Особливості елементів форми української держави

Державно-правовий (державний) режим

Державно-правовий режим — це сукупність форм і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства.

Важливим є те, які методи переважають у процесі здійснення державної діяльності та досягнення цілей, що стоять перед дер­жавою, а також наскільки реально громадяни впливають на стан державних і суспільних справ. Розрізняють демократичний і ан­тидемократичний державно-правові режими.

Демократичний державно-правовий режим — стан полі­тичного життя, за якого державна влада здійснюється демократи­чними методами на основі широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні і здійсненні державної політики, утво­ренні та діяльності органів держави, на неухильному дотриманні основних прав людини і громадянина.

Різновиди демократичного державно-правового режиму — режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний та ін.

Антидемократичний державно-правовий режим — зву­ження або усунення можливості реального впливу громадян та їх об'єднань на управління державою, обмеження або порушення основних прав людини, зосередження влади в руках не контро­льованої народом групи осіб чи однієї особи.

Різновиди — авторитарний, тоталітарний, вождизм, військо­во-диктаторський, фашистський, расистський та ін.

Авторитарний режим — державна влада концентрується в руках правлячої верхівки. Допускаються деякі розмежування по­літичних сил, існують легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо виникає різке протистояння політич­них сил, спрацьовує механізм дії реакційного закону чи прямого насильства.

У більшості сучасних країн твердо встановилися певні різно­види демократичних державно-правових режимів (країни Північ­ної та Західної Європи, Північної Америки). У небагатьох краї­нах, переважно Близького Сходу, Африки, зберігаються різні модифікації антидемократичних державно-правових режимів.

На сучасному етапі розвитку України питання про фо­рму держави набуває особливого значення, адже воно стосується найважливіших аспектів організації та діяльності молодої суве­ренної держави. Тому правильне розуміння відповідних теорети­чних положень, що виходять з аналізу світового досвіду держав­но-правового будівництва, застосування їх до конкретних умов і національних традицій може суттєво сприяти створенню життє­здатної форми Української держави, яка забезпечить прогресив­ний розвиток і розквіт усього суспільства.

В Україні відбуваються процеси становлення і розвитку демо­кратичного державно-правового режиму, основи якого знайшли своє закріплення в Конституції України 1996 р.

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна проголошується су­веренною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Конституція характеризує Україну як демократичну державу, яка за формою правління є республікою (ст. 5). Про демократич­ний характер нашої держави свідчить те, що законодавчий орган, Президент України, місцеві ради обираються громадянами Украї­ни на принципах періодичних, конкурентних, вільних виборів. Україна має змішану форму правління. У результаті внесення змін і доповнень до Конституції України законом від 8 грудня 2004 р. Україна є парламентсько-президентською республікою.

Частина 2 ст. 2 Конституції закріплює положення про те, що за своїм державним устроєм Україна є унітарною державою. Автономна Республіка Крим має статус адміністративно-територіальної одиниці, є невід'ємною складовою частиною України. Унітарна форма державного устрою для України є най­більш виправданою, оскільки відповідає її етнічному складу, іс­торичному минулому, економічним та культурним реаліям.

Дата добавления: 2013-12-14