Органи державного управління спеціальної компетенції

Органами спеціальної компетенції є державні органи, наділені координаційними, організаційно-розпорядчими та контрольними функціями щодо навколишнього природного середовища або його частини. Сфера їхньої діяльності — виключно чи переважно — організація, використання, відтворення та охорона природних об'єктів і довкілля в цілому. Певних організаційних змін ці органи зазнають в процесі поетапного впровадження в Україні адміністративної реформи, що проводиться відповідно до указів Президента від 13 березня 1999 року «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України» та від 15 вересня 2003 року «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів».

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є провідним органом у галузі державного управління природокористуванням та охороною довкілля.

З перших днів створення незалежної держави України проблеми екологічної безпеки займали важливе місце. Пов’язані ці проблеми з Чорнобильською катастрофою 1986 року і відсутністю в радянські часи нагляду за екологічною ситуацією в державі.

У 1991р. розпочалася реорганізація Державного комітету УРСР з екології та раціонального природокористування в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, міністром якого був Юрій Щербак.

З лютого 2002 року Міністерство екології та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Комітету України з питань геології та використання надр, Комітету України з питань гідрометеорології, Державної адміністрації ядерного регулювання, Головного управління геодезії, картографії та кадастру України, Державної комісії у справах випробувань та реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив.

З вересня 2003 року Міністерство екології та природних ресурсів України реорганізовано у «Міністерство охорони навколишнього природного

середовища України» та Державний комітет природних ресурсів України

Діяльність Міністерства має комплексний характер і тому в його структурі виокремлено такі основні підрозділи:

Департамент планування, координації та розвитку,

Адміністративний департамент,

Департамент екологічної безпеки,

Департамент охорони, використання та відтворення природних ресурсів,

Департамент геології та використання надр,

Департамент гідрометеорологічної служби і моніторингу,

Департамент геодезії, картографії та кадастру.

Також у структурі Мінекології перебувають регіональні департаменти і

держуправління в регіонах України

Згідно з положенням про його правовий статус Мінприроди здійснює:

- комплексне управління та координацію державної діяльності в галузі охорони довкілля, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (крім надр);

- забезпечення регулювання екологічної, радіаційної безпеки;

- ведення заповідної справи;

- формування національної екологічної мережі;

- ведення гідрометеорологічної діяльності.

Завданнями міністерства є моніторинг навколишнього природного середовища, затвердження або погодження лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, видача дозволів на здійснення деяких видів спеціального природокористування та викидів і скидів забруднюючих речовин, проведення екологічної експертизи, державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Для здійснення своїх завдань органи міністерства наділені до­статньо широкими правами. Так, вони мають право одержувати інформацію про стан екологічної безпеки, обстежувати підпри­ємства, обмежувати чи тимчасово забороняти (зупиняти) їх діяль­ність; застосовувати економічні санкції за порушення вимог зако­нодавства щодо екологічної безпеки; розглядати справи про адмі­ністративні правопорушення; подавати позови про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу внаслідок пору­шення екологічного законодавства.

В країні існує система державних органів так званого поресурсового уп­равління природокористуванням, які уповноважені державою здійснювати управлінські дії щодо охорони і регулювання викори­стання конкретних природних об'єктів. Діяльність більшості з них спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Безпосереднє провадження державної земельної політики і за­безпечення раціонального використання і охорони земель покла­дено на єдину систему державних органів земельних ресурсів, яка включає Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях - головні обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженерів-землевпорядників сіл і се­лищ. До компетенції посадових осіб цих органів віднесено коорди­націю проведення земельної реформи, створення умов для рівно­правного розвитку всіх форм власності на землю, ведення держав­ного земельного кадастру, участь у землеустрої, проектуванні та відведенні земельних ділянок, державну реєстрацію прав на землю та видачу відповідних документів, здійснення державного контро­лю за використанням і охороною земель тощо.

У складі Держкомзему діє Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель.

Управління в галузі використання і охорони поверхневих вод здійснює Державний комітет по водному господарству України. До його системи, відповідно до басейнового принципу управління водними ресурсами, належать басейнові водогосподарські об'єднання, обласні управління комплексного використання водних ресурсів, басейнові (територіальні) інспекції з використання і охорони вод, їх дільниці та гідрохімічні лабораторії. Держкомводгосп організовує комплексне використання водних ресурсів, експлуатацію водогосподарських об'єктів, охорону вод від забруднення та засмічення, здійснення моніторингу водних об'єктів та ведення відповідного кадастру, пого­джує дозволи на спеціальне водокористування, здійснює контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ та ін.

Функції управління використанням і охороною підземних вод здійснюють органи Державного комітету природних ресурсів України, які, зокрема, ведуть їх облік та моніторинг, погоджують умови доз­волу користування ними.

Державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держ-флотінспекція України) здійснює державний нагляд за безпекою плавання суден у водоймах республіки і охороною навколишнього природного середовища при їх експлуатації.

Державне управління використанням і охороною надр здійсню­ють декілька органів спеціальної компетенції, між якими законо­давством проведено розмежування функцій у цій галузі:

Державний департамент по нагляду за охороною праці Міністер­ства праці та соціальної політики України здійснює гірничий нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використан­ням і охороною на 2780 підприємствах України. Відповідні управ­ління та інспекції Департаменту надають гірничі відводи на кори­стування надрами, контролюють введення в експлуатацію родовищ корисних копалин, перевіряють видобування і переробку мінераль­ної сировини, норми і правила охорони надр тощо.

Держкомзем України в процесі здійснення контролю за ста­ном земель, зайнятих гірничою промисловістю, перевіряє порядок надання і вилучення таких земельних ділянок, їх своєчасне повернення при тимчасовому зайнятті, стан і якість ґрунтів, забруднення ландшафтів тощо.

Функції управління користуванням та охорони лісів здійснює Державний комітет лісового господарства України та інші органи, у віданні яких перебувають ліси. До системи Держкомлісгоспу належать обласні виробничі лісогосподарські об'єднання (у Закарпатській, Івано-франківській та Чернівецькій областях - управління лісового господарства), держлісгоспи, лісництва, лісонасіннєві станції. Держкомлісгосп і його органи здійснюють управління і контроль у галузі організації і веденні лісового господарства щодо питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, ведуть державний лісовий кадастр і моніторинг лісів, визначають розрахункову лісосіку, організо­вують діяльність системи державної лісової охорони тощо.

Охорона, захист та відтворення зелених насаджень, що не віднесені до лісових ресурсів, у межах населених пунктів здійснюється органами місцевого самоврядування, їх виконавчими підрозділами та органами Мінприроди.

Єдиної республіканської системи органів у галузі охорони та регулювання використання тваринного світу не існує, тому:

- спеціально уповноваженим органом у галузі ведення мисливського господарства є Держкомлісгосп України та його органи на місцях. Для цієї мети у складі комітету функціонує Головне управління мисливського господарства, що керує мисливством на тери­торії республіки. На місцях такі функції виконують відділи охоро­ни, захисту лісу та мисливського господарства обласних лісогоспо­дарських об'єднань, державні лісові, лісомисливські та мисливські господарства;

- спеціально уповноваженим державним органом у галузі ве­дення рибного господарства (включаючи добування водних безхре­бетних і морських ссавців), є Державний департамент рибного гос­подарства Міністерства аграрної політики України. Його функції полягають в організації охорони, раціонального використання та відтворення водних біоресурсів, забезпеченні ведення рибного гос­подарства і регулюванні промислового і любительського рибальст­ва, видачі відповідних дозволів тощо. Контрольні функції здійснює Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, відповідні басейнові управління, їх відділи та інспекції рибоохорони;

- Державний департамент ветеринарної медицини Міністерст­ва аграрної політики України здійснює профілактичні та лікувальні заходи щодо хвороб свійських тварин та дикої фауни з метою одер­жання екологічно чистих продуктів харчування, провадить ветери­нарний, радіологічний і токсикологічний контроль продукції тва­ринного і рослинного походження.

Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Мінприроди та Міністерством охорони здоров 'я України. їх досить широка компетенція щодо встановлення стандартів у га­лузі охорони атмосферного повітря та затвердження і введення в дію нормативів його екологічної безпеки, контролю за їх дотриман­ням визначена Законом від 21 червня 2001 року «Про охорону ат­мосферного повітря». Крім цього, окремі функції екологічного управління в цій сфері здійснюють:

- Авіаційний регістр Державної авіаційної служби Міністерства транспорту і зв'язку України, який здійснює реєстрацію, сертифікацію та допуск до експлуатації цивільних повітряних суден, видає посвід­чення про їх шумову придатність, розробляє заходи щодо зменшення шкідливого впливу авіаційної діяльності на довкілля;

- Департамент Державної автомобільної інспекції (ДАІ) Міністер­ства внутрішніх справ України організує і здійснює контроль за дотри­манням правил, норм, стандартів безпеки дорожнього руху та охоро­ни навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автототранспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

Окрему групу державних органів становлять ті, що здійснюють певні спеціальні функції екологічного управління в галузі охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки.

Це передусім стосується екологічних повноважень Міністерства охорони здоров'я України. Цей державний орган, крім вищеназва­них напрямків діяльності, забезпечує також санітарно-гігієнічну охорону довкілля — створює оптимальні умови життєдіяльності населення, вивчає і не допускає шкідливого впливу чинників нав­колишнього природного середовища на здоров'я людини. У країні діє розгалужена система Санітарно-епідеміологічної служби МЗО України, яка здійснює відповідний державний нагляд і має для цього впливові повноваження, передбачені Законом України від 24 лю­того 1994 року «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла­гополуччя населення» та іншими нормативними актами.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (МИС ) ко­ординує діяльність державних та інших органів з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та ліквідації їх наслідків, в тому числі вики­ду шкідливих, хімічних, радіоактивних речовин у довкілля; здійс­нює державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки.

Державний комітет України з питань подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи відає захистом населення і територій від наслідків катастрофи планетарного масштабу, реабілітацією забруд­нених територій.

Державний комітет будівництва та архітектури України та його органи на місцях здійснюють розробку та реалізацію докумен­тації з розбудови населених пунктів та проводять архітектурно-будівельний контроль, забезпечують захист життєвого та природ­ного середовища від шкідливого впливу техногенних та соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ, організують упорядкування населених пунктів з додержанням екологічних ви­мог тощо.

Державний департамент випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив МінагрополітикиУкраїни здійснює державні випробування та реєстрацію, визначає перелік дозволених для використання хімічних, біологічних, засобів захисту та регуля­торів росту рослин, добрив з урахуванням вимог до їх безпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища.

Державний нагляд і державний контроль за додержанням законо­давства про пестициди і агрохіміками здійснюють органи Мінприроди, Мінздраву, Мінагрополітики, Держкомлісгоспу та інші відповідно до їх компетенції щодо охорони і забезпечення екологічної безпеки відповідних природних об'єктів чи довкілля в цілому.

Державна служба з карантину рослин Мінагрополітики України та її інспекції здійснюють державний фітосанітарний контроль за додержанням карантинного режиму на стадіях вирощування, пере­робки і реалізації рослин і продукції рослинного походження.

І, нарешті, ще одним різновидом державного управління при­родокористуванням та охороною довкілля є галузеве (відомче) управління. Суть його полягає в певній організаційній діяльності окремого міністерства чи відомства щодо забезпечення належних умов використання та охорони природних об'єктів, які експлуату­ються підприємствами, що йому підпорядковані. Це характерно, наприклад, для Міністерства аграрної політики, Міністерства па­лива та енергетики, Міністерства транспорту і зв'язку.

Дата добавления: 2013-12-14