Ресоціалізація та соціальна адаптація колишніх засуджених

Засобами досягнення очікуваних результатів виступають процеси ресоціалізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація спрямована на відновлення у клієнтів якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо) та ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо). Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

Соціальна адаптація в даному випадку розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

· етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;

· оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти власного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов виникнення нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

· етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації технології ресоціалізації та адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але поряд із тим, що кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі. Найбільш яскраве уявлення про них дають думки самих клієнтів, виявлені в ході спеціального соціологічного опитування “Соціальні проблеми неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі”, виконаного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 р.

Ось типові висловлювання респондентів:

· “...не знаю, які мої права, на що я маю право...”;

· “...не знаю, на що маю право після звільнення, де можу працювати, як вчитися? Чи можна складати іспити екстерном?”;

· “Хочу знати закон, на що ми маємо права...”;

· “...якби ж допомагали вирішувати юридичні питання, адже рідко хто після звільнення знає свої права”.

· “Жив в інтернаті. Перший раз попав у чотирнадцять років за крадіжку, просидів три роки. Вийшов. Через шість місяців знову судили... – дали шість років. Відсидів весь строк... Куди тепер іти? Де жити?”;

· “Оскільки немає документів і прописки, лікарня за місцем проживання відмовляється надавати медичні послуги, а приватним чином неможливо через матеріальні проблеми” (хворий на виразку шлунку);

· “...немає грошей на знеболююче” (онкологічна хвора);

· “...хто мене візьме на роботу, я ще малий...”:

· “Треба працювати, а не беруть за віком, я – неповнолітній”;

· “Необхідно забезпечити нам право на роботу!”;

· “Постійної роботи немає, тимчасова – вимушена, жахлива, а спробуй ще найти її...”;

· “Працюю, оскільки треба допомагати мамі і сестрі, якби не вони...”;

· “Працюю вантажником на ринку – дуже втомлююсь”;

· “Підробляю на приватній фірмі підсобним робочим”;

· “Зневіра в житті...”;

· “...немає впевненості у завтрашньому дні...”;

· “...переляканість і боязнь жити”;

· “...усього спочатку боявся”;

· “Зі старими друзями намагаюся не зустрічатися, щоб нікуди не влізти, але...жити якось треба”;

· “Дуже довго сидів, втратив усіх друзів, у всіх свої проблеми...”;

· “...друзі відвернулися”;

· “Бракує підтримки з боку друзів...”;

· “...в мене нікого немає, я нікому не потрібен...”;

· “...батьків немає, нікому допомогти ні морально, ні матеріально...”;

· “...відмовилися дружина та друзі...”;

· “Відсутні люди, які б тебе розуміли...”.

Як видно з вищенаведеного, проблеми досить типові – юридична необізнаність, відсутність житла, неможливість отримати медичну допомогу, працевлаштуватися, тим більше – знайти прийнятну роботу, психологічна неврівноваженість, тривожність внаслідок боязні життєвих реалій, самотності, покинутості, відсутність підтримки оточення.

3. Зміст соціальної роботи з колишніми злочинцями.

Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних колоніях тощо), а також із роботи на волі, після звільнення – ресоціалізації та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За напрямами, діяльність соціальних працівників включає такі види:

дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що мають на меті вивчення характерних проблем у сфері правопорушень та злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них, тощо;

організаційна діяльність. Включає планування заходів ЦССМ із залучення широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної роботи зколишніми злочинцями, налагодження відповідних зв’язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультативних пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях тощо;

науково-методична діяльність. Зокрема розробка методик профілактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційно-тренінгових форм, методик для спеціалістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;

рекламно-інформаційна діяльність – розробка та видання матеріалів з профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш актуальних питань майбутнього влаштування життя;

безпосередня соціальна робота з клієнтами.

Останній напрям дуже різноманітний за формами, змістом та методами. Тому жоден посібник не може дати вичерпних методичних рекомендацій на всі випадки, що траплятимуться. При виборі адекватних особливостям випадку методів втручання (психологічних, педагогічних тощо) соціальні працівники мають працювати з методичною літературою, користуватися доступними матеріалами, які видає ДЦССМ [27;28;29], шукати нові розробки схожої тематики.

Загалом соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі влаштовуються при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію стану клієнта, тестування, тренінги тощо. Неповнолітнім, молоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соціальної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо пропаганди здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання навичкам спілкування з представниками різних організацій тощо – загалом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або поповнення для успішної ресоціалізації та адаптації. ЦССМ надають допомогу адміністраціям установ кримінально-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурно-масових заходів тощо. Здійснюється соціальний супровід після звільнення з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житлово-побутових проблем тощо).

Технологія. Залежно від того, з ким з клієнтів–учасників соціально-реабілітаційного процесу ведеться соціальна робота, послідовність і зміст дій можуть змінюватися.

Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю, технологічний алгоритм включає:

збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звільнятиметься (вивчення її характеристик, особової справи, медичної картки тощо);

знайомство із сім’єю, оточенням молодої людини;

бесіда-знайомство з молодою людиною (з’ясування індивідуально-психологічних особливостей, мотивації подальшої поведінки, характеру стосунків з батьками, міркувань щодо освіти, майбутньої роботи тощо);

розробка індивідуальних діагностичних карт;

складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів втручання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю);

складання плану соціального супроводу;

розробка та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.

Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з батьками, послідовність дій включає:

знайомство з сім’єю (підготовка до зустрічі, з’ясування мотивації щодо проживання молодої людини в сім’ї, питання подальшої освіти, роботи тощо);

допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату;

складання плану соціального супроводу сім’ї;

індивідуально-консультативна робота з батьками з подолання конфліктних ситуацій у сім’ї.

У випадках соціально-реабілітаційної роботи з найближчим оточенням, вона починається зі знайомства з людьми, з яких воно складається (однолітки, друзі, знайомі тощо). Спілкування спрямовується на визначення найбільш референтних (для клієнта) осіб з оточення, з’ясування їх індивідуально-психологічних особливостей, мотивації щодо допомоги клієнту, прогнозування їх подальшої поведінки, характеру стосунків, що виникатимуть. Після аналізу отриманої інформації і розробки стратегії втручання ведеться індивідуально-консультативна робота з членами оточення.

Важливу частину соціальної роботи на користь зазначеної категорії молоді становить організаційна робота з державними установами та громадськими організаціями. Вона включає:

представництво і захист інтересів молодої людини, яка відбула покарання, в державних установах;

налагодження порозуміння та взаємозв’язків між різними структурами;

координацію роботи фахівців різних установ і організацій.

Особливо значущим компонентом технології соціальної роботи в інтересах неповнолітніх і молоді, що скоїли злочин, є створення спеціалізованих центрів ресоціалізації та адаптації. Вони створюються на базі ЦССМ, до структури повинні входити служби соціального супроводу молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, та кризові центри тимчасового перебування для молодих осіб цієї категорії, які потрапили у складну життєву ситуацію. У межах діяльності спеціалізованих центрів найбільш ефективно можна реалізувати:

підтримку соціально значущих зв’язків ув’язненої молоді та загалом соціальної роботи в місцях позбавлення волі;

проведення різних видів консультування неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

соціальну допомогу неповнолітнім та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхнім батькам;

соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

Дата добавления: 2014-01-04