Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

За способами виникнення

- право первинного природокористування;

- право вторинного природокористування;

 

6. в залежності від форми організації праці:

- право колективного природокористування;

- право індивідуального природокористування.

 

 

3. Суб’єкти, об’єкти та зміст права природокористування

Суб'єктами права природокористування є фізичні та юридичні особи, які у установленому законом порядку набули права користування природними ресурсами для відповідних цілей і зобов'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективного використання, відтворення і охорони та мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки.

Суб'єкти права природокористування повинні мати загальну та спеціальну природноресурсну правоздатність та дієздатність.

Організації, які володіють екологічною правоздатністю, завжди дієздатні. Тому щодо них вживається термін «праводієздатність». Поняття екологічної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати і здійснювати права і обов'язки з природокористування, самостійного значення для юридичних осіб не має.

Екологічна праводієздатність властива лише самостійно оформленим як єдине ціле організаціям.

Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту народження і припиняється з його смертю, при цьому вона, як і цивільна, визнається за всіма громадянами. На екологічну правоздатність громадян не впливає ні соціальний стан або походження, ні стать, ні раса, ні сімейний стан. Екологічну правоздатність, як умову мати відповідні права, не слід плутати з правом на одержання природного об'єкта в користування, тобто з суб'єктивним правом, передумовою якого є правоздатність.

Для громадян самостійне значення має поняття екологічної дієздатності, що передбачає свідому (розумову) поведінку особи з юридичними наслідками. Вона вимагає певного життєвого досвіду, правильної оцінки юридичного значення своїх дій. Тому екологічна дієздатність, як і цивільна, може визнаватися за різними громадянами і не в однаковому обсязі. Але екологічне законодавство, за невеликим винятком, не містить норм, які безпосередньо визначають екологічну дієздатність громадян в усіх її проявах. Тільки безпосередньо можна зробити висновок, що в повному обсязі, наприклад земельна дієздатність (як один із видів екологічної дієздатності), властива тільки повнолітнім, а також 16-річним громадянам, які входять до складу фермерського господарства.

Юридичні особи, як суб'єкти права природокористування:

1 - підприємства, установи, організації різних форм власності та господарювання;

2 - громадські об'єднання;

3 - релігійні організації;

4 - військові організації і формування;

5 - іноземні держави;

6 - міжнародні організації.

Фізичні особи, як суб'єкти права природокористування:

1 – громадяни України;

2 – іноземці;

3 – особи без громадянства.

 

Об’єкти права природокористування – конкретні, індивідуально визначені, юридично відособлені природні ресурси (об’єкти або їх частини), які закріплюються на праві користування за фізичними та юридичними особами.

Об’єкти права природокористування можна класифікувати на об’єкти права загального природокористування і об’єкти права спеціального природокористування.

 

Ознаки об'єктів права загального природокористування:

а) не передаються і не закріплюються за конкретними суб'єктами, а використовуються без особливого дозволу всіма особами;

б) не надаються дозволи на користування ними;

в) їх використання санкціоновано державою і закріплено правом загального використання;

г) їх використання не фіксується і не підлягає державно-правовій реєстрації;

д) безоплатність.

 

Ознаки об'єктів права спеціального природокористування:

а) підлягають передачі і закріпленню за конкретними суб'єктами;

б) обов'язкове надання дозволів;

в) платність користування;

г) юридично фіксуються в природноресурсних кадастрах;

д) підлягають державно-правовій реєстрації.

До об'єктів загального природокористування відносять:

- землі (майдани, шляхи, парки та ін.);

- води;

- надра;

- ліси;

- ПЗФ.

До об'єктів спеціального природокористування відносять:

- землі с/г призначення;

- землі житлової та громадської забудови;

землі ПЗФ та іншого природоохоронного призначення;

- землі оздоровчого призначення;

землі рекреаційного призначення;

- землі історико-культурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зміст права природокористування.

Зміст права природокористування - це сукупність прав і обов'язків суб'єктів права природокористування (природокористувачів), обумовлених нормами чинного законодавства чи відповідною угодою на користування природними ресурсами (договором довгострокового користування тощо).

Права і обов'язки природокористувачів зводиться до повноважень володіння і повноважень використання об'єктів природокористування в галузі ефективного використання природних ресурсів, відтворення і комплексної охорони природних ресурсів, реалізації майнових та немайнових прав (права і обов’язки природо користувачів див. стор. 40 підр. Баб'яка, Біленчука, Чирви).

 

4. Підстави виникнення та припинення права природокористування

Право природокористування певного суб'єкта виникає і здійснюється на підставі юридичних aактів, які пов'язують норму права, суб'єктивні права і обов'язки конкретного суб'єкта. Юридичні факти поділяються залежно від їх зв'язку з індивідуальною волею на:

- юридичні події;

- юридичні дії.

Головними підставами виникнення права природокористування (його видами) є юридичні дії.

Вони:

- залежать від об'єкта природи,

- залежать від суб'єкта;

- залежать від виду природокористування тощо.

Юридичний факт є підставою здійснення права загальнодоступного природокористування. Так, закон пов'язує виникнення цього права із самим актом вольової дії громадянина по вільному перебуванню в лісі, збиранню дикорослих плодів, ягід, грибів тощо, по загальному водокористуванню, загальному використанню дикого тваринного світу тощо.

Юридичні дії як підстава виникнення права природокористування становлять складну юридичну сукупність, що включає:

- волевиявлення (клопотання, заяву) особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта, його частини, компонента для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;

- прийняття рішення (постанови) компетентних державних органів або організацій, підприємств, установ, незалежно від форм власності;

- відведення в натурі (на місцевості) природного об'єкта (або його частини, компонента);

- видачу відповідного документа, який посвідчує право користування даним природним об'єктом.

Волевиявлення (клопотання, заява) про надання права користування природним об'єктом повинно бути викладене в письмовій формі на адресу компетентного державного органу або власника природного ресурсу, який здійснює функції по розпорядженню відповідним природним об'єктом. У разі, коли необхідне клопотання (заява) про надання природного об'єкта в користування, у ньому вказується різного роду обґрунтування (бажаний розмір і місце розташування об'єкта, мета його використання, строк використання, склад сім'ї тощо), а в окремих випадках і письмова згода уповноваженого на те органу та інші документи.

Заяву (клопотання) розглядає і виносить рішення відповідний державний орган влади або спеціально уповноважений на те орган по регулюванню природокористування і охороні природних ресурсів. Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів регулюється спеціальним Положенням і здійснюється на підставі клопотання (заяви) природокористувача з обґрунтуванням потреби в природних ресурсах, погодженого з місцевою радою, власником або постійним користувачем цих природних ресурсів, а також з відповідними державними органами'. Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів — це офіційний документ, який посвідчує право юридичної або фізичної особи на здійснення конкретного виду природокористування.

Дозволи (ліцензії тощо) на спеціальне використання природних ресурсів видаються на основі затверджених належним чином лімітів (квот), що визначають обсяги природних ресурсів для використання. Ліміти (квоти) — це система встановлених природо користувачам на певний час обсягів граничного використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів виробництва.

Спеціальне Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 10 серпня 1992 року, визначає порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення.

Після задоволення заяви (клопотання) про надання в користування природного об'єкта і одержання дозволу відповідними органами проводиться відведення його в натурі, тобто на місцевості з визначенням межових знаків (меж). Приступати до використання природного об'єкта, у тому числі і на умовах оренди, до визначення меж на місцевості і одержання дозволу (документа), що засвідчує право користування ним (або право власності на нього), забороняється. Незаконним є природокористування без дозволу (документа), який посвідчує право на нього. Наявність відповідного дозволу (документа) розглядається як обов'язковий елемент юридичної підстави виникнення права природокористування.

Право постійного користування природними об'єктами посвідчується спеціальними державними актами, форми яких затверджуються Верховною Радою або Кабінетом Міністрів України. Право тимчасового користування природним об'єктом, у тому числі на умовах оренди, оформляється договором, форма якого і порядок реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Право користування природними об'єктами може виникнути також у зв'язку з користуванням основним об'єктом природи, переданим у користування або у власність.

Суб'єкт права користування мисливською фауною або рибними запасами має певні права і по користуванню земельною або водною територією (лісом, водоймищем). Таке природокористування (його умови, межі допустимості та ін.) регламентується безпосередньо законом і не потребує, як правило, спеціального дозволу.

Склад перелічених юридичних дій або фактів, які є підставою виникнення права користування відповідними видами природних об'єктів, залежить від ступеня правової урегульованості порядку користування природними об'єктами, їх видів і суб'єктів права природокористування. Це стосується, наприклад, ліцензування діяльності в природокористуванні.

 

Підстави та порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування

 

Право природокористування може бути припинено (повністю або частково), зупинено на деякий час або змінено тільки на підставах та в порядку, передбачених законом. Для конкретних видів права природокористування, а також залежно від об'єктів права визначені різні підстави їх припинення, зупинення на деякий час, зміни. Деякі з підстав є загальними для всіх або багатьох видів природокористування. Інші ж мають спеціальний характер і поширюються лише на окремі види права природокористування.

Повне припинення права природокристування настає, коли природокористувач позбавляється права користування на весь наданий йому природний об'єкт.

Частковим припиненням вважається вилучення у природокористувача тільки частини природного об'єкта із збереженням за ним права користування залишеною частиною.

Підстави припинення (повністю або частково) права користування природними об'єктами передбачені у спеціальних статтях відповідних кодексів і законів про природні ресурси.

 

Їх можна класифікувати на:

1. Обов'язкові (безумовні):

- добровільна відмова від права користування природним об'єктом або його частиною;

- коли відпала потреба у використанні природного об’єкта;

- у зв’язку із закінченням строку, на який надавався у користування природний об’єкт;

- у зв’язку із необхідністю вилучення природного об'єкта у природо користувача для державних, громадських та інших потреб;

- припинення діяльності підприємства, організації, установи, фермерського господарства;

- закінчення строку дії договору тимчасового, втому числі і орендного користування природним об'єктом.

- смерть громадянина.

 

2. Умовні:

- здійснення природокористування всупереч цілям і вимогам, передбаченим відповідними документами на той або інший вид приводокористування;

- нецільове природокористування, яке здійснюється підприємствами, організаціями і установами;

- розірвання договору про тимчасове користування природним об'єктом, у тому числі і на умовах оренди.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Види права природокористування | Класифікація текстильних волокон
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 485; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.