Зобов’язання з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу

II. ПИТАННЯ

Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).

Отже, публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу має відповідати таким вимогам:

1) вона оприлюднена у засобах масової інформації або іншим чином;

2) оголошення є зверненням до невизначеного кола осіб;

3) винагорода (нагорода) встановлюється (передбачається) за виконання певних дій чи досягнення відповідного результату лише правомірним шляхом;

4) винагорода (нагорода) є майновим або моральним заохоченням;

5) оголошення про публічну обіцянку винагороди повинно давати можливість встановити особу, яка пообіцяла винагороду (нагороду).

Суб’єктами зобов’язання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. При цьому особа, яка обіцяє винагороду є боржником, а той хто відізвався на таку обіцянку – кредитором.

До умов сповіщення публічної обіцянки винагороди законодавець відносить :

1) зміст завдання;

2) строк виконання;

3) місце виконання;

4) форма та розмір винагороди.

Окрім цього, особою, яка пообіцяла винагороду, можуть бути передбачені й інші умови виконання поставленого завдання.

Таким чином, публічна обіцянка винагороди без оголошення кон­курсу - це недоговірне зобов’язання, що виникає на підставі звернен­ня до необмеженого кола осіб і полягає у виплаті майнової винагоро­ди особі (особам), яка досягла зазначеного у сповіщенні результату.

Обов’язок для особи, яка публічно оголосила винагороду, виплатити (здійснити) її виникає не з моменту такого оголошення, а лише після виконання іншою особою дії чи комплексу дій, здійснених у межах певного строку (якщо він був встановлений для виконання. При цьому результат, отриманий після вчинення цих дій, має відповідати тому результату, за отримання якого оголошено винагороду.

Зміст завдання. У разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії (знайдення речі або фізичної особи тощо), або необмеженої кількості дій одного виду (наприклад, передання інформації про статистичні дослідження якогось явища по всім областях України), які можуть вчинятися різними особами.

Встановлення строку (терміну) виконання завдання не є обов'яз­ковим і характерним для цього зобов'язання. Але особа, яка дає пуб­лічну обіцянку винагороди, має право встановити строк (термін) для виконання завдання (ст. 1146 ЦК). Зазначення строку свідчить про те, що особа, яка дала публічну обіцянку винагороди, пов'язана обов'яз­ком виплати винагороди саме у цей проміжок часу, оскільки закін­чення строку для передання результату є однією з підстав припинен­ня вказаного зобов'язання (ч. 1 ст. 1149 ЦК).

Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту за­вдання. Поняття «розумний час» є оціночним і може бути визначене шляхом зіставлення часу, який минув з дня публічної обіцянки, та змісту завдання.

Виходячи з характеру одностороннього правочину як підстави ви­никнення зобов'язання з публічної обіцянки винагороди, особа, яка публічно її обіцяла, має право змінити завдання та умови надання ви­нагороди (ст. 1147 ЦК). Така зміна не пов'язана з будь-якими умова­ми і навіть не потребує сповіщення у такому ж порядку, як і публічна обіцянка, але тягне певні правові наслідки для цієї особи.

1) відшкодування збитків особі, яка приступила до вико­нання завдання, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання;

2) відшкодування витрат, понесених особою, яка присту­пила до виконання завдання, але у зв'язку зі зміною умов надання ви­нагороди завдання втратило для неї інтерес.

У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її. При цьому, якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою, а якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:

1) закінчення строку для передання результату;

2) передання результату особою, яка першою виконала завдання.

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, згідно ч. 2 ст. 1149 ЦК України, має право публічно оголосити про припинення завдання (право відступу).

Наявність або відсутність публічної обіцянки винагороди впливає на відносини сторін. Так, наприклад, якщо особа, яка загубила річ, публічно пообіцяє винагороду за її знайдення, то відносини між нею і особою, яка знайде річ і передасть, будуть визначатися ст. 1144 ЦК, а при відсутності такої обіцянки - правилами ст. 339 ЦК, що передба­чають право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та від­шкодування витрат, пов'язаних зі знахідкою. Частина 3 ст. 339 ЦК прямо зазначає: якщо власник (володілець) публічно обіцяв винаго­роду за знахідку, вона виплачується на умовах публічної обіцянки

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Таким чином, публічна обіцянка винагороди без оголошення кон­курсу - це недоговірне зобов’язання, що виникає на підставі звернен­ня до необмеженого кола осіб і полягає у виплаті майнової винагоро­ди особі (особам), яка досягла зазначеного у сповіщенні результату. Правове регулювання зобов’язання здійснюється §1 гл.78 ЦК України. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу є односто­роннім правочином, на підставі якого особа, що заявила про винагоро ду, стає боржником, а будь-яка особа, що відгукнулася, - кредитором. Але сама по собі публічна обіцянка не призводить до виникнення прав і обов'язків у необмеженого кола осіб, до яких вона звернена.

Обов'язок виплатити винагороду, а відтак і право її вимоги вини­кає лише у разі надання особою, яка відгукнулася, вказаного в пуб­лічній обіцянці результату, тобто виконання певної умови. Зважаючи на це, публічна обіцянка винагороди виступає в якості односторон­нього умовного правочину (ст. 212 ЦК).

В цілому зобов'язання з публічної обіцянки винагороди виникає із юридичного складу двох односторонніх правочинів: публічної обіцянки винагороди і відгуку на неї у вигляді надання обумовленого результату. Причому вказані правочини мають зустрічний характер і повинні відповідати одне одному.

Дата добавления: 2014-01-04