Третій універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР)

Потерпівши поразки в Києві, більшовики не збиралися відмовлятися від влади в Україні. У листопадові (жовтневі) дні їм вдалося захопити владу в Луганську, деяких районах Донбасу і кількох містах смуги Подільської та Волинської губерній, у яких перебували «збільшовизовані» частини російської армії. Також вони мали своє представництво в інших радах, які після падіння Тимчасового уряду перебрали владу у свої руки на місцях. 17 листопада 1917 р. на розширеному засідання Рад робітничих і солдатських депутатів у Києві керівник міської організації більшовиків Г. П’ятаков запропонував план мирного усунення УЦР від влади. Він передбачав, скориставшись популярністю більшовиків у масах, скликати Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який мав би переобрати і перетворити Українську Центральну Раду в керівний центр рад на зразок російського Центрального виконавчого комітету Рад. Але цей план був не єдиним. Також передбачалось і силове усунення УЦР як внутрішніми, так і зовнішніми більшовицькими силами.

Таким чином, Третій універсал, крім проголошення УНР та визначення її території, устрою, оприлюднював і програму соціально-економічних перетворень. Саме вона була неоднозначно сприйнята різними верствами суспільства. Особливо це стосується положення про «нетрудові господарства», що мали бути конфісковані. Генеральне секретарство із земельних справ навіть було змушене виступити з роз’ясненням, що мається на увазі. Нетрудовими вважатимуться господарства, в яких власник змушений через великі його розміри постійно наймати робітників. Урядовці заявляли, що у власників, які мають менше 50 десятин землі, господарства не відбиратимуться. Також обіцялося, що не будуть конфісковуватися і володіння цукрових заводів. Це ще більше заплутало земельне питання. З огляду на розвиток економіки такі кроки були б правильними, бо зберігали б міцні господарства, що давали товарну продукцію. Але з огляду на революційну доцільність вони скорочували кількість прихильників УЦР і грали на руку більшовикам, які були готові обіцяти народу все, що той побажає.

Упродовж листопада—грудня 1917 р. УЦР намагалася зміцнити владу. Вона мала підтримку Київської, Катеринославської, Одеської, Миколаївської та інших рад. Лише Харківська рада відмовлялася визнати Раду, вважаючи законною тільки петроградську владу. Проголошення УНР активізувало законодавчу діяльність. Центральна Рада ухвалила закон про порядок видання нових законів. Цим самим було покладено початок формуванню власної правової системи та державного будівництва. Найвагомішим актом у сфері державного будівництва став закон «Про вибори до Установчих зборів УНР». Водночас було розпочато процес утворення судової системи та системи прокурорського нагляду. Паралельно йшла робота над проектом Конституції УНР та державних символів. Державним гербом було затверджено Володимирів тризуб.

Було вжито заходів щодо творення власної фінансової системи: надано чинності закону про випуск державних кредитних білетів УНР, Державної скарбниці УНР, видані акти з питань оподаткування. Також було законодавчо закріплено 8-годинний робочий день. Тривалість робочого тижня визначалася у 48 годин. Регламентувалися праця жінок, неповнолітніх, нічна праця, кількість святкових днів тощо. Але в той же час не було схвалено Державного бюджету і основ економічної політики. За визначенням В. Винниченка, Третій універсал не мав такого схвалення в суспільстві, як Перший. А відомий український історик І. Лисяк-Рудницький стверджує, що «Третій універсал був анахронізмом уже в момент проголошення».

Незважаючи на всі переваги і недоліки Універсалу з погляду сьогодення найнебезпечнішою для подальшої долі Української революції і держави виявилося положення: «...станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, а й усієї Росії». Тим самим Центральна Рада долучалася до тих російських сил, що не сприйняли прихід більшовиків до влади, і втягувалася у протистояння з ними.

Дата добавления: 2014-01-04