Розуміння регіональної політики та регіональної економіки

Термін "політика" походить від давньогрецького слова – державна діяльність.

Трактування слова "політика" можна згрупувати:

1. Як процес боротьби за завоювання та утримання влади.

2. Як специфічний вид діяльності соціальних суб'єктів, пов'язаний з боротьбою за владу, розподілом цінностей, управлінням державни­ми та суспільними справами.

Політика виникла внаслідок необхідності підпорядковувати інди­відуальні та групові інтереси загальним, які полягають у збереженні цілісності та єдності розшарованого суспільства. Цей особливий вид людської діяльності має з'ясовувати як довготривалі, так і поточні зацікавлення різних соціальних груп. Політика є засобом забезпечен­ня інтересів як великих груп людей (наприклад, націй, класів), так і нечисленних прошарків (наприклад, фінансових чи регіональних кланів). Вона є усвідомленою діяльністю, спрямованою на забезпе­чення суспільних процесів, їх регулювання, розвиток у певному на­прямі.

Регіональна політика є складовою загальнодержавної політики в галузі економічного й соціального розвитку країни.

У широкому розумінні, регіональна політика – це система цілей і дій, спрямованих на реалізацію інтересів держави щодо ре­гіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів, яка реалізується за допомогою методів, що враховують історичну, етнічну, соціальну, економічну та екологічну специфіку територій.

Отже, ми будемо розглядати регіональну економічну політику як складову частину регіональної політики держав, у нашому випадку країн – членів ЄС. Проаналізуємо складові частини регіональної політики.

1. Економічна політика. Сутність економічної політики полягає у забезпеченні можливостей для самостійного розвитку регіонів на умовах самофінансування та самозабезпечення. До складу економіч­ної політики входять бюджетна та податкова політика; планування, прогнозування і програмування розвитку регіону; використання природних ресурсів і власності регіону (інвестиційна політика); роз­міщення продуктивних сил; політика розвитку регіональних комп­лексів (АПК; транспортний, будівельний); контрольно-аналітична діяльність та інформаційне забезпечення.

2. Соціальна політика. Елементами соціальної політики є забез­печення зростання рівня добробуту населення; рівних прав і можли­востей громадянам щодо вибору місця проживання та працевлашту­вання і соціальний захист. Ефективність соціальної політики великою мірою залежить від економічних можливостей держави, тобто від частки національного доходу, що спрямовується на споживання. Основним завданням соціальної політики є забезпечення соціального захисту різних верств населення регіонів, який проводять органи регіонального та місцевого управління в межах своїх можливостей.

3. Науково-технічна політика. Спрямовується на визначення пріоритетів щодо вдосконалення та розвитку інвестиційної й іннова­ційної діяльності в регіоні та базується на попередньому вивченні й аналізі науково-технічного комплексу регіону.

4. Екологічна політика. Нині набула дуже важливого значення через надмірне промислове забруднення довкілля. Основною метою екологічної політики є оздоровлення довкілля.

5. Демографічна політика. Спрямовується на гальмування депопуляційних процесів і деструктурування населення, адже демогра­фічний стан країни та її регіонів є важливим фактором соціально-економічного розвитку.

6. Гуманітарна політика. Основна мета – це духовний розвиток суспільства, його моральний і фізичний стан. Гуманітарна політика включає державну підтримку навчальних закладів, лікарень, полі­клінік, театрів, кінотеатрів, клубів, тобто розвиток комунальної власності. її особливістю є чітка регіональна спрямованість.

7.Національна політика. Спрямовується на забезпечення кон­ституційних, політичних, економічних і соціальних прав громадян незалежно від національності та віросповідання.

8. Зовнішньоекономічна політика. Забезпечення умов для активі­зації підприємництва, формування ринкової інфраструктури, залу­чення іноземних інвестицій, нарощування експортного потенціалу окремих регіонів, що потребують прискореного розвитку.

9. Управлінська політика. Основна мета – це створення єдиної системи регіонального управління, що відповідає завданням регіо­нального розвитку.

Як і у випадку регіону, при визначенні поняття "регіональна полі­тика" дотримуватимемось трактування, яке використовують у доку­ментах ЄС: "Регіональна політика Європейського Союзу – це систе­ма заходів, спрямованих на посилення єдності національних економік країн – членів ЄС і забезпечення їхнього гармонійного розвитку, а також нівелювання розходжень між регіонами й ліквідація відста­лості найменш розвинутих з них".

Як відомо, в країнах з ринковою економікою держава, стягуючи податки з підприємств приватного сектора, є водночас інструментом розподілу отриманих коштів між підприємствами, державою і насе­ленням, галузями та регіонами. Розподіл державних коштів між окремими регіонами країни є свідомо нерівномірним, що дає мож­ливість усувати історично сформовані диспропорції соціально-економічного розвитку територій.

Дата добавления: 2013-12-14