Цікаві цифри

Якщо порівняти біосферу і техносферу за низкою показників, можна помітити величезну різницю між ними не тільки стосовно обсягів активної речовини, річної нетто-продукції, витрат енергії, запасу генетичної інформації тощо, а й щодо загальної організації процесів життєзабезпечення управління, відтворення (Акимова Т., Хаскін В., 2001):

Показники	Біосфера	Техносфера
Сфероутворююче число біологічних видів	10^7	1
Число контрольованих видів	10^7	10^4
Активна речовина, Гт	4·10^4	2·10^4
Річна нетто-продукція, Гт	625	1,5
Ступінь замкненості колообігу речовин, %	99,9	<10
Запас генетичної інформації, Гбіт**	10^6	7
Швидкість переробки інформації, біт/с	10^36	10^16
Інформаційна швидкість еволюції, біт/с	0,1	10^7
Річна витрата енергії, ЕДж***	12000	450
Річна нетто-продукція, Гт	625	15

Швидкість прогресу цивілізації у ХХ ст. була на 8 порядків більше швидкості біологічної еволюції у біосфері.

Жива природа планети незрівнянно досконаліша і розумніша за людську цивілізацію, вона гармонійна, ефективна, економічна і набагато краще збалансована.

*Гт – гігатонна = 10⁹ т.

** 1 Гбіт = 10⁹ біт.

*** ЕДж – Ексаджоуль = 10¹⁸ Дж.

Законодавчі і нормативні документи з питань поводження з відходами

1. Постанова КМ України № 440 від 20.06.95 "Про затвердження порядку одержання дозволу на зберігання, транспортування, використання, захоронення, знешкодження та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів".

2. Постанова КМ України № 117 від 22.02.94 "Про ввезення в Україну і транзит через її територію відходів (вторинної сировини)".

3. СП № 3183-84 "Порядок накопления, транспортировки, обезвреживания и захоронения токсичных промышленных отходов".

4. СП № 3209-85 "Предельное количество накопления токсических промышленных отходов на территории предприятия (организации)".

5. СП № 2811-83 "Санитарные правила устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов".

6. СП № 3897-85 "Предельное количество токсичных промышленных отходов, допускаемое для складирования в накопителях (на полигонах) твердых битовых отходов (нормативный документ)".

7. СНиП 2.01.28-85 "Полигоны по обезвреживанию и захоронению токсичных промышленных отходов. Основные положения по проектированию".

8. СП № 3912-85 "Методические указания для органов и учреждений санитарно-эпидемиологической службы по контролю за реализацией мероприятий, направленных на санитарную охрану окружающей среды от загрязнений твердыми и жидкими токсичными отходами промышленных предприятий".

9. Базельська конвенція з контролю за міждержавними переміщеннями небезпечні відходів та їх видаленням (1989 рік).

10. Проект стандартной статистической классификации отходов ЕЭЖ. Женева. ООН Экономический и Социальный Совет. 11.04.89 СЕS/638.

5.26. За інформацією кореспондента газети «Факты» Ігоря Осипчука

київський вчений Олександр Ташірєва

сподівається звільнити білий континент від харчових відходів. Наступним кроком може стати утилізація міських звалищ. В Антарктиді влаштовувати звалища суворо заборонено, тому сміття на полярних станціях накопичують протягом усієї зимівлі, а потім вивозять на «велику землю» на судах і літаках. Ось тільки з недоїдками, лушпайками, продуктами, що зіпсувалися, так поступати не виходить: при першому ж потеплінні вони починають виділяти страшний запах. Не дій в Антарктиді заборона на ввезення тварин з інших інших континентів, на кожній станції з харчовими відходами «боролися» б, мабуть, по одному-два кабани. Але київський біолог Олександр Ташірєв знайшов спосіб, як впоратися з кухонним сміттям набагато краще, ніж це виходить у тварин. На українській антарктичній станції «Академік Вернадський» харчові відходи – їх тут утворюється за добу по 3 – 5 кг – висипають на берег, де вже товчуться в очікуванні бенкету поморники і чайки. Проте птиці з'їдають лише ласі для них шматочки, а, скажімо, залишки картоплі, помідорів, цибулі, апельсинів їх не ваблять. Незатребуване сміття «злизують» хвилі. Так поступали ще колишні господарі станції англійці: «Фарадей» (так вона раніше називалася) була побудована в середині 1950-х років, і за минулі роки біля неї утворилося справжнє підводне звалище...

Проблема з харчовими відходами не вирішена на багатьох станціях. Скажімо, на британській станції «Ротера» лише цього року планують поставити міні-завод з переробки сміття, а на іншому британському «зимовищі» просто подрібнюють недоїдки та лушпайки, щоб потім спустити їх у море через станційну каналізацію...

Харчові відходи, поміщені у спеціальний розчин, за 2 тижні майже повністю перетворюються на вуглекислий газ та азот учений-підводник Володимир Ільїн і його аспірант, які дослідили дно в околицях станції «Академік Вернадський» у лютому, виявили, що сміття застряє в нерівностях дна й гниє, не дивлячись на температуру води – 1 – 1,5⁰С. При цьому утворюється сірководень: Ільїн знайшов цілі поклади мулу, насичені цим небезпечним газом.

На восьмій за рахунком українській зимівлі в Антарктиді поповнення підводного звалища вдасться припинити. У спеціальній установці харчові відходи протягом 2 тижнів майже повністю перетворюватимуться на нешкідливий газ.

– На майбутній річній зимівлі почнуться дослідно-промислові випробування установки, – говорить її розробник співробітник Інституту мікробіології та вірусології НАН Українитаі Українського антарктичного центру Олександр Ташірєв. – Але випробування технології здійснюється в Антарктиді вже 2 роки. Я двічі побував на станції у сезонних експедиціях, мої експерименти продовжили полярники. Тепер можна бути упевненим, що 90 – 95 % відходів «розчинятимуться» в повітрі, перетворюючись у вуглекислий газ та азот, а 5 – 10 %, що залишилися, – перетворюватися на твердий неорганічний нетоксичний осад. Біолог Сергій Ігнат’єв, який зимує зараз на станції, придумав висушувати ці залишки на відкритому повітрі. У сухому вигляді їх можна вивозити на «велику землю» разом з іншим сміттям. Таким чином проблема усунення харчових відходів буде вирішена. Крім того, установка стала простою та зручною в експлуатації. Разом з київською фірмою, що бере участь у її створенні, ми маємо намір випустити «експортний» варіант, наприклад, для інших антарктичних станцій, яких налічується більше вісімдесяти, для турбаз.

– За рахунок чого вдається перетворювати сміття на нешкідливий газ?

– Це роблять бактерії. Завозити їх з інших континентів до Антарктиди заборонено, тому ми задіяли ті мікроорганізми, які живуть на «шостому континенті» або потрапляють туди з вантажами і людьми. Але якщо бочку з недоїдками просто помістити в тепло, то почнеться звичайне розкладання. Моє ноу-хау полягає в тому, що в бочку додається суміш хімічних речовин, що задають цьому процесу певний напрям. Заплановано, що на «Академіку Вернадському» пластмасові ємності з харчовими відходами будуть поміщені у «парник» із плівки, де потрібно підтримувати температуру + 30 – 35⁰С, а на річну зимівлю досить буде завезти близько 300 кг хімікатів.

Олександр Ташірєв «обкатував» свою технологію у двох антарктичних експедиціях.

– Як створювалася ваша технологія?

– На неї пішло близько 20 років. Нова технологія, сподіваюся, допоможе в утилізації міських звалищ, в яких неконтрольовані процеси розтягуються на десятиліття. Досить згадати село Великі Кренічи під Києвом, де звалище влаштували в яру: перегородили його насипом і почали звозити сміття.

Але яр – природний водозбірник, і зараз там утворилася моторошнувате болото, що загрожує вирватися назовні. Сподіваюся, мені удасться запропонувати таку технологію, при застосуванні якої досить буде засипати у звалище порошок і за короткий час перетворити сміття на безпечний газ.

5.27. Тверді відходи.

Дата добавления: 2014-01-04