Жіночі статеві органи: функціональна анатомія, онтогенез

До внутрішніх жіночих статевих органів належать яєчники, матка, маткові (фаллопієві труби) та піхва.

Яєчник – парна жіноча статева залоза, в якій дозрівають яйцеклітини, а також виробляються жіночі статеві гормони. Яєчники містяться в малому тазі з обох боків дна матки, нижче маткових труб.

Яєчник має еліпсоподібну форму, синювато-білого кольору, з горбистою поверхнею, завдовжки 2,5 – 5 см, завширшки 1,5 – 3 см, маса його в дорослих жінок у середньому становить 5 – 8 г.

Яєчник має присередню й бічні поверхні, передній і задні краї. Переднім краєм яєчник з’єднується з широкою матковою зв’язкою, на цьому краї розміщені ворота яєчника, крізь які входять і виходять судини й нерви. Задній край яєчника вільно звисає у порожнині таза. Зовні яєчник покритий одношаровим кубічним епітелієм, під яким розміщена товста білкова оболонка.

На розрізі яєчника можна побачити неоднорідність його будови. Поверхневий, або кірковий, шар – це залозиста речовина.

Під кірковим шаром міститься мозкова речовина – строма яєчника, яка складається з пухкої сполучної тканини. Кіркова речовина має сполучнотканинну основу й епітеліальні мішечки округлої форми – фолікули різного діаметра. Це зумовлене тим, що фолікули перебувають на різних стадіях розвитку. Клітини стінок фолікулів виробляють жіночий статевий гормон – естроген (фолікулін). Визрівають фолікули поступово, з ледь помітних первинних яєчникових фолікулів. У первинних фолікулів на другому місяці внутрішньоутробного життя вже спостерігаються незрілі яйцеклітини – овоцити.

В яєчнику новонародженої дівчинки налічується від 30 – 400 тис. так званих первинних яєчникових фолікулів. Протягом життя жінки дозріває 450 – 500 первинних фолікулів, а решта гине. Первинні фолікули перетворюються на зрілі пухирчасті яєчникові фолікули – фолікули Граафа. Виділення з них яйцеклітин (овуляція) починається з настанням статевої зрілості. Між фолікулярними клітинами виникають порожнини, які заповнюються прозорою фолікулярною рідиною. Згодом порожнини об’єднуються в одну суцільну, а первинний фолікул перетворюється на вторинний пухирчастий фолікул діаметром 2 см, який виступає над поверхнею яєчника. Тиск рідини у фолікулі зростає, його оболонка розривається, і яйцеклітина разом із фолікулярною рідиною виливається в порожнину очеревини, звідти потрапляє у маткові труби, а через них – у порожнину матки. Цей процес повторюється приблизно кожні 28 діб і називається овуляцією. На місці фолікула, який розірвався, утворюється білувате тіло. Воно розсмоктується, якщо запліднення яйцеклітини не відбулося. У випадках, коли настала вагітність, формується жовте тіло, що продукує прогестерон, важливий у період внутрішньоутробного розвитку зародка. Жовте тіло функціонує протягом усієї вагітності. Після пологів воно розсмоктується, й на його місці залишається сполучнотканинний рубець.

Маткова, або фаллопієва, труба – непарний орган. Розміщені маткові труби майже горизонтально у верхньому широкому краї широкої маткової зв’язки. Одним отвором труби відкриваються в порожнину матки, а другим – у порожнину очеревини. Довжина труби в середньому дорівнює 10 – 12 см, а ширина 0,5 см. Маткова труба складається з кількох частин. Перешийок найвужча частина труби, якою вона з’єднується з маткою, ампула – потовщена частина труби; лійка – розширена частина труби. Лійкою труба відкривається в порожнину очеревини. На краях лійки є торочки труби, які оточують яєчник. Одна з торочок найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника.

Маткова труба з боків і зовні покрита серозною оболонкою, під якою міститься пухка сполучна тканина, тобто підсерозна оболонка. М’язова оболонка маткових труб тришарова, побудована з гладеньких м’язів. Слизова оболонка утворена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм, війки якого рухаються в напряму матки. Рух торочок лійки просуває яйцеклітину з очеревини в маткову трубу, по якій вона завдяки рухам війок і скороченням м’язів труби потрапляє в матку. Запліднення яйцеклітини відбувається в трубі, після чого зародок рухається до матки, де й закріплюється в її слизовій оболонці – ендометрії.

Матка – непарний порожнистий м’язів орган, розміщений у порожнині малого таза між сечовим міхуром і прямою кишкою. Після виношування плода й пологів розміри і маса матки збільшуються вдвоє. Матка має грушоподібну форму, складається з верхньої розширеної частини – дна, середньої – тіла й нижньої звуженої частини – шийки. Тіло відносно шийки розміщене під кутом, відкритим допереду, та частина шийки матки, яка входить у піхву, називається піхвовою, а та, що лежить над піхвою, - надпіхвовою частиною. Звужене місце переходу тіла матки в шийку має назву перешийка. У верхньобічних кутах дна матки розміщені маткові отвори, а в нижньому куті маткова порожнина переходить у канал шийки матки, довжина якого 2,5 – 3 см. Канал закінчується отвором матки. У жінок, які не народжували, отвір матки округлої форми, а у тих, які народжували, - у вигляді поперечної щілини.

Стінка матки складається з трьох оболонок: зовнішньої – серозної, середньої – м’язової та внутрішньої – слизової оболонки.

Слизова оболонка побудована з одношарового призматичного війкового епітелію, причому рухи спрямовані в бік піхви. Слизова оболонка має трубчасті маткові залози, які виділяють рідкий секрет лужної реакції. Залози слизової оболонки шийки матки виділяють густий тягучий слиз, який утворює пробку, що перешкоджає проникненню мікроорганізмів у порожнину матки.

М’язова оболонка складається з трьох шарів гладеньких м’язів, до складу яких входять сполучна тканина й еластичні волокна. Всі три шари переплітаються між собою й мають різні напрями, тому поділ на шари слабо виражений. Тонкий зовнішній шар з поздовжньо розміщеними волокнами зростається з підсерозним шаром. Середній шар – циркулярний – розвинений найкраще. У ньому багато судин. Внутрішній шар найтонший, із поздовжнім розміщенням волокон.

Серозна оболонка утворена очеревиною. Матка фіксована двома парними зв’язками. Функція матки пов’язана з виношуванням плоду.

Піхва – м’язова трубка, сплющена в передньо-задньому напрямі, 8 – 10 см завдовжки. Верхнім кінцем вона з’єднується з шийкою матки, а нижнім отвором – із зовнішніми статевими органами. Верхній кінець піхви має заглибину. Вихідний отвір піхви у незайманих жінок прикритий складкою слизової оболонки – дівочою перетинкою. Стінка піхви складається з двох оболонок: м’язової та слизової. Передня стінка піхви прилягає до сечового міхура, задня – до прямої кишки.

До зовнішніх жіночих статевих органів належать великі й малі соромітні губи, клітор, присінок піхви, промежина, молочні залози.

Великі соромітні губи – парні, масивні складки шкіри, розміщені паралельно, обмежують з боків соромітну щілину. Довжина їх 7 – 8 см, ширина 2 – 3 см, в них містяться потові й сальні залози. Спереду і ззаду соромітні губи з’єднуються між собою спайками.

Малі соромітні губи розміщені досередини від великих соромітних губ, паралельно їм, але тонші й коротші. Вони обмежують присінок піхви.

Великі присінкові залози (бартолінієві) лежать в основі великих соромітних губ, а їхні вивідні протоки відкриваються на внутрішній поверхні малих соромітних губ. Вони невеликі за розміром, виділяють слиз білого кольору, який змащує вхід до піхви.

Клітор – пальцеподібний випин, складається з невеличких печеристих тіл, головки та ніжки. Тіло клітора завдовжки 1,5 – 2,5 см. Ніжки печеристих тіл розходяться під куток і прикріплюються до нижніх гілок лобкових кісток.

Присінок піхви – це простір між малими соромітними губами, що являє собою невелику западину, обмежену спереду клітором, ззаду – вуздечкою малих соромітних губ, а з боків – внутрішніми поверхнями малих соромітних губ. Нижче клітора й вище присінка піхви на сосочку міститься отвір сечівника.

Промежина – це ділянка між відхідником та зовнішніми статевими органами. Утворює дно таза, вона обмежена спереду лобковою дугою, ззаду – верхівкою куприка, з боків – сідничними горбами. Промежина складається з м’язів, фасцій, жиру та шкіри.

Молочна залоза – парний орган жінки, належить до статевої системи. Залоза складається з 15 – 20 часточок – видозмінених жирових й потових залоз шкіри. Кожна часточка має власну вивідну протоку, яка на кінці розширюється (молочна пазуха). Всі протоки відкриваються на соску грудей, який міститься в центрі грудного темнопігментного кружечка.

Зміни залози під час вагітності починаються вже на другому місяці, а в 4- 5 міс. вони значно виражені. Залози збільшуються в розмірі за рахунок розростання залозистої тканини. Після припинення годування дитини спостерігається зворотний розвиток молочної залози.

Ембріогенез жіночих статевих органів. Статеві органи розвиваються з первинної нирки, яка має назву вольфового тіла. Під час розвитку зародка вольфове тіло і вольфів канал редукуються. Від канальців вольфового тіла, або первинної нирки, залишається тільки рудименти краніального й кудального її кінців. Одночасно мюллерові канали розвиваються прогресивно і беруть участь в утворенні жіночих статевих шляхів. Їхні парні відділи перетворюються на маткові труби. З краніальної частини непарного відділу мюллерових протоків розвивається епітелій матки, а з каудальної – епітелій піхви. На пізніших стадіях розвитку зародка мезодермальний одношаровий призматичний епітелій піхви заміщується епітелієм ектодермального походження, який виростає з сечостатевої пазухи й каудальних кінців вольфових протоків. Із зародкового епітелію утворюються фолікули і яєчник.

Вікові особливості будови жіночих статевих органів. Яєчники у новонароджених найчастіше розміщуються поза тазом, оскільки процес опускання закінчується лише у 5 – 6 років. Після 35 – 40 років яєчники починають зменшуватись у розмірі. У 45 – 50 років овуляція, як правило, припиняється й настає клімактеричний період. Яєчникові фолікули з поверхні яєчника зникають, він стає зморшкуватим, на місці фолікулів розвивається сполучна тканина.

Маткові труби у новонароджених звивисті, випрямляються вони поступово. Матка вузька, її верхівка загострена, до 10 років шийка матки довша за її тіло. Грушоподібної форми вона набуває в 12 – 14 років. У клімактеричний період поступово зменшується в розмірі майже вдвоє. Піхва новонароджених коротка й вузька, видовжується й розширюється в 9 – 10 років, а особливо в період статевого розвитку (12 – 14 років).

Дата добавления: 2014-01-04