Алгоритм застосування тромболітичної і нейропротекторної терапії за даними ДЗ- і ПЗ- МРТ

Диференційована терапія гострого ішемічного інсульту

Лікування мозкового інсульту

У спіх лікування значною мірою визначається чинником часу, визначальною є концепція “час – це мозок” (time is brain) “Терапевтичне вікно” для надання невідкладної допомоги хворому перші 1-6 год після початку інсульту.

Невідкладна допомога у разі інсульту передбачає:

• швидке розпізнавання і попередження розвитку перших симптомів інсульту · застосування засобів інтенсивної медичної допомоги на догоспітальному етапі;
• швидке транспортування і госпіталізація хворого у відповідно оснащену лікарню, в палату інтенсивного лікування;
• швидке визначення клінічного діагнозу, підтипу інсульту, програми лікування; ранній початок адекватної терапії; уникати внутрішньолікарняної затримки лікування

Рекомендації європейської інсультної організації (ESO, 2008)

Загальна (базисна) терапія

n моніторинг респіраторної та серцево-судинної систем та їх лікування

n регуляція артеріального тиску

n баланс рідини та електролітів

n управління метаболізмом глюкози

n лікування лихоманки

n лікування дисфагії та забезпечення відповідного харчування

Два основних напрямки патогенетичної терапії інсульту в різні періоди його еволюції:

1. Відновлення адекватної перфузії тканини мозку – реканалізація інфарктзалежної артерії.

2. Нейропротекція ішемічної напівтіні.

n ПЗ ураження > ДЗ ураження – реперфузія;

n ПЗ ураження = ДЗ ураження – нейропротекція;

n ПЗ ураження < ДЗ ураження – нейропротекція;

n ураження тільки за даними ДЗ-МРТ – нейропротекція;

n ураження тільки за даними ПЗ-МРТ – реперфузія.

Якщо пошкодження за даними ДЗ і ПЗ-МРТ відсутні за наявності неврологічного дефіциту – реперфузія і нейропротекція не проводяться.

Дата добавления: 2013-12-14