроші для обслуговування товарообігу.

Вважають, що Середземномор'я разом із сусідніми районами Західної Азії стало центром зародження світового господарства, яке згодом поширилося в напрямку Південної, Південно-Східної та Східної Азії, Росії, Америки, Австралії з Океанією, Тропічної Африки.

Епоха великих географічних відкриттів сприяла поширенню міжнародної торгівлі за межі Європи. За триста років упродовж XV—XVIII ст. були відкриті Америка, морський шлях навколо Африки до Індії та Індокитаю, Австралія, Берінгова протока, ти­хоокеанські острови, північне узбережжя Сибіру, морські течії в Атлантичному й Тихому океанах. Великі географічні відкриття були зумовлені швидким розвитком товарного виробництва, по­требами окремих європейських країн знайти нові торгові шляхи на Схід, гострою нестачею золота в торговому обігу та ін.

Економіці притаманні розвинута сфера міжнародного обміну това­рами та факторами виробництва, виникнення міжнародних форм виробничої діяльності, набуття відносної самостійності міжнарод­ною фінансовою системою, створення механізмів міжнародного ре­гулювання економіки, поглиблення відкритості економік країн сві­ту. Міжнародна економіка як наука є частиною економічної теорії.

Для світового ринку властиві такі ознаки:

• товарне виробництво, що вийшло поза національні рамки;

• переміщення товарів зумовлено не лише внутрішніми, а й
зовнішніми попитом та пропозицією;

• оптимізація використання факторів виробництва;

• забезпечення конкурентоспроможності товарів та їх виробників.

Товар у міжнародній економіці є об'єктом міжнародного обо­роту. Попит і пропозиція на товар діють як у національних ме­жах, так і на міжнародному рівні, формуючи сукупний попит і сукупну пропозицію. Товари можуть бути спроможними до між­народної торгівлі і неспроможними до неї. На перші з них ціни встановлюються взаємодією попиту і пропозиції як всередині країни, так і за кордоном. Ціна других товарів встановлюється попитом і пропозицією на національному рівні.

Дата добавления: 2013-12-14