Питання. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники виняткових авторських і суміжних прав вправі вимагати від порушника:

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники виняткових авторських і суміжних прав вправі вимагати від порушника:

1) визнання прав (підпункт «а» п. 1);

2) відновлення становища (відновлення порушених прав), що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню (підпункт «б» п. 1);

3)відшкодування моральної шкоди (підпункт «в» п. 1);

4) відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду (підпункт «г» п. 1);

стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення авторських і суміжних прав, замість відшкодування збитків (підпункт «г» п. 1); 6) виплати компенсації у сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітної плати, що встановлена законодавством України, яка визначається на розсуд суду або господарського суду, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (підпункт «г» п. 2);

7) вимагати припинення підготовчих дій, спрямованих на порушення авторських і суміжних прав (підпункт «д» п. 2);

8) прийняття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом їхніх прав.

При цьому зазначені в підпунктах 4, 5, 6 заходи (стягнення збитків, доходу або компенсації) застосовуються на вибір власника авторських і суміжних прав.

Крім того, окрім відшкодування збитків, стягнення доходу або виплати компенсації у твердій сумі суд за порушення авторських або суміжних прав може ухвалити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів направляється у встановленому законодавством порядку до державного бюджету України. Пояснення потребують лише деякі з перерахованих способів захисту авторських і суміжних прав.

Визнання прав може застосовуватися як до особистих немайнових прав авторів і виконавців, так і до майнових прав.

Визнання права може супроводжуватися публічним оголошенням про існування певного права. Так, відповідно до підпункту «е»
п. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкт авторського права може вимагати, у тому числі і в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації про допущені порушення авторських і суміжних прав і прийняте судове рішення щодо такого порушення. Така публікація здійснюється за рахунок порушника. Визнання прав є першим способом захисту цивільних прав, що зазначений у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Такий захід захисту у сфері авторського права й суміжних прав, як припинення дій, що становлять правопорушення або створюють загрозу правопорушення, може бути застосований практично завжди. Це заборона реклами, пропозиції продажу екземплярів, заборона продажу, додрукування тиражу тощо. Найбільш дієвим способом захисту авторських і суміжних прав є відшкодування збитків, стягнення незаконно отриманого доходу й виплата компенсації. Цими способами задовольняється майновий інтерес потерпілого.

Висуваючи вимогу про відшкодування збитків, суб'єкт авторських або суміжних прав повинен довести факт наявності збитків, їх розмір, а також те, що збитки були заподіяні діями порушника.

Під збитками розуміються витрати, зроблені особою, права якої порушені, знищене або пошкоджене майно, а також недоотримані доходи, що особа могла одержати, якби її право не було порушене. У розмір збитків, заподіяних особі, право якої порушене, можуть бути включені також витрати на надання юридичної допомоги із захисту авторських або суміжних прав, а також судові витрати.

Зазвичай у сфері авторського права й суміжних прав збитки виявляються у формі упущеної вигоди, тобто тієї суми, що правовласник міг би одержати, якби порушник уклав договір із правовласником і використовував твір або інший охоронюваний об'єкт на оплатній основі.

Більш поширеним способом захисту є стягнення з порушника незаконно отриманого доходу. Розмір доходу можна визначити за допомогою відповідних розрахунків.

До 1 січня 2004 р. ця норма мала надзвичайно велике значення: вона істотно зміцнювала правове становище власників виключних авторських і суміжних прав у випадках їх порушення. Проте з 1 січня 2004 р. набув чинності новий Цивільний кодекс України, де міститься загальна норма цивільного права, що «перекрила» норму ч. 2 п. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Частина 2 п. З ст. 22 ЦК України передбачає, що, якщо особа, яка порушила право, одержала внаслідок цього доходи, особа, право якої порушено, вправі вимагати відшкодування одночасно з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи. Ця норма поставила правовласника в більш вигідне становище, ніж відповідна норма Закону України «Про авторське право і суміжні права». За новим ЦК України суб'єкт авторського права зможе вимагати виплати йому доходів, отриманих порушником, не відмовляючись від відшкодування реального збитку. У силу цього суб'єктам авторського права буде більш вигідно обґрунтовувати свої вимоги щодо стягнення збитків, посилаючись на ст. 22 ЦК України, а не на норму Закону.

Компенсації може підлягати й моральна шкода. Форма й розмір компенсації моральної шкоди визначаються судом незалежно від розміру й форми відшкодування майнової шкоди за загальними правилами компенсації моральної шкоди, встановленими ст. 23 Цивільного кодексу України.

Підпункт «з» п. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» говорить про те, що правовласник може вимагати прийняття інших заходів захисту, передбачених законодавством. Цю норму варто розуміти насамперед як відсилання до ст. 16 ЦК України, де міститься перелік різних способів захисту цивільних прав, які не передбачені в ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», але повинні застосовуватися при порушенні виключних авторських і суміжних прав. Серед них:

1. визнання угоди недійсною;

2. присудження до виконання обов'язку в натурі;

3. припинення або зміна правовідносин;

4. визнання незаконними рішення, дії або бездіяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

5. відновлення становища, що існувало до порушення.

Всі ці способи захисту можуть бути застосовані при розгляді випадків позадоговірного порушення авторських і суміжних прав.

У справах про порушення авторських прав предметом доведення (фактами, що мають матеріально-правове значення) є:

1) належність авторських або суміжних прав позивачеві;

2) юридичні факти, згідно з якими авторське право поширюється на твори, що є об'єктом спору;

3) факт порушення авторських прав;

4) розмір доходів, неправомірно отриманих порушником;

5) мета порушення авторських прав.

Доведення у судовому засіданні цих фактів дає правовласникові право вимагати застосування вищезгаданих способів захисту авторських і суміжних прав. Питання пов'язані з доведенням того чи іншого факту порушення або оспорення авторських і суміжних прав є складним процесом і потребує особливої уваги правозахисників. Для прикладу візьмемо доведення належності авторських або суміжних прав позивачеві. Належність авторських або суміжних прав позивачеві може виникати в силу:

1) факту створення твору позивачем (коли позивач — фізична особа й, відповідно, автор твору);

2) факту створення твору працівниками позивача при виконанні службових обов'язків або завдання;

3) факту переходу авторських прав у спадщину;

4)факту передачі авторських прав за авторським договором.

Слід зазначити, що кожний із вищевикладених фактів, залежно від конкретних обставин справи, складається з низки елементів. Наприклад, факт створення твору позивачем презумується, якщо позивач зазначений як автор на оригіналі або екземплярі твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає в силу створення твору. Якщо даний факт оспорюється, позивач-автор може вимагати від суду: призначення низки експертиз (судовоавторознавчої, судово-літературознавчої, судово-мистецтвознавчої, криміналістичної експертизи підпису й почерку); допиту свідків, які можуть підтвердити створення твору позивачем; дослідження письмових доказів (свідоцтва про офіційну реєстрацію твору; виписки з відповідного державного реєстру; відомості про зареєстрований твір в офіційному виданні каталогів всіх державних реєстрацій; повідомлення засобів масової інформації про створення даного твору позивачем; документи про участь у виставках, конкурсах із цим твором позивача; дипломи, призи або інші нагородження за створення твору; листа, щоденника й ін.); огляду речових доказів, якими в цьому випадку можуть бути: оригінал твору із вказівкою автора; екземпляр твору із вказівкою автора; робочі рукописи, замальовки й інші матеріали, які використовувалися при створенні оригіналу; попередні роботи позивача в цьому напрямку.

Дата добавления: 2013-12-14