Суспільні потреби

Окремо хотілося б зупинитися на процедурі викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Так, ст. 146 ЗК України визначає суспільні потреби, за яких може бути порушене питання про викуп у власника його земельної ділянки. Органи державної влади та місцевого самоврядування можуть порушувати питання щодо викупу земельних ділянок для таких суспільних потреб: під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності; під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оборони та національної безпеки; під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо); під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; під міські парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Цей перелік суспільних потреб, для яких може проводитися викуп земельних ділянок, є вичерпним. Інші підстави не можуть розглядатися як суспільні потреби. Проте якщо детально ознайомитися із ним, то можна зрозуміти, що із застосуванням фантазії в Україні будь-яка земельна ділянка може бути викуплена із приписом «для суспільних потреб».

Крім того, зазначена стаття вводить процедурний обов’язок для органів державної влади та місцевого самоврядування. Так, власник земельної ділянки щонайменше за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп, а сам викуп здійснюється за згодою власника. Вищий господарський суд України у роз’ясненні від 27 червня 2001 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування» встановив, що згода власника земельної ділянки на її викуп повинна надаватися в письмовій формі. Якщо відповідним органом місцевого самоврядування прийнято рішення без згоди власника земельної ділянки, останній має право звернутися до суду із заявою про визнання такого рішення недійсним. Якщо власник земельної ділянки не дає згоду на її викуп, питання вирішується в судовому порядку.

Крім того, основною умовою будь-якого правочину є досягнення згоди за ціною. Так, згідно із ЗК України вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабміном. Якщо ж власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

Отже, враховуючи викладене, земля як об’єкт власності є найбільш вразливим, адже підстав для позбавлення права власності на неї і механізмів застосування цих підстав більш ніж достатньо.

На певні особливості припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу звертається ува­га у статті 8 Закону України "Про тваринний світ".

Окрім вищезазначеного, право приватної власності на об'єкти тваринного світу може припинятися також у разі: жорстокого поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу. У цих випадках право приватної власності на об'єкти тваринного світу може бути при­пинено в судовому порядку за позовами органів конт­ролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Дата добавления: 2013-12-14