Форвардні та ф’ючерсні контракти, їх особливості

Форвардна угода — це угода між двома сторонами про майбут­ню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або на продаж ви­значеної кількості певного фінансового чи матеріального активу.

Предметом контракту (базовим активом) можуть виступати акції, облігації, товари та ін.

Форварди укладаються, як правило, з метою реальної поставки (купівлі чи продажу) відповідного активу для страхування від мож­ливих несприятливих цінових змін на даний актив. Механізм стра­хування форвардними контрактами суттєво відрізняється від меха­нізму страхування ф'ючерсами. Проілюструємо ці відмінності на прикладах.

Приклад 1. Припустимо, що інвестор хоче придбати через один місяць актив X. Очікуючи зростання цін на актив, інвестор укладає форвардний контракт на купівлю активу X через 1 міс. за наперед обумовленою ціною. Якщо через 1 міс, тобто на дату поставки акти­ву, ринкова ціна активу буде вище за зазначену в контракті, інвестор, купуючи актив X за форвардним контрактом, отримає вигоду. Якщо на дату поставки активу його ринкова ціна буде меншою від ціни поставки інвестора одержить втрати.

Тобто, маючи через місяць сприятливу для купівлі активу X рин­кову кон'юнктуру, інвестор змушений виконати умови контракту і придбати актив X за ціною, вищою від ринкової. Отже, страхування з допомогою форвардного контракту полягає в перенесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод. Причому для рядового учасника ринку, який є продавцем чи покуп­цем певних фінансових чи матеріальних активів, ринок форвардних угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надходження чи витрати і знати їх точну величину незважаючи на зміни в ринковій кон'юнктурі.

Основні особливості форвардного контракту:

1. укладається і знаходиться в обігу виключно на позабіржовому ринку;

2. є нестандартизованим, тобто такий контракт може укладатися на потрібну хеджеру кількість та вид базового активу;

3. найчастіше є негарантованим, оскільки під час підписання контракту жодні попередні платежі не здійснюються;

4. є “твердим”, тобто обов’язковим для виконання і укладається переважно з метою реальної купівлі-продажу певного активу для страхування від можливих несприятливих цінових змін (контракт закінчується реальною поставкою базового активу);

5. низька ліквідність контракту пов’язана з тим, що форварди практично не перепродаються, тобто не надходять на вторинний ринок цінних паперів;

6. термін контракту, як правило, не перевищує 1 року. Найбільш поширеними є угоди на 1 тиждень, 1, 2, 3, 6, 9 та 12 місяців. При цьому найчастіше зустрічається термін 180 днів. Максимальний термін угоди може становити 5 років;

7. форвардний курс (ціна угоди) визначає очікувану вартість базового активу через певний період часу і є ціною, за якою цей актив продається або купується за умови його постачання на певну дату в майбутньому. Цей курс розраховуєть­ся як сума поточного курсу (спот-курсу) і деякої маржі (премії або дисконту, залежно від ставок на певний період та від бажаної дохідності форвардної угоди). Якщо форвардний курс валюти вищий, ніж поточний (спот) курс, то для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. І навпаки, якщо форвардний курс нижчий, ніж поточний, то від останнього віднімається форвардний дисконт.

Основними перевагами форвардних контрактів є:

− індивідуальний характер укладення контракту, що дозволяє досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди і термінів;

− відсутність комісійних за такими угодами;

− можливість для продавців активу диктувати ціну на нього та умови угоди.

Основним недоліком форвардних контрактів є низька ліквідність контракту, що не дає можливості перепродати його у будь-який момент часу.

Ф'ючерс — це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандарти­зованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Основні особливості ф’ючерсного контракту:

1. укладається лише на біржах, другою стороною угоди завжди є розрахункова палата біржі;

2. є стандартизованим для кожного активу та для кожної конкретної біржі, тобто такий контракт можна укласти лише на чітко визначений вид та кількість базового активу;

3. є гарантованим, оскільки щоб стати учасником угоди необхідно внести гарантований внесок на рахунок розрахункової палати біржі, з якого остання буде оплачувати всі програші учасника та зараховувати усі виграші. Розрахункова палата виплачує стороні, яка виграла, і, відповідно, отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю контракту на момент його виконання;

4. за звичай, використовується з метою отримання прибутку від коливань цін на базовий актив, рідше з метою хеджування цінових ризиків (контракт закінчується укладенням зворотної угоди, а не реальною поставкою базового активу);

5. висока ліквідність контракту пов’язана з тим, що власник має право продати його протягом встановленого терміну дії;

6. термін контракту, як правило, не перевищує 1 року зі стандартизованими датами укладення і завершення ф’ючерсів – у березні, червні, вересні, грудні;

7. купівля ф’ючерсу (відкриття довгої позиції) – це зобов’язання учасника отримати від біржі актив і сплатити за нього останній відповідну, завчасно встановлену ціну. Продаж ф’ючерсу (відкриття короткої позиції) – це зобов’язання учасника поставити на біржу актив за наперед встановленою ціною та отримати за нього грошові кошти.

Мінімальні зміни в ціні ф’ючерса, тобто крок ціни, називається тіком (tick). Він має стандартну вартість у грошовому виразі для кожного типу ф’ючерсних контрактів. Знаючи на скільки тіків змінилася ціна ф’ючерса протягом операційного дня та знаючи вартість одного тіка, можна підрахувати прибуток або збиток спекулянта. Так, дохід від ф’ючерсів розраховується за формулою:

Дохід = Кількість тиків × Ціна тику × Кількість контрактів

Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами висту­пають не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує сто­роні, яка виграла і відповідно отримує від сторони, яка програла, різ­ницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю конт­ракту на момент його виконання. Тобто ф'ючерсна угода є закон­ною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здій­снити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці ви­значеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають да­тою поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позицію, або купив контракт.

Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов'язань за нею іншій особі через укладення зворотної (офсетної) угоди. Під зворотною розуміють угоду, протилежну за зміс­том даній угоді. Наприклад, якщо є угода на продаж 100 акцій корпо­рації А з датою поставки через 3 міс, то зворотною буде угода на купівлю 100 акцій корпорації А з датою поставки через три місяці.

Отже, ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (уклавши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт у момент від­криття та закриття позиції. Якщо протягом періоду ціни на ф'ючерсному ринку зросли, то той, хто відкрив, а потім ліквідував довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, хто відкрив — закрив коротку позицію, зазнає збитків. Варто підкреслити, що близько 98% контрактів ліквідуються саме через укладення офсетних угод, а не реальної поставки активів. У разі якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода буде викона­на одним з двох способів: з поставкою або без поставки базового ак­тиву. В контракті з поставкою базового активу продавець у день ви­конання контракту здійснить поставку стандартної кількості базо­вого активу за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої тор­гової сесії), а покупець оплатить та прийме відповідний базовий ак­тив. У контракті без поставки базового активу (розрахунковий ф'ю­черс) одна сторона у день виконання контракту виплатить другій стороні грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладення угоди та дату виконання її умов (на дату відкриття та закриття позиції).

Початкова маржа є внеском клієнта в забезпечення виконання умов контракту, тобто певною гарантією того, що клієнт має намір викону­вати свої обов'язки.

Як початкова маржа можуть бути прийняті не тільки грошові кошти, а й деякі види державних цінних паперів. Початкова маржа, як правило, становить 1—6% від загального обсягу контракту.

Наприкінці кожного біржового дня біржею визначаються ціни ф'ю­черсних контрактів, які потім використовуються для внесення змін у рахунки клієнтів. Клірин­гова палата знімає кошти з рахунків тих, хто зазнав збитків, І нара­ховує відповідні суми тим, хто отримав прибутки. Кошти зі збитко­вих рахунків переказуються на прибуткові протягом ночі.

Якщо протягом дня ціна деякого ф'ючерсного контракту змен­шиться на ЗО гр. од., то продавцю цього контракту нарахують кошти у розмірі ЗО гр. од., а з рахунку покупця цього контракту знімуть 30 гр. од.

Поточний прибуток або збиток за відкритою позицією, який ви­ражається в платежах клієнта або від клієнта, називають варіацій­ною маржею.

Варіаційна маржа — це грошові кошти, що підлягають нарахуван­ню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної. Тобто це прибуток або зби­ток, за яким виконуються взаєморозрахунки між учасниками ринку.

Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни — максимальне та мінімальне значен­ня, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торго­вої сесії. В разі, коли ціна переходить допустимі межі, говорять про закриту верхню чи нижню межу. Закрита нижня межа не дає мож­ливості покупцям вільно увійти або залишити ринок, а закрита верхня межа так само впливає на продавців. Тобто торги продов­жуються, але у напрямі зменшення цінових коливань. Якщо за­крита цінова межа діє протягом кількох днів, біржа розширює цю межу.

Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утриман­ня його під контролем. Встановлення межі — своєрідна затримка ча­су для того, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиня­ють коливання цінової межі.

Основними перевагами ф’ючерсних контрактів є:

− висока ліквідність (можливість обігу на вторинному ринку цінних паперів);

− їх гарантованість розрахунковою палатою біржі;

− встановлення біржею мінімальних комісійних за такими угодами.

Основним недоліком ф’ючерсних контрактів є чітка стандартизованість контракту, що не дає змоги учасникові укласти угоду на будь-який, необхідний йому вид та кількість базового активу.

Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрак­тами такі:

1. Ф'ючерси є біржовими угодами. Насамперед це означає, що вони є високоліквідними фінансовими інструментами. Ф'ючерсні контракти стандартизовані щодо кількості, якості базового активу, дати поставки.

Форварди — позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно ниж­ча. Вторинний ринок форвардних угод дуже обмежений. Базовим активом може бути вибраний будь-який актив. Обсяг базового акти­ву та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

2. Менше ніж 2% ф'ючерсних угод закінчуються поставкою, фор­варди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

3. У результаті щоденного котирування ф'ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов'язані з нарахуван­ням або зняттям коштів із рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим може встановлюватись за домовленістю партнерів, але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже, не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф'ючерсному ринку.

4. У торгівлі ф'ючерсними контрактами значну роль відіграють клірингові палати. Бони виступають для кожного учасника угоди як протилежна сторона угоди, а також є гарантами виконання умов угоди.

5. Учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик, оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило, і передбачено штрафні санкції за невиконання умов угоди. На ф'ю­черсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф'ючерсних угод.

6. Форвардні угоди укладаються за домовленістю сторін на будь-яку кількість будь-якого базового активу. Тому, якщо проводиться хе­джування форвардними контрактами, є можливість укласти фор­вардну угоду на потрібну кількість базового активу і на необхідний хеджеру період. Якщо проводиться хеджування на ф'ючерсному рин­ку, можуть не збігатися з потрібними обсяг базового активу, безпо­середньо сам базовий актив чи дата поставки.

Дата добавления: 2014-01-04