Відповідності цінностям, яких дотримується товариство

Тісний зв'язок з практикою.

Виховання, освіта і навчання – найважливіші напрями педагогічної діяльності, які органічно пов'язані між собою та доповнюють один одного. Освіта ґрунтується на навчанні

та вихованні. У свою чергу, навчання виконує виховну функцію так, як і виховання – навчальну.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

1) Педагогічну спадщину минулого.

2) Сучасні педагогічні дослідження.

3) Передовий педагогічний досвід.

На сьогодні педагогічна наука об'єднує до двадцяти педагогічних галузей, які системно функціонують. Система педагогічних наук відображає зв'язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики.

Педагогіку, як науку, об’єднують такі галузі:

Загальна педагогіка – вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів.

Професійна педагогіка. Досліджує та розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:

• педагогіка професійно-технічної освіти;

• педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів.

• педагогіка вищої школи.

Вікова педагогіка. Досліджує і розробляє питання навчання та виховання людей відповідно до їх вікових цензів. Вікова педагогіка включає:

§ переддошкільну педагогіку;

§ дошкільну педагогіку;

· шкільну педагогіку;

· андрогогіка ( вивчає особливості навчання та виховання дорослих).

Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:

· сурдопедагогіка (навчання й виховання глухонімих, глухих і туговухих

· дітей);

· логопедія (навчання й виховання дітей з порушеннями мовлення);

· тифлопедагогіка (навчання й виховання сліпих та слабозорих дітей);

· олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвитком);

· виправно-трудова педагогіка.

Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

Загальна методика навчання та окремі часткові методики дисциплін. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.

Шкільна гігієна. Вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров'я.

Порівняльна педагогіка. Порівнює системи освіти різних країн.

Галузеві педагогіки включають:

· спортивну,

· трудову,

· авіаційну,

· військову,

· інженерну,

· медичну,

· культурно-освітню.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. До неї входять:

§ педагогіка народознавства (забезпечує практичне засвоєння культурно-історичних, мистецьких надбань пращурів);

§ етнопедагогіка (досліджує ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей певної етнічної групи);

§ родинна педагогіка – зосереджено знання й досвід щодо створення та збереження сім'ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких);

§ педагогічна деонтологія – народне вчення про виховні обов'язки батьків перед дітьми, вчителів перед учнями, вихователів перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідних для виконання покладених на них педагогічних функцій);

§ козацька педагогіка – вивчає проблему формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею та характером;

§ педагогіка народного календаря – вивчає проблему виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.

Соціальна педагогіка – вивчає закономірності й механізми становлення та розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Соціальну педагогіку об’єднують:

· агогіка (проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків);

· герогіка (соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку);

· віктимологія (проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства).

Оскільки педагогіка є складовою частиною людинознавства, вона не може розвиватися відокремлено від інших наук.

Педагогіка як наука тісно пов'язана з багатьма іншими галузями знання (науками):

· психологією,

· філософією,

· етикою,

· соціологією,

· естетикою,

· біологічними науками (анатомією, фізіологією),

· медициною (педіатрією),

· економічними науками,

· етнологією,

· кібернетикою.

Міжпредметні зв'язки педагогіки з іншими науками дають змогу глибше пізнати різні факти, явища та процеси.

Особливе значення для педаггіки має взаємозв’язок з психологією та фізіологією. Ці зв’язки здебільшого виявляються у закономірній єдності розвитку, навчання та виховання дитини, учня, студента.

Якщо навчання та виховання є категоріями суто педагогічними, то розвиток – категорія психологічна та фізіологічна.

Зв’язок педагогіки з іншими науками визначається

• об’єктами зв’язку (поняття-терміни, концепції, методи) та

• типами зв’язку (взаємовплив, взаємодія, інтеграція).

Філософія дає розуміння загальних принципів пізнання, ставлення людини до світу, системи поглядів на світ та місце в ньому людини.

Соціологія дає фактичний матеріал для більш раціональної організації педагогічного процесу.

Зростає значення зв’язку педагогіки з медициною.

Усе активніше розвивається теоретична та практична педагогічна валеологія. Вона передбачає вибір особливих форм та засобів взаємодії педагогів і дітей, які б не шкодили їх здоров’ю.

Основна мета педагогічної науки полягає у відкритті нових принципів, технологій навчання й виховання та впровадженні їх в практику. Відповідно до цього педагогічна наука виконує три основних функції:

• загальнотеоретичну,

• прогностичну,

• практичну.

Педагогіка стає більш необхідною і в життєдіяльності людини.

В умовах гуманізації освіти вона

• дає розуміння людини як найвищої цінності суспільства.

• Знання педагогіки стають все більш актуальними у сімейному житті, самовихованні, самоосвіті.

• Педагогіка допомагає організувати управління колективами, малими групами та в організації виховної роботи на підприємствах, у фірмах і в установах.

ВИСНОВОК:

1. Сучасна педагогіка досліджує сутність розвитку та формування особистості, на цій основі визначає теорію та методику навчання, виховання, тому педагогічні знання необхідні не тільки педагогам, але й усім, хто працює з людьми.
2. Сучасна педагогіка – багатогалузева наука.
3. Педагогіка взаємодіє з багатьма науками, а також тісно пов’язана з проблемою врахування індивідуально-психологічних та фізіологічних особливостей індивідів.

2. Вища школа як педагогічна система. Предмет і завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

Сучасна педагогіка - це комплекс теоретичних і прикладних наук про навчання, виховання і освіту як спеціально організовані і цілеспрямовані процеси, а також про шляхи удосконалення цих процесів.

Педагогіка вищої школи с однією з галузей педагогіки, науки провиховання, навчанняі освіту молоді і дорослих.

Дата добавления: 2013-12-14