Дестатінізація в СРСР та Україна

З березня по червень в СРСР існувало «колективне керівництво» - Першим секретарем ЦК КПРС був Микита Хрущов, Головою Ради Міністрів СРСР - Г. Маленков, головою Міністерства внутрішніх справ та Держбезпеки - Лаврентій Берія.

26 червня 1953 р. змовникам на чолі з М. Хрущовим вдалося заарештувати Берію, й розстріляти.

Відтак почався перший етап лібералізації радянського суспільства (1953-1956 рр.):

• почалася часткова реабілітація розстріляних та загиблих у концтаборах відомих діячів комуністичної партії, таких як С. Косіор: В. Чубар, П. Постишев та ін.;

• ліквідовано воєнні трибунали військ МВС, Особливу нараду МВС, що мали право застосовувати висилку, заслання та ув'язнення;

• припинено політичні справи розпочаті наприкінці життя Сталіна (наприклад «справа лікарів» - переслідування лікарів єврейської національності);

• випущені з концтаборів в'язні що потрапили туди за дріб'язкові провини - анекдоти про Сталіна чи радянську владу;

• розпочалася поступова ліквідація концтаборів;

• оголошена амністія особам: засудженим на строк до 5 років - вагітним жінкам неповнолітнім до 18 років, жінкам які мали дітей до 10 років; частково амністовані громадяни, що під час війни співробітничали з німцями.

Перша хвиля амністії 1953 р. охопила переважно кримінальні елементи. Однак амністія не поширювалась на велику частину в'язнів, особливо учасників українського національно-визвольного руху.

XX з'їзд КПРС. Новий відлік часу в житті радянського суспільства другий етап десталінізації (1956- 1959 рр.) започаткував XX з'їзд КПРС. який відбувся 14-25 лютого 1956 року. В останній день з'їзду під час закритого засідання XX з'їзду М. С. Хрущов виголосив закриту 4,5-годинну доповідь «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки»:

• політика Сталіна критикувалася як хибна і злочинна

• відповідальність за організацію масових репресій, депортацій народів, незаконні методи слідства покладалася особисто на Сталіна (при цьому репресії начебто почалися лише у 1934 р., а події попередніх років, в тому числі колективізація і голод залишалися за межами критики);

• причинами виникнення «культу особи» називалися особисті риси характеру Сталіна, гостру боротьбу з капіталістичним оточенням;

• безпідставно стверджувалося, що культ особи не змінив «глибоко демократичного, дійсно народного характеру радянського ладу» і радянська система та всевладдя партії залишалися поза критикою.

• Хрущов «забув» про власну участь в репресіях в сталінські часи;

• восени 1956 року Хрущов санкціонував розстріл угорської революції;

• у 1959 р. за його наказом придушено протести проти «соціалістичного раю» у Східному Берліні. За особистим розпорядженням Хрущова у Мюнхені у 1959 р. вбито лідера ОУН С. Бандеру;

• у 1961 році зведено сумнозвісну Берлінську стіну, що стала символом розколу Європи на «соцтабір» та західний світ.

• не боячись поставити світ на межу ядерної катастрофи (Карибська криза 1962 р.), Хрущов пообіцяв «закопати» імперіалізм в особі Сполучених Штатів, а у програмі КПРС, прийнятій 1961 р., оголосив курс на побудову комунізму у Радянському Союзі рівно за 20 років;

• у травні та у липні 1961 року за ініціативи Хрущова видано два укази, які розширювали застосування смертної кари: один за крадіжки в особливо великих розмірах, інший - за порушення правил про валютні операції;

• у «хрущовському» СРСР тривали арешти інакодумців упродовж всієї «відлиги». Він заохочував брутальні спроби «виховувати» творчу інтелігенцію, стимулював атаки проти тих, хто наважувався критикувати його за невиправданий ексцентризм і непослідовність у господарських і політичних реформах;

• у 1962 р. відбувся жахливий розстріл мирного протесту в Новочеркаську.

У 1956-1959 рр. було повністю реабілітовано 250 тис. осіб (переважно посмертно). Разом з тим, додому повернулися десятки тисяч в'язнів ГУЛАГу, які ще залишилися в живих. На березень 1957 р. було звільнено з таборів, спецпоселень тощо близько 65,6 тис. осіб. В Україні ж за період 1953-1961 рр. було реабілітовано 290 967 громадян

Хрущов ініціював новий наступ на церкву:

• посилено через засоби масової інформації атеїстичну пропаганду та агітацію;

• збільшилася кількість атеїстичних музеїв та планетаріїв;

• у ВНЗ відкриті кафедри наукового атеїзму;

• законодавчо обмежено відкриття культових споруд, навпаки спрощена процедура їх закриття;

• зросли податки для релігійних громад.

Дата добавления: 2014-01-04