Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Правове регулювання оподаткування нерухомості отримало належний вигляд з прийняттям Податкового кодексу України. Одразу зауважимо, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, буде справлятись з 1 січня 2012 р. До прийняття Податкового кодексу податок на нерухоме майно (нерухомість) закріплювався Законом України «Про систему оподаткування», однак фактично не справлявся, оскільки не було спеціального податкового закону, який би закріплював правовий механізм цього податку. З 1994 р. податок на нерухоме майно (нерухомість) н. 7 сі. 14 цього Закону відносився до загальнодержавних податків і зборів. У зв'язку з прийняттям нового Бюджетного кодексу України до Закону України «Про систему оподаткування» були внесені зміни, згідно з якими ст. 15 до переліку місцевих податків та зборів відносився податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платники податку. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, е податок зі змішаним платником, тобто платником цього податку можуть бути як фізичні, гак і юридичні особи (резиденти і нерезиденти). Пунш 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України дає визначення платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Гак, платниками є особи, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Особливим чином Податковий кодекс визначає платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. Відповідно до норм ст. 355 Цивільного кодексу України маймо, що с у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність па майно. Так. у разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості. Зміст поняття «об'єкти житлової нерухомості» визначає підп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого ними є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду; дачні га садові будинки. Будівлі — це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджу вальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (підп. 14.1.15 ст. 14).

Об'єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

а) житловий будинок — будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно - правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;

б) житловий будинок садибного типу — житловий будинок, розташований па окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

в) прибудова до житлового будинку — частина будинку; розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має ч основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну:

г) квартира — ізольоване помешкання в житловому будинку; призначене та придатне для постійного у ньому проживання:

г) котедж — одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасовою проживання з присадибною ділянкою:

д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах — ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

с) садовий будинок — будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків:

є) дачний будинок — житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Не с об'єктом оподаткування цим податком:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

г) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються сільською, селищною або міською радою. Однак межі ставок цього податку встановлені п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України, Розмір ставки залежить від житлової площі об'єкта житлової нерухомості та типу такого об'єкта (квартира, житловий будинок). Ставки податку встановлюються у процентах від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на І січня звітного (податкового) року, за одиницю виміру бази оподаткування — І кв. метр. Отже, законодавством встановлена прив'язка розміру ставки податку до мінімальної заробітної плати — законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці. Відповідно до п. 8 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ставки податку встановлюються в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості;

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на І січня звітного (податкового) року.

Базою оподаткування є характерний фізичний вираз об'єкта оподаткування — об'єкта житлової нерухомості — його житлова площа. До бази оподаткування застосовується податкова ставка при обчисленні суми податку, що підлягає сплаті. За наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування база оподаткування визначається окремо за кожним з таких об'єктів.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Пільги. Податковим кодексом України передбачені пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Статтею 265 передбачено такі види податкових пільг: а) які стосуються об'єкта оподаткування — підп. 265.2.2 встановлений вичерпний перелік об'єктів, що не належать до об'єктів оподаткування; б) які стосуються бази оподаткування — зменшення бази оподаткування, передбачене піди. 265.4.1. Використання останньої передбачає дотримання декількох умов:

1) платником податку повинна бути виключно фізична особа:

2) об'єкт житлової нерухомості повинен належати фізичній особі на праві власності (це може бути як той. у якому вона зареєстрована, так і будь-який інший за її вибором);

3) зменшення податкової бази може здійснюватись лише один раз на базовий податковий (звітний) період, тобто один раз на рік;

4) розмір такого зменшення чітко встановлений: а) для квартир — на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку — на 250 кв. метрів.

Порядок обчислення і сплати податку. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості. Податкове повідомлення-рішення про суму податку, цю підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за встановленою формою. Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об'єкт.

Платники податку на підставі документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку. Орган державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає, податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику відповідно до цього пункту.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку; визначеному Кабінетом Міністрів України,

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховуєте ся до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховують» ся при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Різниться й порядок сплати податку. встановлений для фізичних та юридичних осіб — платників податку: фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; юридичні особи — авансовими внесками щокварталу до ЗО числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Обов'язок з податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений виключно для юридичних осіб — платників податку. Вони, самостійно обчисливши суму податку станом на І січня звітного року, до І лютого того ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Оскільки на фізичних осіб — платників податку не покладається обов'язок з обліку об'єкта оподаткування (обчислювати суму податку зобов'язані податкові органи), то цілком логічним є звільнення їх від обов'язку з податкової звітності. Фактично, документом податкової звітності у такому разі буде податкове повідомлення-рішення, на підставі отримання якого в особи виникає обов'язок сплатити податок.

Дата добавления: 2014-01-04