Лекція 6

Тема 4. Метод і спеціальні прийоми економічного аналізу

План лекції

1. Поняття методу економічного аналізу та його характерні особливості.
2. Класифікація методів економічного аналізу.

Мета – охарактеризувати поняття методу економічного аналізу, а також характерних його особливостей, розкрити класифікацію методів економічного аналізу.

Ключові слова і терміни: метод аналізу, моделювання, факторні системи, детерміновані та стохастичні факторні системи, адитивні, мультиплікативні, кратні моделі.

Література:

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учеб.пособие. – М.: Финансы и статистика, 2004.
2. Бутко А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. – К.: КНТЕУ, 2005.
3. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: - 2-ге вид., перероб.та доп. – К.: ЦНЛ, 2005. – 472 с.
4. Косова Т.Д., Сухарев П.М., Ващенко Л.О. та ін. Організація і методика економічного аналізу. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.
5. Андрєєва Г.І., Андрєєва В.А. Організація і методика економічного аналізу. – Суми: ДНВЗ «УАБС НБУ», 2009. – 353 с.

1. Поняття методу економічного аналізу та його характерні особливості.

Кожна наукова дисципліна має свій предмет та метод дослідження. Термін "метод" походить від грецького "methodos", що в перекладі означає "шлях до чогось", тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності потрібно розв'язувати ті чи ті завдання. Під методом, у широкому розумінні слова, слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов'язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ.

Метод економічного аналізу, як і будь-якої іншої науки, визначається змістом та особливостями предмета, які, у свою чергу, зумовлюються тими конкретними цілями, вимогами та завданнями, що постали на даному етапі розвитку економіки або проглядаються в перспективі. Предмет відповідає на запитання, що ми вивчаємо, а метод - як вивчаємо, якими способами та з допомогою яких саме засобів.

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання. Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, котрі досліджуються, розглядаються в їх взаємозв'язку та русі, зміні та розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об'єктивних законів реальної дійсності.

Основним елементом методу економічного аналізу є його науковий інструментарій (апарат), тобто сукупність загальнонаукових та специфічних способів і прийомів дослідження фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Відокремити прийоми та способи, які притаманні лише конкретній економічній науці, практично неможливо - науковий інструментарій різних наук є надто взаємозв'язаним. В економічному аналізі також застосовуються різні прийоми, які були спочатку розроблені в межах тієї чи іншої економічної науки (статистики, математики, програмування). Водночас економічний аналіз має і певні специфічні особливості.

До них належать:

- використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

- вивчення причин зміни показників;

- визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів.

Отже, однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Наприклад, такі властивості продуктів харчування, як смак, колір, запах, корисність, не мають об'єктивної числової характеристики, а для того, щоб вони могли стати об'єктом дослідження в економічному аналізі, потрібно спочатку розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах. Система економічних показників базується, як правило, на системах та підсистемах економічної інформації, проте не виключено, що в ході самого аналізу виникатиме потреба в розрахунку нових показників.

Інша характерна особливість методу економічного аналізу - вивчення причин, що вплинули на зміну тих чи тих економічних показників. Ураховуючи, що економічні явища обумовлено причинно-наслідковою залежністю, головним завданням аналізу є розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні фактори. Визначити та вивчити абсолютно всі причини дуже складно, та й не завжди доцільно. Завдання полягає в тому, щоб знайти те найсуттєвіше, що найбільше впливає на той чи інший показник. Отже, обов'язковою умовою правильного аналізу є економічно обґрунтована класифікація причин, що вплинули на господарську діяльність підприємства та її результати.

До характерних особливостей методу економічного аналізу належить і визначення та вимірювання взаємозв'язку між об'єктивними економічними показниками. Іноді нехтування таким взаємозв'язком може призвести до некоректних висновків, а подеколи зробити аналіз взагалі неефективним. Тому в економічних дослідженнях жодне явище не може бути правильно інтерпретоване, якщо воно розглядається ізольовано, без зв'язку з іншими. Не можна також на основі окремо взятого явища робити загальні висновки про тенденцію розвитку об'єкта в цілому. Такий підхід призводить, як правило, до фальсифікованих висновків. Однак, це зовсім не виключає можливості та необхідності логічного виокремлення певних явищ у процесі економічних розрахунків.

Вся методика проведення аналітичних досліджень ґрунтується на моделюванні. Процес моделювання полягає в розробці економіко-математичної конструкції досліджуваного об‘єкта на підставі визначення й опису його суттєвих характеристик, теоретичного аналізу модної та її порівняння з об‘єктом, що реально функціонує.

Для вибору способів дослідження економічних явищ і процесів важливим є визначення характеру функціональної залежності. Всю сукупність функціональних зв‘язків можна поділити на детерміновані і стохастичні. Детерміновані зв‘язки – це пропорційні залежності між двома чи більше параметрами аналітичної моделі, коли певному значенню фактора відповідає конкретне значення аналізованого параметра. Стохастичні зв‘язки – це складні залежності між параметрами аналітичної моделі, коли тому самому значенню фактора може відповідати декілька значень результативного параметра.

Так, у випадку детермінованого факторного аналізу вихідні дані для аналізу подають у формі конкретних значень, а результати отримують точні і однозначні. При стохастичному факторному аналізі вихідні дані подають вибіркою, а результати отримують з певною ймовірністю.

Моделювання явищ і процесів проводять з метою дослідження причинно-наслідкових зв‘язків. Це дає змогу отримати чітке уявлення про досліджуваний об‘єкт, кількісно описати, дати якісну характеристику його внутрішньої структури та зовнішніх зв‘язків.

Весь процес моделювання умовно поділяють на три етапи:

1) Аналіз теоретичних закономірностей, властивих досліджуваному об‘єкту та емпіричних даних про його структуру й особливості. Для цього етапу характерне формування кінцевої мети побудови моделі та вибір критерію прийняття рішень.

2) Вибір найраціональнішого методу розв‘язання аналітичної задачі;

3) Всебічний аналіз результатів, одержаних при дослідженні економічних явищ і процесів. Критерієм достовірності та якості моделей є практична дієвість висновків і пропозицій.

Треба також сказати, що моделювання факторних систем ґрунтується на основних критеріях виділення факторів як елементів цих систем: причинності, достатньої специфіки, самостійності існування, облікової можливості. Для формалізації аналітичної моделі вони повинні мати кількісне вираження.

При моделюванні детермінованих зв‘язків в економічному аналізі виділяють такі види моделей:

1. Адитивні моделі, які можна виразити алгоритмом

У = х₁ + х₂ +…+ х_n

Прикладами таких моделей є сума витрат на виробництво за сумою елементів цих витрат, баланс продажу продукції тощо.

2. Мультиплікативні моделі, які виражаються алгоритмом

У = х₁ * х₂ *…* х_n

Прикладами таких моделей є залежність випуску продукції від кількості працівників і продуктивності їх праці, обсягу продажу від кількості проданої продукції і її ціни.

3. Кратні моделі, які виражаються алгоритмом

У = х₁ / х₂

Прикладами кратних моделей є залежність рентабельності підприємства від доходів і витрат

4. Змішані моделі, коли наявні різні зв‘язки, наприклад

У = х₁ * z₁+ х₂ * z₂+…+ х_n* z_n

Прикладами змішаних моделей є функціональна залежність продажу продукції від обсягу продаж, асортименту продукції та її ціни.

Побудова детермінованих факторних систем дає змогу оцінювати кількісний вплив кожного фактора за динамікою зміни узагальнюючих параметрів.

Стохастичний аналіз спрямований на дослідження непрямих зв‘язків, які не можуть бути описані моделями прямого детермінованого зв‘язку.

Моделювання стохастичних факторних систем ґрунтується на узагальненні закономірностей коливання значень економічних параметрів та факторів, які впливають на них, тобто на кількісному вимірюванні ймовірності повторення параметрів того самого явища у різних умовах якісно однорідного середовища.

1. Класифікація методів економічного аналізу.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

Вони використовуються на різних етапах дослідження для:

Ø первинної обробки зібраної інформації;

Ø вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

Ø визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

Ø підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

Ø узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

Ø обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

Багато прийомів, що використовуються в економічному аналізі, запозичено з інших наук: математики, статистики, бухгалтерського обліку. Економічний аналіз, пристосовуючи ці прийоми до вивчення свого предмета, вносить у них необхідні зміни. Але певні прийоми притаманні тільки економічному аналізу.

Загалом, класифікація методів економічного аналізу обумовлена необхідністю побудови раціонального алгоритму розв‘язання аналітичних задач за стандартами забезпечення прийняття типових рішень або на запит користувачів аналітичної інформації. Залежно від способу пізнання економічних систем вони поділяються на три групи:

Ø Загальнонаукові;

Ø Економіко-логічні;

Ø Економіко-математичні.

До загальнонаукових методів відносять: методи теорії пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція) та евристичні методи (метод «мозкового штурму», метод анкетування, морфологічний метод, метод асоціацій та аналогій).

До економіко-логічних методів відносять: методи детермінованого факторного аналізу (методи елімінування, логарифмічний метод та інтегральний метод) та методи загального аналізу (методи порівняння і групування, методи середніх величин, індексний метод, балансовий метод, графічні методи, методи комплексної оцінки).

До економіко-математичних методів – методи економічної кібернетики, методи дослідження операцій, економетричні методи, методи математичного програмування, методи кореляційно-регресійного зв‘язку.

Якщо говорити про загальнонаукові методи аналізу, то слід зазначити, що усі економічні явища, які мають місце на окремих підприємствах, в їхніх підрозділах, у галузях економіки, сприймаються як цілісний процес, без виокремлення окремих частин і властивостей. За такими узагальненими даними ми можемо визначити фінансовий стан підприємства, рівень його рентабельності, певні тенденції розвитку окремих показників діяльності. Проте вони не дають змоги встановити причини цих явищ, визначити напрямки підвищення ефективності роботи підприємства. Тому часто й виникає необхідність "розчленувати" загальне явище на окремі складові, щоб виділити основні, найбільш вагомі його фактори.
Таке "розчленування" досліджуваного об'єкта на складові частини називається аналізом. Зрозуміло, що розкладання об'єкта або явища матеріального світу на окремі складові можна здійснити з допомогою механічних, електричних, хімічних або інших експериментальних способів. Проте щодо явищ суспільного життя використання таких способів є неможливим. Аналізувати економічні явища можна тільки на основі логічних висновків, відповідного розумового моделювання, абстрактного мислення.
Отже, аналіз економічних явищ - це абстрактне розумове розчленування цих явищ на складові частини за допомогою логічних висновків та моделювання. Розподіл складного явища на окремі елементи дає можливість пізнати сутність явищ та об'єктів, що досліджуються, визначити внутрішні зв'язки та суперечності.

Розчленування загального явища на його складові уможливлює вивчення окремих сторін цього явища, але не створює цілісного уявлення про взаємодію всіх факторів. Тому після розподілу економічної форми на складові та їх глибокої деталізації необхідно відновити єдність досліджуваного явища. Цей зворотний процес абстрактного дослідження одержав назву синтезу, тобто мисленого поєднання окремих сторін явища, пізнання його як єдиного цілого.

Під синтезом економічних явищ розуміють об'єднання однорідних явищ у визначені групи, узагальнення впливу різних причин, підбивання підсумків діяльності досліджуваних об'єктів.

У практиці дослідження економічних явищ аналіз тісно пов'язаний із синтезом. Розчленування загального явища на складові частини або з'єднання окремих частин в єдине ціле поодинці можуть дати певне уявлення про досліджуване явище. Але найповнішим це уявлення буде тільки за органічного поєднання цих протилежних дій.

Інакше кажучи, аналіз та синтез доповнюють один одного та утворюють діалектичну єдність.

У тісному зв'язку з аналізом і синтезом перебувають й такі прийоми пізнання, як індукція та дедукція. За допомогою цих прийомів вивчаються причинно-наслідкові залежності.

Індукція - це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків. Прикладом використання індуктивного методу може бути перенесення окремих особливостей розвитку, притаманних певним об'єктам дослідження, на закономірності розвитку системи в цілому. Якщо на одному, другому та третьому підприємстві спостерігаються проблеми з реалізацією продукції, то цю закономірність можна перенести на всю галузь і дійти висновку про зниження конкурентоспроможності продукції даної галузі в цілому або про зниження платоспроможності покупців.

Дедукція - це спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин. Наприклад, якщо в банківській сфері спостерігається фінансова криза, то можна зробити висновок, що кожен окремий банк теж має певні проблеми з фінансовою стійкістю та платоспроможністю. Індуктивний метод в аналізі використовується тільки в єдності з дедуктивним. Використання тільки одного з них неминуче збіднює аналіз, робить його неповним.

Поряд із названими загальними, універсальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників.
До евристичних прийомів, або методів активізації творчості, нестандартного мислення відносять зазвичай низку методів генерації варіантів розв'язання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Їх застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб вирішення. Особливо широко ці прийоми використовують у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації.
Усі евристичні методи поділяються на дві великі групи - методиненаправленого пошуку ("мозкового штурму", "експертних оцінок", "колективного блокнота", "контрольних питань", "асоціацій та аналогій", ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) та методинаправленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв'язання винахідницьких задач АРВЗ).

Найбільш поширеним та типовим є метод"мозкового штурму", який широко застосовується для генерації нових ідей унаслідок творчої співпраці групи спеціалістів. Працюючи як єдине ціле, група спеціалістів намагається "штурмом" подолати труднощі, які заважають розв'язати проблему, що досліджується. "Мозковий штурм" як метод активізації творчого мислення потребує передусім створення належної творчої атмосфери, коли навіть "найбезглуздіші", на перший погляд, ідеї розглядаються уважно і серйозно. Доцільно, щоб в обговоренні брали участь різні фахівці (бухгалтери, фінансисти, менеджери, конструктори, технологи, працівники служб збуту), причому з різним рівнем досвіду. Зрозуміло, що вони мають бути обізнані з проблемою, але детальне її знання є необов'язковим. Небажано, щоб до групи потрапляли начальники та їхні підлеглі.

Основні правила методу. Керівник сесії (як правило, це керівник групи, яка проводила аналіз) формулює в загальному вигляді сутність завдання, наприклад: досягти перетворення виробу "А" зі збиткового на рентабельний; налагодити виробництво виробу "Б" протягом наступного кварталу; прискорити оборотність оборотних коштів на 2 дні.
У процесі такого штурму учасники висувають власні ідеї, розвивають ідеї своїх колег, використовують певні ідеї для розвитку інших, комбінують їх. Щоб забезпечити максимальний ефект, "мозковий штурм" треба проводити за певними правилами. Інакше він перетворюється на звичайну нараду.
Дійовий "мозковий штурм" має ґрунтуватися на суворому дотриманні розподілу в часі процесу висування ідей та процесу їх обговорення й оцінки. На першій стадії штурму забороняється критикувати висунуті ідеї та пропозиції (критичні зауваження порушують творчий процес). Завдання керівника групи полягає в активізації творчого мислення учасників засідання з тим, щоб вони висунули якнайбільшу кількість варіантів розв'язання певного завдання. На цій стадії перевага віддається кількості, а не якості висунутих ідей. На другій стадії ідеї ретельно обговорюються, економічно оцінюються та в кінцевому підсумку відбирається найліпша з них.
На стадії обговорення учасники повинні розвивати висунуті ідеї: у будь-якій з них можна знайти раціональне зерно. Значний ефект дає комбінування ідей з допомогою складання переліку всіх запропонованих варіантів виконання аналізованої функції із зазначенням переваг та недоліків кожного з варіантів. Максимальна тривалість засідання - 1,5 год. (може бути кілька засідань з одного питання).

Основний ефект "мозкового штурму" досягається внаслідок розмежування в часі висунення ідей та їх обговорення: кількість висунутих у такий спосіб ідей в одиницю часу є вдвічі більшою, ніж за традиційних способів.

Однак не будь-яке завдання можна розв'язати цим методом. Він ефективний здебільшого для розв'язування не дуже складних проблем загального (особливо організаційного) характеру, коли учасники засідання мають достатню інформацію про них.

Спосіб експертних оцінок - це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на підставі передбачень спеціалістів. Цей метод набув широкого застосування в стратегічному та функціонально-вартісному аналізі. Його сутність полягає в тому, що спеціалісти висловлюють свою думку про важливі та реальні цілі об'єкта, його функції, про найліпші способи досягнення цих цілей, про значущість або вагомість факторів (властивостей, вимог) та ймовірні терміни виконання заходів, про критерії вибору найліпшого проектного рішення. Для отримання найбільш якісного судження до участі в експертизі залучаються спеціалісти, що мають високий професійний рівень та великий практичний досвід у галузі поставленої проблеми, володіють здатністю адекватного відображення тенденцій розвитку та цікавляться поставленою проблемою.
Інформація, отримана від експертів, обробляється за допомогою спеціальних логічних та математичних методів і процедур для перетворення у найзручнішу для вибору найдосконалішого варіанта рішення форму.
У процесі відбору експертів та організації їхньої спільної роботи враховують індивідуальні особливості розумової діяльності людей: схильність одних до образного, інших - до словесно-логічного мислення. До групи включають особистостей з обома типами мислення, що збільшує шанси на успішне розв'язання проблеми.

Існують рекомендації і щодо кількості експертів: як правило, заведено обмежуватися 5 - 7 спеціалістами, а крім того, до групи включають кількох соціологів, психологів, математиків. Розрізняють індивідуальні та групові методи опитування спеціалістів - експертів: інтерв'ю, аналітичні експертні оцінки (за індивідуального) та методи комісій (за колективного опитування).

Одним із різновидів евристичних прийомів колективної творчості є так звана конференція ідей. Від "мозкового штурму" вона відрізняється темпом проведення нарад та дозволеною доброзичливою критикою у формі коротких реплік та коментарів. Критика в такій формі може навіть підвищити цінність запропонованих ідей. Заохочується фантазування та комбінування ідей. Усі запропоновані ідеї фіксують у протоколі без зазначення авторства.
До "конференції ідей" залучаються керівники та рядові співробітники, причому як ті, що постійно стикаються з даною проблемою, так і неспеціалісти в цій галузі (новачки), які зазвичай висувають нові, свіжі ідеї, оскільки на них не тиснуть традиції. Не варто запрошувати на конференції осіб, які скептично ставляться до можливості позитивного розв'язання проблеми, та вузьких спеціалістів, які "все знають краще за інших".

Методи асоціацій та аналогій передбачають активізацію передусім асоціативного мислення людини. Сутність цих методів полягає в тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими більш-менш аналогічними об'єктами. Найчастіше застосовується особиста аналогія - прийом, за допомогою якого людина ототожнює себе з аналізованим об'єктом. Це дає можливість глибше зрозуміти завдання, що стоїть перед аналітиком.

Дата добавления: 2014-01-04