Природні катастрофи і стихійні лиха

Розвитку туризму в багатьох районах Землі значною мірою заважають природні катастрофи, що призводять до стихійних лих. Під ними розуміються руйнівні природні явища, в результаті яких може виникнути або виникає загроза життя і здоров'ю людей, відбувається руйнування або знищення матеріальних цінностей і елементів природного довкілля.

(Слайд)

До стихійних лих відносяться землетруси, повені, виверження вулканів, іноді снігові замети, посухи, селеві потоки, зсуви, пожежі, особливо масові лісові і торф'яні.

До різноманітних стихійних лих схильна близько 70% території України і країн СНД.

Природні катастрофи завдають величезного матеріального збитку, а найбільш великі з них супроводжуються великою кількістю людських жертв. Так, ураган «Андрій», що промайнув з швидкістю до 280 км/ч по Багамських островах, узбережжі Флориди і Мексиканської затоки 23-27 серпня 1992 р., завдав збитку в сумі 3,5 млрд. дол. США (включаючи страхові втрати). Загинули 44 людини, позбулися даху 250 тис. людина, було зруйновано 20 тис. житлових будинків. Через три тижні один з островів Гавайського архіпелагу постраждав від урагану «Інікі». На європейському континенті ураганні вітри періодично виникають в Австрії і деяких інших країнах.

Небезпека природних катастроф вище в місцях знаходження діючих вулканів, лавини і зсувів, наприклад в австрійських Альпах. У зв'язку з цим багато альпійських країн створили так звану червону зону, в якій заборонено будівництво.

(Слайд)

Землетруси стоять на першому місці серед стихійних лих за масштабом збитку і кількості людських життів, що відносяться. До землетрусів схильно більше 10% заселеної території Землі. Від них і їх наслідків в середньому за рік гинуть до 10 тис. людина.

(Слайд)

На карті світу епіцентри руйнівних землетрусів, зафіксованих з початку XX ст., утворюють дві вузькі довгі зони, в яких концентрується 90% сейсмічної активності нашої планети. Одна із зон майже суцільним кільцем опоясує Тихий океан, інша переривчастими дугами проходить від Зондських до Азорських островів через Гімалаї, Гіндукуш, Іран, Кавказ, Туреччину, Динарські гори, Карпати, Апенніни, Альпи, гори Атлас. Вузькі сейсмічні пояси простежуються і уздовж гігантського підводного гірського ланцюга, що тягнеться уздовж п'яти океанів. Тихоокеанський пояс активного вулканізму і руйнівних землетрусів захоплює Японію і Китай.

Щорічно на Землі відбувається в середньому один катастрофічний землетрус і сто руйнівних. Найбільше число руйнувань і людських жертв принесли Сианьский (Китай, 1556 р.), Лісабонський (1755 р.), Каліфорнійський (1906 р.), Тайваньський (1923 р.), Мессинский (1908 р.), Ганьсуйский (1920 р.), Токійський (1923 р.), Іранський (1935 р.), Чилійський (1939 і 1960 рр.), Агадирський (1960 р.), Мексиканський (1975 р.), Турецький (р. Гельджук, 1999 р.) землетруси. На території країн СНД до найбільш значним слід віднести Ашхабадський (1948 р.), Ташкентський (1966 р.), Газлинский (1976 р.), Спитакский (1988 р.) землетруси. При катастрофічному землетрусі 4 грудня 1957 р. в Монгольському Алтаї виник розлом Богдо завдовжки близько 270 км, а загальна довжина розломів, що утворилися, досягла 850 км.

(Слайд)

Таблиця 2.3

Дата добавления: 2014-01-04