Питання. 1. Піратство.Сам термін був введений у законодавчий обіг Законом України «Про авторське право й суміжні права» у редакції від 25 липня 2001 р

1. Піратство. Сам термін був введений у законодавчий обіг Законом України «Про авторське право й суміжні права» у редакції від 25 липня 2001 р.

«Піратство» являє собою протиправну поведінку, яка посягає безпосередньо на виключне право автора на відтворення твору. Воно полягає насамперед у виготовленні й комерційному поширенні (форма поширення не має значення) незаконних екземплярів (книг і взагалі друкованих матеріалів, дисків, касет тощо) літературних, художніх, аудіовізуальних, музичних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм і баз даних.

Термін «піратство» також використовується для кваліфікації недозволених публічних показів твору, повторних передач і всіх інших форм використання твору, передачі в ефір і т. д.

Виготовлення примірників твору становить піратське діяння в тому випадку, якщо ці екземпляри виготовляються в комерційних масштабах і без дозволу власника прав на твір або його виконання, на охоронювану фонограму або передачу в ефір, залежно від конкретного випадку. Такі примірники зазвичай називають «піратськими примірниками».

Власник ліцензії може надавати дозвіл на відтворення лише тим способом, яким таке право дає йому його договірна ліцензія.

Стосовно терміна «комерційні масштаби», то мова йде про поняття, що повинне застосовуватися з урахуванням обставин, які супроводжують виготовлення. До числа факторів, які судам слід брати до уваги, належить обсяг виготовленої продукції, характер виготовлення, чи використовувалася вона, а також прагнення до одержання прибутку.

В Аргентині, наприклад, піратським діянням також є недозволене виготовлення примірників, здійснене за замовленням для третьої країни за винагороду, навіть якщо це виготовлення було здійснене «кустарним» способом і замовлявся тільки один або кілька примірників¹.

Крім вищезазначених діянь піратськими діяннями слід вважати:

1) виготовлення упаковки або упаковка;

2) вивіз і ввіз на територію України;

3) пропозиція щодо продажу, оренди, надання позики або будь-
якої іншої форми розповсюдження;

4) продаж, оренда, надання позики або будь-яка інша форма
розповсюдження;

5) володіння з наміром здійснення діянь, передбачених у пунктах 1—4 відносно піратських екземплярів, якщо ці діяння відбуваються в комерційних масштабах і без дозволу власника права на літературний або художній твір, на його виконання, на фонограму або передачу в ефір, залежно від конкретного випадку (замах).

Власник ліцензії може надати дозвіл, оскільки він має на це право в силу наявності в нього договірної ліцензії.

Багатосторонні договори, що діють у сфері авторського права і суміжних прав, не зобов'язують договірні сторони в законодавчому порядку встановлювати міри покарання. На відміну від них Угода ТРІПС у ст. 61 зобов'язує сторони передбачити кримінальну відповідальність і покарання за піратське використання творів, охоронюваних авторським правом, здійснене в комерційних масштабах. Україна виконала вимоги ТРІПС при викладенні у Кримінальному кодексі України ст. 176.

Вищезазначені діяння утворюють склад злочину в законодавстві значної кількості країн. Крім недозволеного відтворення, сюди належить також і продаж, пропозиція до продажу, ввіз, приховування й зберігання (в Україні за це відповідальність не передбачена) екземплярів або копій творів, фонограм або відеограм, виготовлених із порушенням авторського права (Аргентина, Бразилія, Португалія й ін.).

Від піратства особливо страждають шкільні підручники, технічні й наукові відкриття й літературні бестселери, записи музичних творів, аудіовізуальні твори, передачі в ефір, комп'ютерні програми й банки даних. Піратство завдає шкоди інтересам автора, видавця (якщо мова йде про піратство охоронюваних літературних і художніх творів), а також власників суміжних прав (якщо воно стосується фіксації охоронюваних виконань, фонограм і передач в ефір).

Воно також заподіює шкоду інтересам працівників індустрії культури, оскільки, підмінюючи збут законної продукції, воно може призвести до зниження легального виробництва; нарешті, воно завдає шкоди інтересам держав, оскільки особи, які займаються піратством, завжди здійснюють свою діяльність (або принаймні її частину) підпільно. Особи, які займаються піратством, часто намагаються виправдати свою діяльність, стверджуючи, що, оскільки вони продають свої товари дешевше, це робить їх доступними для більш широкої публіки, яка, в іншому випадку, не могла б собі їх дозволити. Проте, навіть незважаючи на те, що продукція піратів продається дешевше, це є не наслідком їхніх зусиль, а результатом того, що вони паразитують на творах, які з'являються без їхньої трудової діяльності. Вони нічого не вносять у національну творчість, а руйнують основу місцевої індустрії й негативно впливають на її відносини з іноземними видавцями й виготовлювачами.

Діяльність вважається незаконною незалежно від того, яким способом здійснюється виготовлення недозволених екземплярів.

Стосовно друкованих творів, то завдяки масовому поширенню систем офсетного друку особи, які займаються піратством, відтворюють законні видання факсимільним способом шляхом випуску в продаж серії піратських екземплярів, або рабськи копіюючи оригінальні видання (контрафактне виготовлення видань), або ставлячи на них свій власний фірмовий знак, уникаючи так всіх робіт і витрат, пов'язаних із перекладом, набором тощо.

2. Контрафакція. Іншим способом порушення авторського права і суміжних прав є контрафакція.

Контрафактне виготовлення твору являє собою протиправну дію, що є елементом піратства. Воно полягає у відтворенні виданого твору, фонограми, аудіовізуального твору, комп'ютерної програми тощо шляхом шахрайського використання назви, фірмового найменування або фірмового знака законного видавця, виробника, власника ліцензії тощо. У цих випадках, як правило, також має місце правопорушення, пов'язане з контрафактним використанням фірмового найменування.

У законодавстві багатьох країн відповідальність за контрафакцію інтелектуальної продукції не залежить від здійснення правопорушення, пов'язаного з піратством, наприклад у законодавстві Аргентини (ст. 72), Чилі (ст. 9с) і Домініканської Республіки (ст. 164е).

Зараз проблемам боротьби з контрафактного продукцією присвячується значна увага з боку компетентних органів ЄС з метою відпрацювання нових правових приписів, що дозволять значно покращити наслідки боротьби.

3. Крім піратства й контрафакції існують порушення авторського права і суміжних прав, які мають комплексний характер, оскільки посягають як на особисті немайнові права, так і на майнові права. До таких порушень належать:

1) опублікування без дозволу автора невиданого твору;

2) недозволене видання твору, щодо якого автор здійснив своє право на відмову від публікації;

3) вилучення з обігу раніше опублікованих екземплярів;

плагіат. У перших трьох випадках має місце порушення як майнових прав на відтворення або публічне розповсюдження, так й особистих немайнових прав на оприлюднення або на рішення про оприлюднення чи вилучення виданих екземплярів. Вказані ситуації пояснень не вимагають. Залишається плагіат.

Плагіат. Плагіат полягає у повному або частковому присвоєнні
оригінальних елементів, що містяться в чужому творі, і представленні їх як власних. Посягання на особисте немайнове право автора, що став жертвою плагіату, завжди посягають на повагу його права авторства, оскільки плагіатор видає чуже авторство за власне.

У більшості випадків плагіат також є посяганням на цілісність твору, оскільки, як правило, плагіатор намагається замаскувати свій плагіат.

Посягання на майнові права виникає із внесення змін в оригінальний твір без дозволу і його використання (відтворення, повідомлення для загального відома).

Правова теорія проводить розмежування між грубим «стовідсотковим» плагіатом (зустрічається рідко), при якому чужий твір привласнюється повністю або практично повністю, і плагіатом «замаскованим», при якому плагіатор намагається сховати своє діяння або привласнити якісь істотні оригінальні елементи твору, що став жертвою плагіату.

Плагіат безперечно має місце у цьому останньому випадку, тому вважається, що його слід оцінювати залежно від ступеня подібності, а не розбіжностей між відповідними творами.

Питання для самоконтролю:

1. Які форми захисту авторського та суміжних прав ви можете назвати?

2. У чому полягає суть способу захисту авторського права і суміжних прав?

3. Хто виступає суб'єктами захисту авторського права і суміжних прав?

4. Яка кримінальна відповідальність встановлена чинним законодавством України за порушення авторського права та суміжних прав?

5. Які адміністративно-правові засоби захисту авторського права та суміжних прав ви можете назвати?

6. Що таке адміністративні процедури?

7. Які найбільш поширені способи порушення авторського права та суміжних прав ви можете назвати?

Дата добавления: 2013-12-14