Особливості консультування у діяльності соціального педагога

Особливості консультування у діяльності соціального педагога

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 7. КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЧНИЙ СПОСІБ ВИРІШЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

2. Стадії, етапи та підходи до консультативної роботи

3. Особистісні якості консультанта.

4. Організація простору спілкування з клієнтом.

Література:

1. Завацька Л.М.Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ. – К.: Видавничий дім «Слово», 2008. – 240с.

2. Капська А.Й., Завацька Л.М., Грищенко С.В. Технології соціальної роботи в зарубіжних країнах. Навчальний посібник. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. – 248 с.

3. Карпенко О.В. Професійне становлення соціального працівника. Навчально-методичний посібник. – К.: ДЦССМ, 2004. – 164 с.

4. Краснова Н.П., Харченко А.П. Методика роботи соціального педагога. Навчальний посібник для студентів педагогічного університету. Частина 3. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 292 с.

5. Методи та технології роботи соціального педагога / Автори-укладачі: С.П.Архипова, Г.Я.Майборода, О.В.Тютюнник. Навчальний посібник. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 496с.

6. Никитина Н.И. Методика и технология работы социального педагога: учеб. пособие для студентов пед. училищ и колледжей, обучающихся по специальности «Соц. педагогика» /Н.И. Никитина, М.Ф. Глухова. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. – 399 с. – (Для средних специальных учебных заведений).

7. Паскаль О.В. Технології соціально-педагогічної діяльності. Навчальний посібник – Харків: Бурун Книга, 2011, - 288 с.

8. Сорочинська В.Є. Організація роботи соціального педагога: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2011. – 198 с.

9. Самоукина Н. Практический психолог в школе: лекции, консультирование, тренинги. М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.

10. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – 2-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 272 с.

11. Шевців З.М. Основи-соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 248с.

Соціально-педагогічна робота соціального педагога має подібність до діяльності психолога, лікаря, юриста. Але основною відмінністю взаємодії соціального педагога і клієнта є те, що при спілкуванні домінують суб'єкт-суб'єктні стосунки, які носять доброзичливий характер, при яких клієнт зберігає право на прийняття рішення. Тобто соціально-педагогічна діяльність спрямовується на допомогу клієнтові у розв'язанні його проблеми. При цьому соціальний педагог виконує роль радника, аніматора, психотерапевта, конфліктолога.

Соціальний педагог може бути консультантом, якщо він має додаткову спеціальність "практичний психолог". Оскільки у соціальній практиці він спілкується з клієнтом, тому завжди надає консультативну допомогу. Однак консультація соціального педагога відрізняється від консультації психолога і медика, тому носить назву соціальна консультація. Консультування є одним із напрямів роботи, у процесі якого допомагає клієнтові проаналізувати і зрозуміти сутність його важкої життєвої ситуації і запропонувати різноманітні варіанти, які можуть бути використані для розв'язання проблеми. За змістом соціальне консультування - це технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи групу людей з метою відновлення і оптимізації соціальних функцій, розробки соціальних норм спілкування. Допомога клієнтові здійснюється тоді, коли клієнт сам прийшов до спеціаліста із своєю проблемою, тобто проблема уже існує, її потрібно уточнити, осмислити, знайти засоби для її розв'язання. Допомогти в такий момент може консультація, яку проводить фахівець. За своєю формою і методами консультація - це взаємодія між двома або декількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію клієнту. Методологічні основи консультування закладені у фундаментальних працях З.Фрейда, А.Адлера, К.Юнга, К.Роджерса та інших. В основу розроблених теорій консультування покладено механізми взаємодії людей, сприйняття та опанування інформацією. Консультування виконує різні функції: - надання порад та рекомендацій; - надання підтримки щодо прийняття рішення та розв'язання проблеми; - надання інформації, необхідної для прийняття рішення. У залежності від названих функцій існують різні види консультування: психотерапевтичне, педагогічне, організаційне, інформаційне. У соціально-педагогічній діяльності сутність інформаційного консультування полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються до спеціальних установ. Видами консультативної допомоги є контактне консультування, яке відбувається безпосередньо з клієнтом і дистанційне або заочне, яке передбачає спілкування з клієнтом телефоном чи засобом листування. Найбільш ефективними методами і засобами соціально-педагогічного консультування є: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіо-записів, творчих робіт, ситуацій, написання сценарію вирішення проблеми, рольова гра та ін. Зокрема інформування передбачає передачу інформації без оцінки клієнта, без урахування особливостей клієнта, але з урахуванням особливостей його проблеми. Тому потрібно надавати інформацію так, щоб клієнт якомога повніше усвідомив найважливіші аспекти й окремі деталі тієї інформації, яка йому необхідна з приводу звернення. Інформування передбачає виділення головного, посилання на нормативні документи авторитетних осіб, свідчення інших людей тощо.

Для поширення інформації використовується пабліситі - прес посередництво, завдання якого є поширення інформації через засоби масової інформації. При цьому розробляється прес-реліз за принципом розмови із обізнаним і доброзичливим співбесідником. Іноді організація пабліситі включає організацію відпочинку для різних соціальних груп, організацій. Можна встановити стенди з інформацією.

Соціальний педагог повинен усвідомлювати наявність певних перешкод (бар'єрів) у сприйнятті інформації. Ці перешкоди умовно можна розділити на три групи: фізичні, соціально-психологічні, особистісні. Найчастіше бар'єрами можуть стати: непристосоване приміщення, відволікання соціального педагога (телефонні дзвінки, виклики керівництва тощо), власні дії (перебирання речей, погляди на комп'ютер та інші), зосередження на інших речах (одязі та зовнішності клієнта...), сенсорні та інтелектуальні обмеження (поганий слух тощо), обговорення інформації з іншими людьми, які можуть бути некомпетентними тощо. Такі бар'єри можуть призвести до викривлення інформації і втрати її первісного значення. З метою ефективного надання інформації соціальному педагогові потрібно дотримуватися правил: - подавати інформацію у дозах, у межах означеної проблеми;

- не перевантажувати клієнта інформацією; - обирати оптимальні способи надання кожного блоку інформації; - визначати головне при наданні інформації; - перевіряти, чи правильно зрозумів і засвоїв інформацію клієнт; - основну інформацію потрібно повторювати у різній формі; - повторювати та уточнювати запитання клієнта; - повторювати та підсумовувати відповіді на запитання клієнта. При соціальному консультуванні фахівець повинен пам'ятати, що:

1. Для розв'язання проблеми клієнтові слід пропонувати декілька варіантів виходу із проблеми. 2. Давати не лише рекомендації, але й оцінку їх складності у виконанні. Клієнт повинен знати, чого буде вартий той чи інший варіант. 3. Потрібно пересвідчитися, що клієнт правильно зрозумів рекомендації.

4. Запропоновану рекомендацію клієнт повинен обирати самостійно. 5. У ході виконання рекомендації необхідно консультувати клієнта. 6. Клієнт може вносити зміни у хід процесу. Соціальний педагог повинен вести облік проведення консультацій.

Дата добавления: 2014-01-04