Специфіка соціальної роботи з представниками проблемних груп (груп ризику)

Соціальна робота завжди здійснюється в межах “проблемної ситуації”, що характеризується таким станом соціокультурного життя на індивідуальному, груповому, загальносоціальному рівнях, при якому під дією зовнішніх або внутрішніх чинників раніше сталі процеси способу життя, взаємодії людей, їх динамічні зв'язки з оточенням виявляються порушеними, а механізми відновлення балансу відсутні; при цьому виникає необхідність перегляду (аж до відмови від них) звичних соціокультурних зразків і т.ін., оскільки за обставин, що змінилися, вони втрачають функції засобів підтримки соціокультурного порядку, що приводять до бажаних результатів.

Конкретна робота з клієнтами проблемних групп.

Специфіка соціальної роботи з представниками проблемних груп (груп ризику).

Основні поняття: проблемна ситуація, ризик, група ризику, проблемна група, “практичне поле” соціальної роботи з представниками проблемних груп.

Виходячи з такого розуміння “проблемної ситуації” в соціальній роботі, будь-який її клієнт може опинитися в такій ситуації.

Покажемо це на прикладі трьох груп проблем, що виникають у житті дитини [22, с. 9-10].

Перелік проблем з точки зору вчених	Перелік проблем з точки зору соціальних педагогів / працівників, які практикують
1. Проблеми свободи вибору й соціальної творчості – труднощі на шляху реалізації дитиною її інтересів і потреб у вже сформованих нормах соціального життя або труднощі у створенні нових норм соціальних взаємин (прояв власного ставлення до людей, установлення нового статусу, розширення масштабів впливу на навколишнє середовище тощо)	1. Проблеми, пов'язані зі збереженням психічного здоров'я дітей, розвитком особистості, самовизначенням дітей і підлітків, – фахове самовизначення підлітків з урахуванням можливостей соціального середовища; психологічна дезадаптивність, тривожність, страхи; саморозвиток дитини й реалізація її здібностей у соціальному середовищі; особистісне самовизначення, розвиток рефлексії; проблеми, пов'язані з неблагополуччям сім'ї, порушенням прав дитини й насильством – психологічне неблагополуччя в родині, сім'я “соціального ризику”, важкий матеріальний стан, безпритульність дітей, алкоголізм і або наркоманія батьків; дотримання, охорона і захист прав дітей-підлітків, які потребують правової соціальної та педагогічної допомоги; опіка, піклування, сирітство; агресія, насильство в сім'ї
2. Проблеми соціальної адаптації й дезадаптації – труднощі в засвоєнні та пристосуванні до існуючих норм соціального життя або труднощі в дозволі тих норм, що є соціально небезпечними, несуть у собі загрозу для життя й здоров'я дитини	2. Проблеми, пов'язані з неадекватною та девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі – “важкі” діти (некеровані, педагогічно запущені, які поводять себе зухвало, агресивно); дурна компанія, кримінальний контакт, причетність до кримінальних обставин, перебування на обліку в міліції; вживання дітьми алкоголю, наркотиків; адаптація до нового середовища (у новому класі, школі, дитячому колективі); дезадаптація до норм соціального життя в колективі і, як наслідок, до самотності, дефіциту спілкування
3. Проблеми соціальної інтеграції або дезінтегрованості – труднощі в об’єднанні або роз’єднанні потреб, інтересів і можливостей дитини, її сім'я з можливостями, потребами й інтересами інших людей; труднощі в розширенні й розвитку соціальних зв'язків або виході із попередньої системи стосунків і зв'язків	3. Проблеми, пов'язані з конфліктами й морально-психологічним кліматом у школі, мікросередовищі – агресивна поведінка дорослих, насамперед учителів (чіпляються, кричать); конфлікти між дорослими й дітьми, вчителями та учнями; відмова вчителів працювати з учнями; пригніченість через нерозуміння навчального матеріалу; низька успішність, ухиляння від навчання, відсутність інтересу до шкільного життя, до розширення сфери спілкування; конфлікти в середовищі однолітків; багатосторонні конфліктні ситуації: невміння будувати взаємини при спілкуванні, розв’язувати конфліктні ситуації; відсутність чітких орієнтирів вибору

Крім того, феномен “проблемна ситуація” диктує спрямованість організації соціальної роботи на проблемно-орієнтований підхід до неї, що означає вирішення проблем клієнтів з акцентом на усвідомлення, стимулювання й підтримку їхніх власних здібностей і ресурсів [13, с. 8-9].

Подолання “проблемного поля” соціальної роботи припускає також її спрямованість на здійснення завдань реформуванням соціальної роботи в Україні, насамперед, у таких її сферах, як соціальна політика, державно-правові основи, здоров'я і здоровий спосіб життя нації, захист і забезпечення цивільних прав і свобод тощо [14, с. 38].

“Проблемна ситуація” в практиці соціальної роботи найбільш адекватно може бути подана поняттями “ризик” і “група ризику”.

Ризик – ситуативна характеристика проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

Групи ризику – це категорії людей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі [17, с. 419].

До цієї групи відносять наступні категорії людей: інваліди, діти-сироти, діти з відхиленою (асоціальною, девіантною) поведінкою, літні люди й розумово відсталі, біженці, люди, які зазнали насильства, алкоголіки, наркомани, бездомні, жертви екологічних катастроф, сексуальні меншості, злочинці, хворі на СНІД, люди, які займаються проституцією, обдаровані люди, які відчувають труднощі в спілкуванні (“важкі” для інших), та інші.

Серед усіх представників груп ризику найбільш проблемними (у силу своїх найбільш загальних соціальних ознак) є такі: дезадаптанти (ті, що порушують процес взаємодії людини з навколишнім середовищем), девіанти (виявляють поведінку, що відхиляється від норми), деприванти-делінквенти (які здійснили незаконні дії), маргінали тощо.

Як висновок необхідно зазначити, що в професійному плані робота соціального педагога з представниками проблемних груп пов'язана, у першу чергу, з проблемою його власного соціального ризику (відчуття емоційного виснаження, наявність ворожості стосовно клієнтів і психосоматичних захворювань; негативна самооцінка, зростання агресивності й почуття провини тощо). Звідси виникає необхідність захисту самого соціального працівника, який працює з представниками проблемних груп клієнтів.

Методи роботи з групами ризику – це сукупність прийомів і способів, які використовуються для стимулювання і розвитку потенційних можливостей особистості, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації чи розв’язання проблем клієнтів та досягнення різноманітних професійних завдань психологів, соціальних працівників, які працюють з цими групами.

В даному аспекті метод виконує подвійну роль, оскільки з одного боку він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і соціально-психологічній практиці, а з іншого, конкретна дія, що сприяє якісній зміні об’єкта (суб’єкта).

На практиці використовують різноманітні методи, виникли та розвинулися в межах наук про людину зокрема педагогіки, психології, соціології, соціальної роботи.