Сутність та основні ознаки держави. Основні теорії походження держави і права

Література

Кількість годин – 2

Основні сучасні концепції держави

В) політичний режим.

Основною метою лекції є:

· донесення до студентів практичної важливості опанування комплексом знань з основних правових понять і категорій, теоретичних напрацювань з питань державотворення, закономірностей та випадковостей виникнення, розвитку і функціонування сучасних держав і права в їх структурній розмаїтості, їх місця і ролі у суспільному житті;

· розширення знань у сфері категоріального апарату юридичної науки та закономірностей функціонування державно-правових явищ;

· вивчення особливостей сучасних концепцій держави і права у співвідношенні із знаннями інших гуманітарних наук;

· вплив на розвиток правової свідомості, правового мислення, правової культури особи в сучасному суспільстві;

· заохочення студентів до вироблення власної обґрунтованої активної життєвої позиції в правовій державі;

· прищеплення їм навичок творчо мислити, самостійно формулювати та вільно висловлювати свої думки;

· вироблення здібностей пов’язувати загальнотеоретичні положення з реаліями повсякденної практичної діяльності сучасної держави на основі пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів і явищ, узагальнювати дані досвіду, розкривати істотне, закономірне.

1. Берлач А.І., Карпенко Д.О., Ковальський В.С. та ін. Правознавс­тво: Підручник / В.В. Копєйчиков, А.М. Колодій. - К.: ЮрІнком Інтер, 2004.

2. Бурак В.Я., Грищук О.В., Гураль П.Ф. та ін. Основи права України: Навч. посіб. для студ. неюрид. спец. виш. навч. закл. / В.Л. Ортин-ський (ред.). - 2-е вид., доп. і перероб. - Л.: Оріяна-Нова, 2005.

3. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хоман М. Загальна теорія держа­ви та права: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти. - Л.: Новий Світ-2000, 2003.

4. Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д. та ін. Теорія дер­жави і права: Підручник / С.Л. Лисенков. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

5. Логвинова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навчальний посібник / За заг. ред. чл..-кор. Академії правових наук України В.П. Нагребельного. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 568с.

6. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси теорії права: Навч. посіб. / Київ. над. торг.-екон. ун-т. - 2-е вид., доп. - К.: Книга, 2004.

7. Основи правознавства України: Навч. посіб. / За ред. проф. Ю.І.Крегула. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 406с.

8. Пастухова В.П., Пеньківський В.Ф. Основи правознавства: Навч. посіб. / Академія адвокатури України / В.П. Пастухов. - К.: Алерта, 2005.

9. Правоведение: Учебник/ А.И. Берлач, С.С. Бычкова, Д.А. Карпенко, А.Н. Колодий, А.Е. Олейник, В.И. Осадчий. – К.: Всеукраинская ассоциация издателей «Правова єдність», 2008.-864с.

10. Правознавство: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Наук.-метод. центр вищої освіти; Харківський нац. ун-т радіоелектроніки / Ю.Г. Борисенко (упоряд.). - X.: ХНУРЕ, 2005.

11. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 2002.

12. Правознавство: підручник [ для студ. вищ. навч. закл.] / [А.І. Берлач, С.С.Бичкова, Д.О. Карпенко та ін.].- [2-ге вид.,, доп.].-К.: Правова єдність, 2009.-792с.

13. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / Над. ун-т внутр. справ. - 2-ге вид. - X.: Консум, 2005.

14. Субботін В.М., Філонов О.В., Князькова Л.М. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 328 с. (Сер. "Вища освіта XXI століття").

15. Цвік М. В., Петришин О. В., Авраменко Л. В., Бенедик І. В., Биля-Сабадаш І. О., Богачова Л. Л.. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). — Х.: Право, 2009. — 583с.

16. Цвік М. В., Петришин О. В., Авраменко Л. В., Бенедик І. В., Биля-Сабадаш І. О., Богачова Л. Л.. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). — Х.: Право, 2011. — 584с.

17. Дмитриев Ю.А., Миронов В. О. Признаки государства: понимание и интерпретации // Государство и право. – 2010. – № 10. – С. 5-16

18. Жуков В.Н. Философское познание государства и права // Государство и право. – 2010. – № 6. – С. 31-40.

19. Попов Е. А. Философия государства и право // Право и политика. – 2011. – № 3.

20. Романовский В.К. Государство и право в трактовке Н.В. Устрялова // Государство и право. – 2011. – № 7. – С. 53-59.

21. Л. В. Гурнак МОДЕЛЬ ВИЗНАННЯ ДЕРЖАВ, ЩО ВИНИКЛИ ВНАСЛІДОК РОЗПАДУ ФЕДЕРАЦІЙ (НА ПРИКЛАДІ ЮГОСЛАВІЇ) // Держава і право. Випуск №51.Київ 2011.

У спеціальній літературі подається безліч визначень поняття дер­жави, що відображають такі її аспекти:

— держава як організація політичної влади;

— держава як апарат влади;

— держава як політична організація всього суспільства.

Кожний із зазначених аспектів заслуговує на увагу.

Держава є особлива політична реальність, насамперед союз об'єднань людей, а не система органів публічної влади, апарат управління суспільс твом. Розкриваючи смисл поняття «держава», варто підвести його під таке родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середи ни ХIХ століття можна визначати як політичну організацію пану­ючого класу, то пізніша, і особливо сучасна держава — це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, засно­ваною на примусі, а цілісною організацією суспільства, що виражає й охороняє суспільні солідарні інтереси, забезпечує організованість у країні на підставі економічних і духовних чинників, реалізує голо­вне, що дає людям цивілізація, — народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи. Ознака примусу, що характерна для неде­мократичних держав, у цивілізованій державі є субсидіарною, допоміж­ною.

Визначити загальне поняття держави, яке б відображало усі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з його періодів у минулому, сьогоденні і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, публіч­на влада.

Держава (лат. imperium, civitas; англ. state) — це суверенна політико-територіальна організація соціально неоднорідного суспільства (н аселення), що має публічну владу, яка здійснюється спеціальним апаратом управління та апаратом примусу на основі юридичних норм, котрі забезпечують узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.

Виділення індивідуальних і суспільних інтересів, що підлягають забезпеченню державою, як правило, не викликає заперечень. Дещо інше відношення до акцентування на соціально-груповихінтересах. Тим часом, воно заслуговує на прийняття. Держава розгляда­ється в поєднанні з громадянським суспільством як його політична організація. А громадянськесуспільство неоднорідне і складається з різних соціальних груп. Ці соціальні групи виробляють власніправи­ла і норми поведінки, створюють комбінації правових квазіпорядків, що вступають у складні відносини з державним правовим порядком.

Загальні ознаки держави:

1)має у своєму розпорядженні територію у певнихмежах (державних

кордонах). Територія — матеріальна основа існування держави. Саматериторія не породжує державу. Вона тільки утворює простір, у межах якого держава поширює свою владу на населення, що тут про­живає;

2) поєднує населення, що проживає на даній території, за ознакою громадянства. Громадянство — юридичний зв'язок особи з даною державою, що виражаєтьсяв їх взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави здобуває: а) право на участь в управлінні державою, заступництво і захист держави; б) обов'язок підкорятися державно-владним велінням і нести відповідальність перед державою;

3) маєспеціальний апарат управління — систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління:

4) опирається на апарат примусу (у разі потреби) — установи примусового характеру (поліція, тюремні і виправно-трудові установи);

5) видає загальнообов'язкові юридичні норми і забезпечує їх реалізацію. охороняє і залишаєправа своїх громадян, а також інших людей, що перебуваютьна її території, соціальних груп і суспільства в цілому. Без права, законодавства держава неспроможна ефективно управляти сус­пільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;

6) має єдину грошову систему;

7) встановлює офіційну систему оподатковування і фінансового контролю;

8) має суверенітет. Сам суверенітет первинний щодо державної вла­ди: він і є «право на владу»;

9) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн. Слід врахувати, що держава може бути світською і теократичною.

Більшістьдержав світу — світські, тобто такі, у яких розмежовані сфе­ри дії церкви і держави (церква відділенавід держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Монголія до 1921 р._; су­часний Ватикан з 11.02.1929р.)

Дата добавления: 2013-12-14