Кольоропроба спуску полос

Щоб одержати уявлення про загальне колірне рішення, яке отримується відповідно до файлу даних (не обов'язково з точною відповідністю кольорам друкарського відбитка), виготовляється кольоропроба спуску полос зі схожою метою, що і при використанні голубої копії, тобто для перевірки змісту і розташування елементів зображення. Сьогодні ці проби найкращим чином відтворюються безліччю недорогих широкоформатних плотерів, які переважно оснащені струминними друкуючими пристроями. Цьому сприяє універсальність мови PostScript.

10.Колірна проба

У поліграфії при виготовленні високоякісної репродукції кольоропроба служить для отримання зображення в межах колірного обхвату реального друкарського синтезу (у кольорах репродукції) і свідчить про придатність вмістимого файлу для виводу. Для цього все ширше застосовуються стандартні друкарські системи, такі, як струминні принтери або термосублімаційні принтери в поєднанні з високопродуктивними системами управління кольором. Цей вид кольоропроби служить орієнтиром для друкаря при друкуванні тиражу.

Тоді як на стадії підготовки образотворчої інформації переважно працюють з пробами полос малого формату, на стадіях друкарських процесів і післядрукарської обробки бажаний контроль повноформатного друкарського аркуша. При цьому найважливішим аспектом тут є достовірність кольору. Для таких цілей бажано було б використовувати прості системи, що не вимагають великих витрат на матеріали кольоропроби. Рішення про те, який метод отримання кольоропроби вибрати (з тонером, фарбами або плівками), ухвалюється в кожному конкретному випадку окремо.

11.Растрова (істинна) кольоропроба

Якщо в цифровому способі друку може бути змодельована і растрова структура майбутнього друкарського відбитка, то говорять про растрову кольоропробу (True-Proof). В цьому випадку якість кольоропроби, яка відтворюєї також і растрову структуру зображення, максимально наближається до якості тиражного відбитка. Інформація про структуру растрових крапок служить друкареві, крім усього іншого, для раннього розпізнавання відхилень розмірів растрових крапок і пов'язаних з цим колірних відхилень в накладанні фарб. У разі потреби можна цілеспрямовано втручатися в градаційну криву процесу. Ефекти, обумовлені растровою структурою, такі, як глянець, контраст і діапазон зміни тонів, муар або розеткові ефекти, можуть бути виявлені до початку друкарського процесу і у разі потреби обговорені із замовником.

Оскільки растрова структура у файлі PostScript, як правило, відсутня, растровий генератор PostScript-інтерпретатора пристрою кольоропроби повинен створювати такі самі растрові крапки, як і RIP пристрої запису на фотоплівку або формний матеріал. Гарантію ідентичності форми друкарських елементів частоти растрової структури і кутів її повороту дає використання одного і того ж растрового процесора. Для виготовлення дійсної растрової кольоропроби, що забезпечує ідентичність тиражним відбиткам, деякими виробниками запропоновано спеціальні прободрукарські системи.

12.Експонування через фотоформи, метод ламінування

Кольоропроба необхідна для оцінки якості багатофарбового зображення. Кольоропроба може бути виготовлена для окремих зображень, але кращою є кольоропроба всієї полоси. Не завжди можливо виготовити кольоропробу для друкарського аркуша, головним чином в наслідок обмежень за форматом. За допомогою кольоропроби виконується контроль правильності розташування окремих кольороподілених зображень на полосі, точності приведення, загального колірного рішення полоси, кольоровідтворення окремої репродукції. Проте це вірно лише в межах відповідних допущень, оскільки спосіб кольоропроби і вживані при цьому матеріали в загальному випадку відрізняються від технології і використовуваних матеріалів реального друкарського процесу. Система управління кольором сприяє встановленню відповідності між ними.

Аналогова кольоропроба базується на застосуванні фотоформ. Для виготовлення багатоколірного зображення використовуються тонкі прозорі плівки з нанесеними кольоровими діазошарами. Кольорові плівки експонуються через растрову кольороподілену фотоформу для відповідної кольорової фарби, а потім проявляються в розчинах («мокра» кольоропроба) і переносяться на матеріал-носій. Прикладами можуть служити кольоропроби «Matchprint» і «Colour-Key» фірми Imation (бувша 3М) або «Colour-Art-System» фірми Fuji. У системах аналогової кольоропроби «Cromaline Tonerproof» або «Cromaline StudioSprint» (або «EuroSprint») фірми DuPont використовуються порошки кольорових тонерів, які наносяться на основу в сухому вигляді або відповідно зображенню відділяються з одноколірних рівномірно прикатаних плівок.

Кольоропроба «Matchprint» надає можливості широкого вибору різних кольорових плівок і можливостей моделювання різних друкарських процесів. На білу безусадочну основу-носій ламінується плівка. Ця плівка має УФ чутливий шар, забарвлений в колір використовуваної фарби друкарського синтезу. На прикатану плівку по мітках приведення накладається кольороподілена фотоформа замовлення, яке перевіряється. Далі проводиться експонування в копіювальній рамі з вакуумним притиском. У подальшому процесі мокрого проявлення утворюється кольороподілене аналогове зображення відповідної фарби.

На отримане одноколірне зображення, наноситься (ламінується) плівка з чутливим шаром, забарвленим в колір, який відповідає наступному кольороподіленому зображенню. На неї накладається фотоформа наступної фарби, яка по мітках приведення точно суміщається з попереднім одноколірним зображенням. Щоб полегшити точне приведення, рекомендують використовувати в якості першої фарби найбільш контрастну, тобто чорну або голубу. Потім здійснюється експонування і проявлення, що відповідає нанесенню другої фарби друкарського синтезу. Таким же чином поступають з рештою кольороподілених зображень, поки не буде повністю змодельований багатофарбовий друкарський синтез. Кольорові плівки випускаються під фарби як європейської тріади, так і американського стандарту, а також під безліч спеціальних фарб. Плівки виготовляються під позитивний або негативний копіювальний процес, що робить можливим використання позитивних і негативних фотоформ. У обох випадках оптична кольороподілена щільність і ступінь розтискування растрових крапок моделюються відповідно до стандартів на процеси друкування. Наприклад, для лініатури 60 лін/см можна задати розтискування від 18 до 22 % або від 22 до 25 %. З метою моделювання ступеня білизни, кольору і глянцю використовуються підкладки і плівки, що регулюють глянець.

Система Color-Art (Overlay Type) фірми Fuji також використовує кольорові прозорі плівки, що виготовляються для кожної кольорової фарби в процесі окремого експонування, мокрого проявлення і подальшої сухої обробки. Плівки з одноколірними зображеннями на термопринтері FujiColour-Art далі переносяться на приймальну плівку в послідовності: чорна-голуба-пурпурна-жовта. Після цього в термопринтері чотириколірний «сендвіч» переноситься на папір-основу. В кінці для стабілізації перенесеного зображення проводиться його додаткове експонування. При необхідності до одержаного зображення можна припресувати матову плівку.

У способі кольоропроби «Colour-Key» плівки для кожної фарби виготовляються в процесі копіювання і мокрого проявлення. Одержані позитивні плівки кольороподілених зображень потім накладаються по мітках приведення на папері. В результаті з'являється можливість використання тиражного паперу, щоб можна було легко оцінити результат, очікуваний в друкарському процесі. Існують плівки «Colour-Key» найрізноманітніших кольорів. Подібним чином працює система ColourArt (Single sheet type) фірми Fuji. На мал. 2 видно плівки з кольороподіленими зображеннями, що лежать одна на одній і відповідають чорній, пурпурній, голубій і жовтій фарбам.

У способі кольоропроби «Cromalin-Tonerproof» до поверхні основи-носія припресовується безбарвна прозора плівка з липким шаром (мал. 3). Потім зверху розміщується кольороподілена фотоформа (растровий діапозитив) і проводиться експонування в копіювальній рамі. Внаслідок полімеризації плівка на засвічених ділянках втрачає свої липкі властивості. Потім в автоматичній прободрукарській машині на плівку наноситься дрібнозернистий порошок тонера, колір якого відповідає відекспонованому перед цим кольороподіленому зображенню. Тонер залишається тільки на незасвічених (липких) ділянках. Таким чином виходить перше одноколірне зображення. Зверху припресовується друга безбарвна плівка, яка експонується в копіювальній рамі через накладену по мітках приведення позитивну фотоформу, що відповідає наступному кольороподіленому зображенню. Потім проводиться обробка тонером відповідного кольору і т. д. до останнього кольороподіленого зображення. Таким чином виходять повноцінні кольоропробні відбитки. Властивості ламінованої плівки і тонера при цьому способі моделюють стандартне розтискування растрових крапок.

При використанні способу Cromalin-Studio Print зафарбовування нанесених на папір відекспонованих припресованих плівок системи Cromalin виконується не сухим порошковим тонером, а зі спеціальних кольорових стрічок, основа яких рівномірно забарвлена в один з кольорів фарб поліграфічного синтезу. Кольорова стрічка приводиться в контакт з проекспонованою чутливою плівкою. При видаленні кольорової плівки фарба залишається тільки на липких, незасвічених ділянках. Виходить кольороподілене зображення. Після цього припресовується наступна безбарвна плівка, яка засвічується і обробляється так само, як і попередня.

Вищеназвані способи кольоропроби дозволяють виготовляти кольорові зображення, аналогічні друкарським відбиткам, без виготовлення друкарських форм, а тільки із застосуванням фотоформ. При моделюванні процесу офсетного друку ці способи обмежуються імітацією властивостей задруковуваного матеріалу, таких, як його колір, непрозорість, світлорозсіювальні властивості, включаючи втрати світла (оптичне розтискування) і глянець. Крім того, моделюється «механічне розтискування», фарбосприйняття і пов'язаний з ними вплив послідовності накладення фарб в друкарському процесі. Для лініатур, що перевищують 100 см-1, дані способи кольоропроби стають вже практично не прийнятними.

13.Проба на прободрукарському верстаті

Цей спосіб отримання кольоропроби приводить до якнайкращої її відповідності відбиткам подальшого тиражного друку, особливо якщо при цьому застосовується машина, яка відповідає тій, що використовується при друкуванні тиражу. Для реалізації даного способу необхідний повний комплект друкарських форм. Друкарське відбитки виготовляється на тиражному папері і тиражними фарбами. Витрати на друк такого пробного відбитка дуже великі і виправдані тільки при дуже високих вимогах до якості. Щоб виключити простої високопродуктивних машин під час виготовлення кольоропроби, для її отримання передбачено використання спеціальних офсетних прободрукарських верстатів. У них використовується комплект кольороподілених друкарських форм, кожна з яких закріплюється на плоскому столі. На іншому плоскому столі вкладається папір. На пересувному пристрої розташовані зволожуючі і фарбоподаючі валики, а також офсетний гумовий циліндр. Після зволоження і нанесення фарби на друкарську форму валики відводяться назад від форми, а офсетний циліндр при зворотному ході вступає в контакт з друкарською формою. Таким чином зображення переноситься на його поверхню. У подальшому процесі руху відбувається перенесення зображення з гумового циліндра на папір, що лежить на другому столі. Так послідовно одне за одним одноколірні зображення накладаються на задруковуваний матеріал. Між друком окремих кольорових зображень потрібно змивати фарбу з накатних валиків фарбового апарату і друкарського циліндра.

14.Принтерна кольопроба, її переваги і недоліки

Залежно від пристрою для здобуття кольоропроби відбиток може мати поліграфічну растрову неперервну або дискретну (піксельну) структуру. Кольоропробу можна одержати на тиражному або спеціальному папері (залежно від пристрою для її здобуття). Особлива увага приділяється якості та надійності кольоропроби у технологіях computer-to-plate і computer-to-press (де відсутня стадія виготовлення фотоформ), оскільки через можливу наявність помилок доводиться повторно виготовляти друкарські форми. Придатність принтера для його застосування як пристрою, за допомогою якого роблять кольоропробу, визначається його здатністю імітувати колір та деталі півтонового зображення адекватно відбитку, одержаному офсетним друком. Ця властивість принтера залежить від трьох чинників: 1) достатності просторової та кольорової розбілюваності; 2) кольорового охоплення барвників; 3) наявності вбудованої системи керування кольором, що забезпечує кольорування системи під реальний офсетний процес.

Залежно від способу формування зображення, пристрої для виготовлення кольоропроби, тобто принтери, можна поділити на струминні принтери з термопере-несенням сублімаційні, лазерні та принтери на твердих чорнилах. Розглянемо переваги та недоліки цих пристроїв з огляду на їх застосування для кольоропроби. У струминних принтерах застосовуються чорнила на водній або водно-спиртовій основі, а тому потрібно застосовувати спеціальний папір для одержання якісних відбитків із точною передачею кольору, чіткістю, насиченістю. Що стосується водорозчинних фарб, то з метою кращого зберігання відбитків потребується додаткове ламінування паперу. Крім того, на якість зображення впливає розбризкування фарби під час удару об папір, що призводить до поганої передачі штрихових елементів зображення, до незначного зниження чіткого зображення.

Однак струминні принтери мають значну перевагу — це відносно низька вартість відбитка при достатньо високій швидкості друку і можливість виконання чорнових робіт на звичайному папері. Принцип дії принтерів у термоперенесенні грунтується на перенесенні барвника з лавсанової основи на папір при локальному нагріванні ділянки шару барвника. Ділянка плівки з барвником потрібного кольору нагрівається саме в тих місцях, які мають залишатися на папері, після чого плівка перемотується для нанесення наступного кольору. Щоб здобути кольорове зображення, треба кілька разів прогнати папір для нанесення окремих фарб.

Недоліками цих принтерів є:

— низька роздільна здатність (300 dpi); — для здобуття якісного відбитка придатний не будь-який папір; якщо він не дуже гладкий (або крейдований), то може відбутися неповна передача барвника на папір; — неекономічні витрати плівки. Нині ці пристрої вже майже не використовуються.

У сублімаційних принтерах застосовується технологія друку, при якій замість прямого накладання чорнил чи фарби на папір використовують лавсанові плівки з барвником, які випаровують його при нагріванні елементів друкарської головки, а зображення формується завдяки конденсації фарби на спеціальному покритті паперу. Кожний барвник певного кольору займає свою ділянку на фарбонесучій плівці розмірами на всю сторінку. В процесі друкування за чотири прогони барвники з фарбонесучої плівки переносяться на папір. Температуру нагрівних елементів головки можна контролювати та регулювати, що забезпечує досить точне дозування барвників різного кольору. Кольори виходять змішуванням різної кількості основних барвників, тому за допомогою цього методу можна створити дуже велику кількість кольорових відтінків незалежно від відносно обмеженої роздільної здатності принтера.

Крім того, кольорові відбитки чинять дуже великий опір світловому опромінюванню і не втрачають колір своїх фарб (не вицвітають) навіть через досить тривалий час. Однак, якщо акцент робиться на лінії, штрихи, растрові елементи і текст, то роздільна здатність у 300 dpi недостатня.

Перевагами цих принтерів є: — чудова фотопередача;

— габаритні розміри та їхня низька ціна, а також висока надійність роботи. Недоліки: — візуально помітне зниження чіткості зображення (через розсіювання барвника в процесі його перенесення) порівняно з надрукованим (па друкованому відбитку дрібні деталі виглядають значно краще, ніж на відбитках, одержаних на принтерах); — висока вартість відбитка, яка не залежить від задрукованої поверхні; — неекономічні витрати кольорових плівок; — неможливість друку на звичайному папері. Принтери на твердих чорнилах. Тверді чорнила, на яких працюють ці принтери, — це матеріал на основі твердих систематичних восків із доданням барвника. Брикети барвника у принтері розплавляються, а розплав подається додрукарської головки, що має вигляд кількох інжекторів, які за допомогою електричного поля переносять мікрокаплі барвника на плівку або папір. При зіткненні з папером краплі застигають, а оскільки в'язкість фарби в цей момент досить висока, практично не існує проблеми її всмоктування й розбризкування.

Пігмент, який застосовується для виготовлення твердих чорнил, близький до пігменту поліграфічних фарб, що полегшує калібрування принтера під друк. Принтери на твердих чорнилах поки що не дістали значного поширення як пристрої для здійснення кольоропроби і в основному застосовуються для здобуття коректурних відбитків шпальт. Перевагами цих принтерів є: — низька вартість відбитка при високій швидкості друку; — висока чіткість зображення; — добра передача дрібних деталей, включаючи тонкі штрихи (до 50 мкм); — можливість якісного друку на звичайному папері; — висока швидкість друку; — тверді чорнила є водостійкими.

Їхній основний недолік — низька роздільна здатність.

В основі принципу дії лазерних принтерів лежить принцип електрофотографії. Поверхня світлочутливого барабана заряджається коронним розрядом; потім під дією лазерного променя ділянки поверхні, що відповідають пробільним елементам, розряджається. При цьому створюється приховане зображення, яке пізніше проявляється топором одного з кольорів СМУК. При послідовному накладанні фарб усіх чотирьох кольорів створюється кольорове півтонове зображення, яке переноситься на папір і закріплюється. Ці принтери мають високу швидкість друку. Крім того, вони можуть емітувати поліграфічну растрову структуру, але при цьому неможливо одержати растрову точку з різкими краями, оскільки частина тонера обов'язково розсіюється при нанесенні й знижує різкість кінцевого зображення. До недоліків можна віднести складність конструкції принтерів цього класу. Здебільшого вони застосовуються для здобуття коректурних відбитків шпальт репродукованих оригінал-макетів тексту та однополярних штрихових і растрових зображень Загальні переваги розглянутих вище систем цифрової проби полягають у їх оперативності, зручності в роботі і порівняно низькій вартості виготовлення. А спосіб формування зображення, який принципово відрізняється від офсетного друку, визначає недоліки, основним з яких і є неможливість повної імітації растра, а, отже, неможливість контролю виникнення, а також неможливість застосування більш як чотирьох кольорів без серйозного перероблення програмного й апаратного забезпечення.

Дата добавления: 2014-01-04