Цільове та Стратегічне планування в екологічному маркетингу

При впровадженні екологічного маркетингу можна засто­сувати дві стратегії: пасивну та наступальну. При пасивній стратегії беруться до уваги законодавчі вимоги щодо збереження навколишнього середовища, вимоги громадськості та досягнення конкурентів у цьому напрямі. При виборі цієї стратегії підприєм­ство хоч і виконує мінімальні екологічні вимоги, але у довгостро­ковій перспективі планує свою діяльність як підприємство, що орієнтується на охорону навколишнього середовища. Наступальна стратегія передбачає виконання максимальних екологічних вимог, а також сумісність з навколишнім середовищем кінцевої продукції, процесів її виготовлення, швидке впровадження інновацій на ринку. Емпіричні дослідження підтверджують, що застосування наступальної стратегії у напрямку збереження навколишнього середовища приносить кращі результати на ринку порівнянно з пасивною, але стратегія є більш ризиковою.

Обрана підприємством стратегія впливає на його взаємо­відносини з торговими підприємствами.

На рисунку 7.2 представлені можливі стратегічні позиції виробника та торгівлі. У випадку, коли дві сторони обирають наступальну стратегію у напрямку охорони навколишнього середовища, то вони можуть досягти успіху шляхом інноваційної кооперації

ТОРГІВЛЯ		Виробник
	Оборона	Наступ
Оборона	ігнорування	повний обхід
Наступ	повна заміна	інноваційна кооперація

Рис 7.2. Орієнтовані на навколишнє середовище базові стратегії

Коли стратегії виробника та торгівлі відрізняються, може виникнути конфлікт. Якщо виробник обрав наступальну стра­тегію, а торгівля оборонну, то виробник може обійти цього посередника і прийти до створення власної торгової організації, або пошуку нових посередників. У протилежному випадку, коли торгівля дотримується наступальної стратегії на основі збіль­шення пропозиції чистих продуктів у загальному асортименті, то вона може замінити постачальника.

Незалежно від обраної стратегії, діяльність підприємства, орієнтованого на збереження навколишнього середовища, повинна пристосовуватися до загального життєвого циклу: виготовлення — споживання — утилізація продукції та відходів, які виникають продовж цього циклу. Залежно від того, про який товар йде мова, можна показати різні напрямки вирішення проблем збереження навколишнього середовища впродовж названого вище циклу.

На рисунку 7.3. наведено акумуляційні криві негативного впливу 3-х гіпотетичних товарів протягом їх загального життє­вого циклу. Товар А найбільш негативно впливає на навколишнє середовище впродовж фази утилізації. Для товару В характерним є негативний вплив на навколишнє середовище у фазах добування сировини на його виготовлення та споживання, а для продукту С — у фазі виробництва.

—товар А; — товар В; – – –товар С.

Рис. 7.3. Вихідні пункта для диференціації стратегій відповідно до життєвого циклу продукту

Заходи щодо зменшення негативного впливу на навколишнє середовище для цих продуктів будуть різними. Для зменшення впливу на навколишнє середовище товару А особливо важливим є налагодження його повторного виробництва. Специфіка товару В полягає у тому, що найбільш негативний вплив він має на фазах, які не контролюються безпосередньо виробником, тому особливо важливою є кооперація з постачальниками сировини та залу­чення додаткових пристроїв для зменшення негативного впливу (наприклад, встановлення фільтрів, каталізаторів) впродовж процесу споживання.

Виробник товару С може зменшити негативний вплив безпо­середньо на власному підприємстві, шляхом застосування більш чистих технологій, кращим очищенням відходів, тощо.

Дата добавления: 2014-01-04