Правила накладення адміністративних стягнень

У рамках притягнення правопорушників до адміністратив­ної відповідальності особлива увага має приділятися правилам накладення адміністративних стягнень. Треба усвідомлювати, що встановлення особи правопорушника, кваліфікація правопорушення та визначення виду стягнення, що накладається за вчинення правопорушення,- це важливі, проте не всі елементи практичного втілення у життя інституту адміністративної відпо­відальності.

Серед основних положень правил накладення адміністративних стягнень зупинімося на чотирьох:

1. Обставини, що враховуються у визначенні адміністративного стягнення. Чинний КУпАП у статтях 34 та 35 визначає вказані обставини. їх необхідно усвідомлювати за тими причинами, що механічний підхід у визначенні виду адміністративного стягнення є неприпустимим. Іноді зовнішні фактори досить суттєво впливають на загальну оцінку правопорушення та вибір виду стяг­нення за його вчинення.

Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення:

1) щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшувальними і обставини, не зазначені в законі.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення; продовження протиправної поведінки, попри вимогу упов­новажених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопору­шення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягнен­ню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; втягнення неповнолітнього у правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення у стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати цю обставину обтяжливою.

2. Множинність правопорушень. Йдеться про необхідність вивчення ситуації, коли особа не вперше порушує встановлені правила поведінки і притягається до адміністративної відповідальності. Слід нагадати, що особа вважається такою, яка не притягалася до адміністративної відповідальності у разі реальної правомірної поведінки (відповідно не вчинення адміністративного правопорушення) або тоді, коли настав строк, після якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (один рік від дня закінчення виконання стягнення).

У контексті множинності правопорушень слід відзначити, що основними явищами при цьому є: неодноразовість вчинків - певна послідовність декількох вчинків; повторність вчинків - послідовне вчинення особою двох однорідних вчинків; систематичність вчинків - вчинення дії три та більше ра­зів, що свідчить про сталі, негативні, антигромадські нахили у по­ведінці.

3. Строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці від дня вчинення правопорушення, а за триваючого правопорушення - два місяці від його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць від дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття (ст. 38 КУпАП).

Дата добавления: 2013-12-14