Специфічні поняття і категорії соціальної роботи

До цієї групи можна віднести такі поняття:соціальне обслуговування, соціальна допомога, соціальні послуги, соціальна профілактика, соціальне страхування, соціальний супровід, соціальна опіка, доброчинність, волонтерський рух тощо.

Соціальне обслуговування - це вид соціальної діяльності державних та недержавних органів, спрямованої на забезпечення матеріальних, оздоровчих, освітніх, естетичних та інших потреб особистості. Соціальне обслуговування здійснюється на принципах адресності, добровільності, гуманності, першочерговості в наданні соціальних послуг клієнтам, які перебувають у важкій життєвій ситуації, конфіденційності; реалізується у формі соціальної допомоги та соціальних послуг.

Соціальна допомога - вид соціальної діяльності, спрямованої на підтримку осіб і соціальних груп, що знаходяться в кризовій ситуації.

Розрізняють такі види соціальної допомоги:

• матеріальна допомога (матеріальне забезпечення у разі тимчасової чи постійної непрацездатності, безкоштовне забезпечення одягом, продуктами харчування та іншими речами, окремі виплати в системі соціального забезпечення);

• медико-соціальна допомога (різних форми медичного обслуговування, гарантованих державою; благодійна діяльність недержавних органів; допомога, спрямована на реабілітацію інвалідів);

• психолого-педагогічна допомога (коригування, виправлення психологічних вад, виявлення та зміна поведінкових і діяльнісних моделей особистості, вироблення навичок самодопомоги).

Соціальні послуги - комплекс дій, здійснюваних державними, громадськими організаціями, і спрямованих на забезпечення та покращення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп. За тривалістю дії соціальні послуги поділяються на:

• постійні (всі види соціального страхування; послуги, гарантовані діяльністю соціальних служб, спрямовані на вирішення соціальних, правових,культурних, психологічних та інших;

• тимчасові (пов'язані з необхідністю отримання важливої для особистості інформації, консультації чи організації її дозвілля в певний проміжок життєдіяльності).

Залежно від особистості клієнта, місця надання послуг та їх виду вони бувають безкоштовні та платні. Рівень розвитку соціальних послуг у державі є показником спрямованості її соціальної політики та індикатором розв'язання соціальних проблем.

Соціальна профілактика (з грецької- профілактичний, запобіжний) - комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на заповічання, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі; сукупність державних, громадських, соціально-медичних і організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію основних причин та умов, що викликають різного роду соціальні відхилення негативного характеру та інші небезпечні і шкідливі відхилення у поведінці.

Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних, чинників, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальномурозвитку, в поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. У сучасній практиці розрізняють вторинну й третинну профілактику. Первинна профілактика більшою мірою має інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Вторинна профілактика прагне обмежити поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Третинна профілактика - це комплекс соціальних, освітніх і медикопсихологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного і соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності.

Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну

профілактику. Загальна профілактика полягає у здійсненні заходів, спрямованих на запобігання певним проблемам у майбутньому житті людини, наприклад, профілактика поведінки підлітків. Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на запобігання конкретним негативним явищам у поведінці людей та їх локалізацію (профілактика підлітковогопрофілактика небезпечної статевої поведінки тощо).

Профілактична робота може проводитись на кількох рівнях: особистісному,

соціальному. На особистісному рівні вплив на цільову групу сфокусований на тому, щоб сприяти формуванню таких якостей особистості, які забезпечують підвищення рівня відповідальності людини. До провідних форм профілактики на особистісному рівні можна віднести консультування й тренінгові заняття.

Соціальний рівень профілактики сприяє актуалізації проблем, пов'язаних з окремими негативними явищами в суспільстві, а також зміні суспільних норм стосовно осіб, які за певних причин стали жертвами асоціальних моделей поведінки (наркозалежні, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації).

Соціальне страхування - одна з найважливіших форм соціальної підтримки і соціального захисту населення, яка являє собою систему (державну чи громадську) грошового і матеріального забезпечення громадян при досягненні ними пенсійного віку, у випадку тимчасової або повної втрати працездатності, з метою охорони їхнього здоров'я. Загальна декларація прав людини, прийнята на Генеральній Асамблеї ООН у 1948 році, визначила право кожної людини на соціальний захист за допомогою соціального страхування як у ситуації соціального ризику, так і в усіх інших випадках, наприклад, втрата засобів до існування з причин, не залежних від людини.

Соціальний супровід - вид соціальної діяльності, спрямований на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їхнього соціального статусу; тривалий процес, спрямований на здійснення системи комплексних заходів різними спеціалістами щодо соціальної реабілітації зазначених категорій.

Соціальна опіка (патронаж) - особлива форма державного захисту прав особистості, майна недієздатних та інших громадян у випадках, передбачених законом. Патронаж передбачає проведення в домашніх умовах профілактичних, оздоровчих, санітарно-просвітницьких заходів, надання соціальних послуг.

Доброчинність - у вузькому розумінні - надання приватними особами чи організаціями безоплатної допомоги людям або соціальним групам, що потребують. У широкому розумінні - безоплатна діяльність по створенню і передачі фінансових, матеріальних і духовних цінностей (благ) для задоволення нагальних потреб людини, соціальної групи або більш широких спільнот, які потрапили у складну життєву ситуацію.

Волонтерський рух - це доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером. Волонтери керуються такими принципами:

• визнають право на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;

• поважають гідність і культуру всіх людей;

• надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;

• визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх колективному забезпеченню;

• ставлять перед собою мету перетворити волонтерство в елемент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем;

• стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

За належністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити тих, хто працює при центрах соціальних служб для молоді, а також волонтерів - членів різних громадських об'єднань (Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», Центр «Добра воля» тощо). Серед волонтерів найчисельнішою групою є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній знання у системі суспільних наук. Вона характеризується і, переважно, прикладною їй властиві всі структурні елементи, які свідчать прооб'єкта і предмета дослідження, відповідних йому понять і властивих закономірностей; сформована система принципів та ідей і практичний досвід соціальної роботи. Дефініції соціальної роботи можуть з часом змінюватися, залежати від теоретичних підходів, соціально-політичного і культурного контекстів, емпіричних досліджень, поглиблення та уточнення теоретичних знань, що, безперечно, збагатить і розширить систему категорій соціальної роботи.

Дата добавления: 2014-01-04