Еволюція предмету фінансового права пострадянської України.Види доктрин у фінансовому праві

Галузь права - це відносно самостійний підроз­діл системи права, який складається з правових норм, що ре­гулюють якісно специфічний вид суспільних відносин. Галузь права становить відокремлену сукупність юридичних норм, ін­ститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини, відобра­жає більш високий рівень системотвірних зв'язків, характеризу­ється певною цілісністю та автономністю.

Будь-яка галузь права має самостійний предмет та метод (методи) правового регулювання. Фактично це основні елемен­ти, за якими можна відгалужувати окремі правові галузі в систе­мі права. Дехто з теоретиків вважає, що метод правового регулю­вання об'єднує об'єктивні й суб'єктивні моменти, має стосовно предмета додатковий (процесуальний) характер та є юридич­ним критерієм виокремлення галузей права. У теорії права пре­валює позиція, згідно з якою предмет та метод правового регу­лювання становлять галузевий юридичний режим регулювання суспільних відносин.

Характеризуючи галузі права, слід також згадати таке по­няття, як «юридичний режим», під яким розуміють особливу цілісну систему регулятивного впливу, що їй властиві специфіч­ні прийоми регулювання - особливий порядок виникнення й формування змісту прав та обов'язків, їх здійснення, специфіка санкцій, способів їх реалізації, а також дія єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на певну сукупність норм. Кожна галузь права з юридичної точки зору вирізняється у пра­вовій системі саме таким режимом регулювання.

1. Фінансове право — це самостійна галузь права, що ста­новить систему правових норм та відзначається власним юридичним режимом.

2. Фінансове право - публічна галузь права. Ще наприкінці XIX ст. талановитий учений, популяризатор фінансової науки І.І. Янжул писав, що фінанси та їх організації мають величезне політичне значення, справляючи не лише опосередкований, а й безпосередній вплив на весь державний устрій та управління. Фінанси є мірилом добробуту країни, цивілізації.

Сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витра­тами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що їх застосовують у фі­нансах, відображають державну політику і можуть дещо різни­тися від суто «юридичних» законів. Основний акт у сфері фінан­сів - закон про Державний бюджет. Це не виклад правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виокремлення галузі права, яку зараз підтримує російська вчена М.В. Карасьова, було назва­но політичну зацікавленість держави в самостійному регулю­ванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність.

Публічне право як право організації державного управління вимагає від тих, до кого воно застосовується, свідомо сприяти загальним інтересам, тоді як приватне право дає можливість людині прагнути досягнути індивідуальних цілей і спрямоване лише на встановлення таких обмежень індивідуальних дій, уна­слідок яких останні сприяли б загальним інтересам.

3. Фінансове право як частина національної системи права має ряд ознак, що об'єднують цю галузь права з іншими. До таких ознак належать

· формальна визначеність,

· зовнішня форма,

· си­стемність,

· нормативні приписи,

· обов'язковість тощо.

На сьогоднішній день в основі розуміння предмету і змісту фінансового права, лежить певна фінансово-правова доктрина. Фінансово-правова доктрина – це цілісна система ідей, поглядів, принципів, що знайшли нормативне закріплення у Конституції держави та інших нормативних актах. Історично в науці фінансового права склалися 3 доктрини, зміст яких, на прикладі теорії і практики оподаткування, полягає в наступному:

Дата добавления: 2013-12-14