Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція 1. Взаємодія дошкільного навчального закладу та родини дитини раннього віку





Взаємодія дошкільного навчального закладу та родини дитини раннього віку

Класифікація адаптації.

За типом:

1. Функціональні порушення ЦНС та ВНС (відхилення у поведінці та соматовегетативні відхилення).

2. Зниження резистентності (повторні гострі захворювання та соматовегетативні відхилення).

3. Змішаний (відхилення у поведінці, повторні гострі захворювання та соматовегетивні відхилення).

За важкістю:

1. Легка:

Незначні відхилення у поведінці, відсутність гострих захворювань або рідкісні (без ускладнень), відсутність соматовегетативних відхилень.

2. Середньої важкості:

Виражені відхилення в поведінці, але такі, що не вимагають медикаментозної корекції, часті гострі захворювання без ускладнень. Невеликі соматовегетативні відхилення.

3. Важка:

Виражені відхилення у поведінці, які потребують медикаментозної корекції, консультації у психоневролога, часті гострі захворювання з ускладненнями, виражені соматовегетативні відхилення.

За характером протікання:

1. Гостре – до 32 днів.

2. Підгостре – 120 днів.

3. Рецидивуюче (протягом року відмічаються періоди покращення, що чергуються з поновленням колишньої.

Стадії адаптації:

1. Стадія виражених клінічних проявів (гострий період).

2. Стадія зворотнього розвитку симптомів.

3. Стадія адаптованості.

Таким чином, в організації освітньої роботи з дітьми велике значення має саме адаптація до умов суспільного виховання, до інших людей, до групи ровесників, і від того, як проведе її педагог, залежить подальше перебування дитини у новому довкіллі.

 

 

Одним з основних напрямків діяльності педагога дошкільного навчального закладу є організація взаємодії з родинами вихованців. Батьки – перші і головні вихователі дитини. Глибина їхнього впливу на дітей забезпечується, передусім, постійністю і тривалістю виховних впливів у різноманітних життєвих ситуаціях.

Глобальні зміни, що відбувається у суспільстві, потребують від вихователя перегляду власного відношення до родини та домашнього виховання. Необхідно відмовитись від самодостатності у вирішенні освітніх задач та навчитися встановлювати контакти з батьками. При цьому слід пам’ятати, що далеко не всі вони мають високий рівень психолого-педагогічної культури, відповідально відносяться до своєї ролі та є готовими до співпраці з педагогами ДНЗ. Тому необхідно орієнтуватись на інтереси та запити конкретних сімей. Отже, перевагу слід віддавати індивідуальним формам (бесіди, консультації, відвідування сім’ї та ін.). Взаємодія з батьками є обов’язковим розділом плану роботи вихователя.



О.Л. Звєрєва відмічає, що інколи педагоги бояться спілкуватися з батьками, оскільки не є впевненими у своїй компетентності. Однак слід пам’ятати, що вихователі – спеціалісти, і у будь-якому випадку вони знають більше, ніж батьки. Для того, щоб полегшити процес встановлення контакту, рекомендуємо користуватись методикою контактної взаємодії Л.Б. Філонова. Вона складається з 6 стадій.

Коли люди зустрічаються уперше, вони мають якесь уявлення про стандартні дії у подібних ситуаціях. Готуючись до можливих небажаних впливів з боку один одного, обидва, часто навіть несвідомо, огороджуються психічними бар’єрами. Нейтралізації настороженості, тривожності партнера сприяє перша стадія – накопичення згоди. Вона повинна бути легкою, без протиріч, заперечень і суперечок. Для того, щоб викликати до себе прихильність партнера, слід підвести його до згоди, хоча б у неголовному аспекті розмови. Про позитивні результати можна судити по скороченню пауз, переважанню власних повідомлень співрозмовника, його певному розслабленню, зниженню самоконтролю у висловлюваннях.

Друга стадія – пошук співпадаючих інтересів – призначена для визначення всього, що вказує на схожість позицій. Важливо проявити схильність до поступок, показати інтерес до захоплень та поглядів опонента. Головним показником адекватності спілкування є знаходження однієї теми, яка була б рівно прийнятною для обох сторін.

На третій стадії – прийняття особистісних якостей та принципів – спілкування вже набуває емоційного забарвлення і можна починати шукати більш міцну основу для поглиблення стосунків. Співрозмовники формують позиції взаємної прийнятості. Вони демонструють ті якості особистості, які хочуть, щоб в них бачили. Показниками адекватності спілкування є підкреслення батьками власних якостей та поява циклів поведінки, що повторюються (наприклад, часте звертання до одних і тих же слів: „відверто кажучи”, „я завжди погоджуюсь з тим, що є правильним” та ін.). Вихователю необхідно показати, що незалежно від фактичного стану справ він безумовно приймає ті принципи виховання, стилі взаємовідносин в родині, які пропонують батьки. Тут головне підвести співрозмовника до думки, що вас пов’язують спільні інтереси, схожість поглядів та характерів.

Виявленню „небезпечних” якостей, їх відносної сили та ситуацій, де вони виявляються, сприяєчетверта стадія – визначення якостей, що є небезпечними для взаємодії. Завдяки пройденим етапам настороженість співрозмовника знімається настільки, що він може поділитися своїми тривогами щодо негативних якостей, які є в нього, зайнятися самокритикою („я буваю нетерплячий”, „я буваю нестриманий”, „мені в цьому важко зізнатися, але я інколи випиваю” та ін.), причому інколи визнання робиться у непрямій формі. У батьків з’являється потреба повністю розкритися педагогу.

На п’ятій стадії – засобів індивідуального впливу та адаптації до партнера – психологічний фундамент є вже настільки міцним, що можна переходити до тієї початкової мети, яку ставив перед собою педагог як ініціатор спілкування. Відтепер він може відкрито говорити про те, що його хвилює в питаннях виховання дитини.

На шостій стадії – узгодженої взаємодії – можна вести принципові суперечки з тих проблем, що їх було намічено перед початком взаємодії. Оскільки негативні настанови нейтралізовано, довіру встановлено, батьки починають прислухатися до пропозицій та доказів без недовіри та психологічних бар’єрів. Це є необхідним для вироблення єдиної лінії поведінки.



Встановленню довірливо-ділового контакту з родиною сприяє створення позитивного образу дитини та трансляції його батькам: „Нелю, порадуй матусю: покажи їй, якого півника ти намалювала”, „Ваша Катеринка сама прибирає іграшки” і т.д. Це сприяє появленню настанови у спілкуванні з батьками на взаєморозуміння, доброзичливі стосунки, які необхідні для сумісної діяльності педагогів та членів родини, спрямованої на дослідження, спостереження розвитку особистості дитини. Батькам важливо знати про досягнення свого малюка, про те, чому він навчився за певний період життя.

Особливо важливим контакт родини й педагогів є при вступі до ДНЗ і в період адаптації його до дитячого садка.

Педагогічний колектив проводить презентацію свого дошкільного закладу: знайомить з уставом, освітніми програмами та послугами. Вихователі звертають увагу батьків на ті ознаки, за якими можна судити про те, чи готова дитина відвідувати дитячий садок (погоджується ненадовго відпустити маму від себе; прояв інтересу до інших дітей; сформованість ряду гігієнічних навичок, наприклад, проситься на горщик та ін.).

Під час адаптації вихователю важливо виявити особливості дитини, поговоривши з її батьками, побачити деякі її звички, уподобання і те, як до неї звертаються вдома.

Змістом спілкування з батьками дітей раннього віку, які відвідують дошкільний заклад, можуть стати:

- організація здорового образу життя родини;

- створення умов для безпеки життя дитини в домі;

- питання гігієни;

- культура емоційного спілкування з дитиною;

- особливості соціального розвитку та подолання кризи 3 років.

Важливо навчити батьків вмінням збагачувати сенсорний, мовленнєвий досвід малюка в різних видах діяльності, його знарядно-предметну діяльність.

Вихователю рекомендується враховувати позитивний досвід сімейного виховання, виявляти інтерес до захоплень і поглядів батьків.

Специфіка психолого-педагогічної просвіти родина дитини раннього віку є в тому, що групу може бути укомплектовано дітьми різних вікових підгруп, і тому робота з батьками проводиться диференційовано у відповідності до віку дітей (окрім загальних зборів батьків всіх дітей групи).

Педагог має багатий арсенал форм роботи з батьками. Зупинимось на деяких з них.

Відвідування родини вихованця. Воно має свою мету. Час візиту визначають батьки. Отримана інформація повинна носити суворо конфедеційний характер і не розголошуватись.

При першому відвідуванні визначаються загальні умови сімейного виховання. Повторні зустрічі з батьками плануються по мірі необхідності та передбачають приватні задачі (перевірка виконання рекомендацій, що їх було раніше надано вихователем, і т.д.).

Знаходячись в родині, спілкуючись з дитиною та батьками, педагог повинен отримати таку інформацію.

1. Склад родини, професія, освітній рівень батьків.

2. Загальна сімейна атмосфера. Особливості взаємовідносин між членами родини (рівні, дружелюбні, протирічні, автономні, змінні).

3. Роль батьків у вихованні дитини (що батьки вважають важливим у вихованні, які якості ставлять на перший план).

4. На що спрямовані основні турботи батьків: здоров’я, розумовий розвиток, моральне виховання і т.д.

5. Як батьки розуміють роль раннього дитинства у формуванні особистості дитини.

6. Рівень психолого-педагогічних знань та практичних умінь.

7. Система виховних впливів на дитину:

- участь усіх дорослих у вихованні, узгодженість дій;

- непослідовність, наявність конфліктів на грунті виховання, проведення виховних функцій переважно однією особою, відсутність виховання.

8. Організація суміжних форм діяльності в родині:

- залучення дитини до домашніх справ та турбот;

- розподіл обов’язків серед дорослих, періодичне покладання на дитину якихось обов’язків;

- розбіжність дорослих в сімейних справах, ізоляція дитини від домашніх негараздів.

9. Створення розвивального середовища в родині: ігровий та книжковий куточок, наявність посібників, ігор і т.д.

Є інша форма відвідування родини – обстеження, що проводиться звичайно за участю громадськості (членами активу батьків) для надання матеріальної допомоги родині, захисту прав дитини і т.д.

Найбільш доступна форма встановлення зв’язку педагога з родиною – педагогічна бесіда. Її можна використовувати як самостійно, так і у сполученні з іншими формами: бесіда при відвідуванні родини, на батьківських зборах, консультації. Мета її – надання батькам своєчасної допомоги, обмін думками з того або іншого питання виховання, досягнення єдиної точки зору з цього питання.

При проведенні бесіди рекомендується обрати умови, що найбільш підходять, та починати її з нейтральних питань, потім переходити безпосередньо до основного.

Консультації для батьків бувають плановими та позаплановими. Тему для консультації може запропонувати як педагог, так і батьки. У деяких випадках доцільно запрошувати вузьких спеціалістів (психолога, медичного працівника). Час, терміни та тему заходу намічають наперед і оповіщають батьків. Тривалість однієї консультації до 40 хвилин.

На групових зборах батьків знайомлять із змістом, задачами та методами виховання дітей певного віку в умовах ДНЗ і родини.

Порядок денний групових батьківських зборів складається з педагогічної бесіди (доповідь) з найбільш важливої теми на даний момент; виступ лікаря або медичної сестри; повідомлення когось з батьків про досвід сімейного виховання; обговорення поточних організаційних питань.

Протягом навчального року рекомендується проводити 3-4 групових зборів, готують їх, як правило, обидва вихователя почергово. Тривалість – 1-1,5 години.

Після закінчення зборів батьки називають проблеми, які їх хвилюють та не були висвітлені на зборах, радяться з вихователем, висловлюють претензії.

На загальних зборах батьків обговорюються організаційні питання сумісної роботи всього дошкільного закладу. На кожних зборах обирається головуючий та секретар (із батьків), ведеться протокол, виноситься рішення. Обов’язковою є регістрація присутніх.

Завідуюча дитячим садком планує і проводить загальні батьківські збори сумісно з батьківським комітетом та вихователями. Їх повинно бути не менш 3 на рік.

Найбільш повно познайомити батьків з окремими питаннями виховання дозволяють теки-пересування. Звичайно в них підбирається тематичний матеріал з ілюстраціями та практичними рекомендаціями; він систематично поповнюється, ілюстрації замінюються новими. Після вивчення батьками матеріалу, вихователь проводить з ними бесіду з даного питання.

Стенд групи (куточок для батьків). На ньому розташовуються, по-перше, матеріали інформаційного характеру: відомості про антропометричні дані дітей (що змінюються по мірі їх медичного обстеження); режим дня групи; правила для батьків; дні та години прийому завідуючої, лікаря, медичної сестри (із вказівкою ПІБ працівника; його кваліфікаційної категорії; почесних, вчених звань; нагород і т.п.); об’яви різного характеру (запрошення на збори, консультацію, дитячий ранок, поздоровлення із святом та ін.). По-друге, педагогічний розділ стенду, який є основним. Матеріали, що розташовуються в ньому, висвітлюють цілі та завдання виховання, навчання та розвитку дитини у відповідності до освітньої програми, за якою працює вихователь; повідомляється необхідна інформація про особливості розвитку дитини даного віку, що він повинний знати та вміти до 1, 1,5-2, 2,5-3 років.

Педагог вивішує план роботи з дітьми на тиждень або на кожний день, фотографії з життя дітей в дитячому садку. Час від часу виставляється звітний матеріал про те, що засвоєно дітьми з того або іншого розділу програми виховання і навчання за певний період.

На стендах вивішують правила поведінки, до яких привчають дітей у дошкільному закладі; пропонують поради та рекомендації. Можна розташовувати також статті з газет і педагогічних журналів.

Необхідно поповнювати інформацію не менше 1 разу на тиждень, а 1 раз на місяць бажано змінювати основну тему (згідно з планом).

Всі стенди (по можливості - великого розміру) повинні відповідати загальним вимогам, що пред’являються до оформлення закладу: єдиний стиль, добрий смак, ясна логіка. Матеріали повинні бути представлені у друкованому вигляді. Основні заголовки надаються крупно та яскраво, щоб вони одразу привертали увагу.

Станди не повинні бути перевантажені матеріалами. При їхньому оформленні слід запобігати зловживанням декоративними елементами, наївними зображеннями куль, матрьошок, іграшок і т.д. Підвищена яскравість буде заважати сприйманню інформації, відволікати увагу батьків та викликати їхню недовіру до змісту, що пропонується. Необхідно робити посилання на наукову літературу з повними вихідними даними.

Ілюстративний матеріал стендів не повинен бути дрібним. Добре сприймаються крупні фотографії великого формату, а більш дрібні доцільно об’єднувати у загальний фотомонтаж. Кольорові ілюстрації є кращими за чорно-білі.

Спочатку глядач звертає увагу на картинку, тому вона повинна бути вміло дібраною. А заголовок повинен зацікавлювати людину настільки, щоб вона захотіла прочитати текст повідомлення, який слід добре скласти.

Крім стенду добре також мати шкаф або полички для демонстрації дитячих експонатів,малюнків, а також стіл для газет та журналів, засоби для зворотнього зв’язку.

До специфіки спілкування з родиною дитини раннього віку відноситься те, що педагог не проводить з нею відкриті огляд видів діяльності. Діти можуть зірвати заняття, емоційно реагуючи на появу батьків. Можна використовувати сучасні технічні можливості: запис занять та інших видів діяльності з дітьми на відеоплівку, фотоальбоми тощо.

У даний час використовуються активні форми роботи з членами родини вихованців: дискусії, пізнавально-дидактичні й ділові ігри та ін. Вони допомагають встановити партнерські стосунки між педагогами та батьками, на рівних обговорити проблеми, що їх хвилюють.

Зустрічаючись з батьками, педагогу слід вдатися до методів їхньої активізації: питанням, наведенню прикладів з життя дітей даної групи, перегляду відеороликів, аналізу педагогічних ситуацій, батьківським творам, розгляданню сильних та слабких сторін своєї особистості як батька - матері, щоденнику родини, заповненню карт „Моя добра дитина” та ін.

Комплект рекомендованих форм та методів спілкування з родиною допоможе зацікавити батьків питаннями виховання, допомогти їм переосмислити свої методи та прийоми впливу на дитину і грамотно їх використовувати.

Тематика бесід, консультацій, семінарів, виставок та інших заходів для батьків:

- перші тижні дитини в яслах;

- режим дня дитини 2-3 років;

- організація неспання дітей в родині;

- як навчити дитину спокійно лягати спати;

- вечірній час дитини раннього віку;

- формування гігієнічних навичок та звичок дитини 1,5-2 років;

- формування у дитини вмінь самостійно одягатися;

- іграшки для дитини 2-3 років;

- чому дитина ламає іграшки;

- прибирання іграшок – самоцінна подія в житті дитини;

- особистий приклад батьків у вихованні у дитини звичок культурної поведінки;

- повсякденні життєві ситуації як засіб розвитку дитини;

- перші трудові доручення дітям;

- виховання слухняності у дитини;

- як навчити дитину будувати взаємовідносини з ровесниками;

- розвиток мовлення дитини під час прогулянки;

- як залучити дитину до образотворчої діяльності;

- розвиток дрібної моторики та координації рухів рук (окремо для батьків ліворуких дітей);

- організація правильного харчування дитини раннього віку;

- „катування” їжою, або насильне годування та його наслідки;

- дитина та домашні тварини;

- навчання дітей різних видів музичної діяльності (слухання музики, музично-ритмічні рухи і т.д.) в родині;

- як і чим займатися з дитиною вдома, щоб сприяти її розумовому розвитку;

- чи однаково виховувати синів та дочок.

У якій би формі (письмової чи усної) не було б організовано взаємодію з батьками, необхідно враховувати такі положення:

1. У спілкуванні з батьками, щоб запобігти психологічних бар’єрів, вихователю не слід використовувати педагогічну термінологію, що є незрозумілою для батьків.

2. Теоретичним знанням слід надавати прикладний характер.

3. У змісті заходів і матеріалів, що адресовані батькам, повинні бути присутніми цікаві завдання, методи і прийоми роботи з дітьми, які б вони б могли запозичити й використати в домашній обстановці.

 

 

Тема 1.Податки, податкова система та податкова політика держави(4 год.)

1. Сутність та функції податків.

2. Класифікація податків та їх елементи.

3. Податкова політика держави.

4. Основи побудови оптимальної податкової системи.

5. Характеристика української системи оподаткування.

Література:Довгалюк В. І., Ярмоленко Ю. Ю. Податкова система, К. –2007. – 360с.

1. Податки виникли з першим поділом праці, як джерело утримання органів управління та захисту держави, або, іншими словами, для забезпечення виконання загальнодержавних функцій держави, які розширювалися з еволюцією суспільних відносин (держава поступово брала на себе такі функції – фінансування будівництва доріг та каналів, правоохоронних органів, органів освіти та охорони здоров’я, науки, екологічних програм та соціального захисту населення).

У стародавні часи податки справлялися в основному в натуральній формі:

У Стародавньому Римі справлявся поземельний податок, податок на живий інвентар, фруктові дерева, виноградники та нерухомість.

У Київській Русі до ІХ ст. основним податком була данина (полюддя), яку збирали князі. Розмір данини не регламентувався а визначався князем.

Перші податки у грошовій формі почали стягуватися в Римі у ІІ ст. н. е., у Київській Русі з Х ст. (гривнями) після запровадження Київським князем Володимиром християнства.

Проте селяни продовжували сплачувати і натуральний - поплужний податок.

За часів Литовської держави та Речі Посполитої селяни продовжували сплачувати натуральні та грошові податки, хоча одночасно появилася панщина, або обов’язковий відробіток (від 3-х до 6-ти днів на тиждень).

Після входження українських земель до Росії, основним податком для селян став подимний або подвірний податок, який сплачував кожний двір, незалежно від кількості проживаючих. Для кріпаків існувала панщина.

Петром І подвірний податок був замінений на подушний, тобто ним оподатковувалася кожна душа, а не двір – ставка даного податку 70 копійок з людини. Він проіснував до 1887 року.

Після жовтневої революції основним податком стає контрибуція на заможні верстви населення, якщо зарплата або пенсія перевищувала 1500 – 3000 рублів.

В часи НЕПу контрибуція заміняється акцизом на горілчані вироби, тютюн, сірники, сіль, цукор та інші високодохідні товари, промисловим податком, який сплачували підприємства, прибутковим податком з городян, з доходом більше 75 крб. на місяць та єдиний сільськогосподарський податок у грошові формі.

Таким чином появилися прообрази сучасних податків.

Податки –це система обов’язкових платежів, які сплачуються юридичними та фізичними особами до державного та місцевих бюджетів.

Податки, як економічна категорія, забезпечують перерозподіл частини новоствореного ВВП і формують фонди необхідні для утримання державних структур і фінансування суспільних благ.

Умовою виникнення податків є утворення держави, суспільного поділу праці та формування товарно-грошових відносин.

Обов’язкові платежі поділяються на три види:

- плата – у випадку наявності конкретного джерела оподаткування (вода, надра);

- відрахування, яке передбачає направлення коштів до централізованих фондів;

- податки – сплачуються за відсутності конкретного об’єкта оподаткування, цільового призначення та є атрибутом держави.

Як соціальна категорія податки є платою за суспільні блага і трансфери, які отримують громадяни.

Податки виконують дві основні функції:

1. Фіскальну, яка забезпечує мобілізацію коштів у розпорядження держави та формування централізованих фінансових ресурсів як фінансової основи виконання покладених на неї функцій. Для цього податки повинні відповідати таким вимогам:

- бути обов’язковими до сплати незалежно від форм власності;

- забезпечувати рівномірне надходження за територіями;

- забезпечувати рівномірне в часі та стабільне надходження до бюджету.

2. Розподільно-регулюючу, за допомогою якої забезпечується перерозподіл створеного ВВП між платниками податків і державою та різними верствами населення. Для виконання податками даної функції необхідно:

- визначити об’єкт оподаткування (прибуток підприємств, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації);

- визначити джерело сплати податків – прибуток, собівартість, частина виручки від реалізації;

- встановити ставки податків та методики їх розрахунків;

- встановити терміни сплати податків;

- визначити порядок надання податкових пільг;

- визначити порядок застосування штрафних санкцій за порушення платниками податкового законодавства.

 

2. Податки класифікуються:

1). За економічним змістом на податки на:

- доходи (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб) – стягується при наявності прибутку або доходу;

- споживання (ПДВ)- його розмір закладається в ціну товару і тому сплачується покупцями;

- майно (податок на землю, нерухомість, з транспортних засобів) – стягується із власників, або користувачів майном.

2). За формою взаємовідносин платника податків та держави:

- прямі податки, сплата яких безпосередньо пов’язана з платником податку і податковою базою, при цьому податок сплачує суб’єкт в якого формується податкова база (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість);

- непрямі податки, сплата яких пов’язана з ціноутворюючим механізмом, при цьому не зважаючи на те що сплачують їх підприємства, фактично вони перекладаються на споживачів (акцизи, мито, ПДВ, податок з обороту).

3). За рівнем запровадження:

- загальнодержавні – запроваджуються центральними органами влади;

- місцеві – запроваджуються місцевими органами влади, вони діють тільки на певній території. Хоча запровадження місцевих податків, як правило здійснюється за переліком затвердженими центральними органами влади.

4). За способом зарахування:

- регулюючі податки – які надходять до бюджетів кількох рівнів;

- закріплені податки – надходять до бюджетів одного рівня.

5) За методом нарахування:

- розкладні податки – встановлюються в абсолютних розмірах, податкова база відсутня;

- окладні (квотарні) податки – нараховуються за ставками, залежно від розміру податкової бази.

Елементи податку:

- об’єкт податку(податкова база) – це явище чи процес, наявність якого зобов’язує платника сплачувати обов’язкові платежі;

- суб’єкт податку – це особа, на яку покладено зобов’язання з сплати податку;

- джерело податку – фонд чи дохід з якого податок сплачується;

- ставка податку – офіційно встановлений розмір податку на одиницю бази оподаткування.

Існує три методи встановлення ставки:

- інтуїтивний – встановлюються органами влади на свій розсуд;

- емпірично-аналітичний – встановлюється на підставі аналізу даних за попередній період і емпіричних висновків;

- економіко-математичного моделювання – встановлюються на основі побудови моделей із врахуванням впливу основних факторів (інтересів держави, платників та суспільства).

Одиниця оподаткування – масштаб вимірювання податкової бази, який використовується для визначення належної до сплати суми.

Податкові пільги – це передбачене законом зменшення податкових зобов’язань.

Існує 4 види пільг:

- повне звільнення платників від оподаткування;

- повне або часткове звільнення об’єкта оподаткування або податкової бази та використання неоподатковуваного мінімуму;

- зниження податкових ставок і використання нульової ставки;

- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку.

Норма оподаткування – встановлене співвідношення між сумою податкових надходжень за певний період і податковою базою.

 

3. Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регулювання та організації стягнення податків і платежів.

Метою податкової політики є формування державного та місцевих бюджетів за одночасного стимулювання ділової активності підприємств.

Податки, з одного боку, збільшуючи державні доходи, з іншого, гальмують розвиток підприємництва. Тому, податкова політика повинна враховувати п’ять основних критеріїв, які враховують інтереси держави і підприємств:

- фіскальної достатності;

- економічної ефективності:

- соціальної справедливості;

- стабільності;

- гнучкості.

1). Фіскальна достатність – це здатність податкової системи забезпечити державні видатки, виходячи з інтересів держави.

Для визначення фіскальної достатності досліджується пропорційна залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування:

 

y = A1 · T,

 

де, y – величина податкових надходжень;

A1 – коефіцієнт залежності;

T – норма оподаткування.

y у = А1 · Т

0T

Рис. 1. Графік залежності норми оподаткування і величини податкових надходжень.

 

2). Залежністьекономічної ефективності роботи підприємств від рівня оподаткування досліджується через визначення впливу податків на чистий прибуток підприємств:

Уп = А2 / Т,

 

де: Уп – величина чистого прибутку;

А2 – коефіцієнт залежності прибутку від податкового навантаження;

 
 


Уп

Уп = А2 / Т

 

 

0 Т

 

Рис 2. Залежність чистого прибутку підприємств від норми оподаткування.

 

3). Критерій справедливості розглядається у двох аспектах:

3.1. скорочення реальних доходів громадян – платників податків внаслідок сплати податків.

РД

 

100 % РД = НД – А3 · Т

 

100 % Т

 

Рис. 3. Залежність реальних доходів громадян від рівня оподаткування.

 

де: РД – реальні доходи,

НД – номінальні доходи,

А3 – коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платників податків від рівня оподаткування;

Т – рівень оподаткування.

 

3.2. повернення частини номінальних доходів, що перерозподіляються за допомогою податків через бюджет у вигляді, суспільних благ і трансферних платежів, які надаються державою.

 

СБ

СБ = Т

 


0 Т

Рис. 4. Залежність обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

 

СБ – суспільні блага;

Т - норма оподаткування;

Ан – коефіцієнт залежності обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

 

В реальній ситуації необхідно одночасно враховувати всі чотири залежності.

 

4). Критерій стабільності передбачає незмінність податків та порядку їх стягування протягом тривалого періоду, що дозволяє:

- платникам податків правильно розрахувати їх вплив на кінцеві результати роботи підприємств;

- покращити робота платників податків та ДПС.

 

4. Податкова система це сукупність встановлених у державі податків та платежів.

Система оподаткування – це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до бюджетів.

Принципиоптимальної побудови податкової системи:

1) принцип вигоди та адміністративної зручності полягає, у тому, що втрати від сплати податків повинні бути компенсовані вигодами, які платники отримують за рахунок державних видатків, крім того податкова система повинна бути зручною для платників і державних органів;

2) принцип платоспроможності передбачає, що податковий тягар (величина податкових зобов’язань) має визначатися в залежності від платоспроможності платників податків.

Для цього необхідно забезпечити горизонтальну та вертикальну рівність в оподаткуванні.

Горизонтальнарівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю та податковою базою протягом певного періоду сплачують однакові суми податків.

Вертикальнарівність досягається коли платники податків з різною платоспроможністю сплачують різні суми. Це можливо при застосуванні прогресивних шкал оподаткування.

 

 

СПП Б

А

 

 

 
 


0 РД

Рис. 5. Залежність ставки податкових платежів від рівня доходності платників.

 

СПП – ставки податкових платежів;

РД – рівень доходності;

А – пропорційна шкала оподаткування;

Б – прогресивна шкала оподаткування.

 

3) принцип визначальної бази означає, що податкова система в країні повинна формуватися згідно з певною соціально-економічною доктриною, з врахуванням державних та місцевих видатків.

При цьому потрібно враховувати, що збільшення податкового навантаження на платників тільки до певного рівня збільшує державні доходи, з певного моменту вони починають падати через зменшення рівня доходності підприємств та тінізації частини економіки.


5. До 2011 року в Україні Законами було встановлено і діяли 24 загальнодержавних і 14 місцевих податків і зборів, а також єдиний податок запроваджений Указом президента України.

З 2011 року після запровадження Нового податкового кодексу їх кількість зменшилася до: 18 загальнодержавних податків і зборів та 5 місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та збори, які діють з 01.01.2011 р.:

1. Податок на додану вартість (ПДВ).

2. Податок на прибуток підприємств (ППП).

3. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО).

4. Акцизний податок (АЗ).

5. Мито.

6. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

7. Екологічний податок.

8. Рентна плата за транспортування нафти, нафтопродуктів, газу та аміаку.

9. Рентна плата за видобування нафти, газу і газового конденсату.

10. Плата за користування надрами.

11. Плата за землю.

12. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

13. Збір за спеціальне використання води.

14. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

15. Фіксований сільськогосподарський податок.

16. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

18. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

 

Місцеві податки та збори, які запроваджені з 01.01.2011 р.:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Єдиний податок.

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

4. Збір за місце для паркування транспортних засобів.

5. Туристичний збір.

 

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой




Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 709; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.203 сек.