Система показників використання виробничої потужності

ВАРІАНТИ КОМБІНАЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

Варіант	Капітал	Праця
А	1,0	5,0
В	2,0	3,0
С	3,0	2,0

Вибір оптимального поєднання виконують у межах зони технічного заміщення.

Розрахунок виробничих потужностей іноді свідчить про те, що на підприємстві існують диспропорції. Необхідно їх ліквідувати, щоб забезпечити виконання планової виробничої програми. У таких випадках може використовуватись заміщення факторів виробництва. При цьому необхідно розрахувати, у яких підрозділах слід провести заміщення одних факторів на інші. Комбінація ресурсів має бути такою, щоб за однакових сукупних витрат на ресурси можна було досягти максимального обсягу виробництва. Таке становище можливе тоді, коли досягається стикання ізокванти та ізокости. Це означає рівновагу виробника, тобто оптимальний варіант заміщення факторів виробництва для ліквідації диспропорції виробничих потужностей підрозділів підприємства.

Здатність виробничих факторів до розподілу заміщення впливає на плани ресурсного забезпечення виробництва. За можливості заміщення трудових ресурсів технічним оснащенням виробництва зменшується потреба в певній кількості працівників, натомість збільшуються витрати на технічне забезпечення виробничого процесу. Необхідно точно розрахувати й визначити, у якій комбінації основних факторів буде забезпечено ефективне виробництво на підприємстві, а вже потім складати плани ресурсного забезпечення виробництва залежно від того, яких ресурсів і скільки необхідно для виконання планової виробничої програми в умовах рівноваги виробника.

Найоб’єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:

1) показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;

2) показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);

3) показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках.

Показники першої групи:

· коефіцієнт освоєння проектної потужності (К _п), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом. Цей коефіцієнт розраховують за формулою

(8.25)

де В_п — випуск продукції, передбаченої проектом у відповідних вимірниках;

П_п — проектна потужність у таких самих вимірниках.

Цей коефіцієнт свідчить про рівень освоєння проектних потужностей нормативного строку;

· коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (К _в), який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, обчислюють так:

(8.26)

де В — фактичний або плановий річний випуск товарної продукції;

П_сер — середньорічна виробнича потужність у таких самих вимірниках, що й випуск продукції.

За значенням К _в можна встановити рівень використання й наявності резервів виробничої потужності, а також ступінь напруженості планового завдання на поточний рік.

Показники другої групи:

· коефіцієнт екстенсивного навантаження (К _е) визначають за формулою

(8.27)

де Ф_ф — час фактичної роботи устаткування (у зміну, добу, місяць, рік); Ф_п — плановий (максимально можливий) фонд часу роботи устаткування за той самий період;

· до екстенсивних показників використання устаткування належить також коефіцієнт змінності його роботи (K _зм):

(8.28)

де К_м.-зм — загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу; РМ — кількість встановленого устаткування (діючого та недіючого).

Більш точним методом розрахунку коефіцієнта змінності може бути розрахунок за такими даними: коефіцієнта використання календарного фонду часу й максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Наприклад, за коефіцієнта використання календарного фонду 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3 × 0,6);

· коефіцієнт інтенсивного завантаження (К _і) визначають за формулою:

(8.29)

де В_ф — фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу; В_н — технічна (паспортна) норма продуктивності устаткування за одиницю часу.

Наприклад, якщо на устаткуванні виробляється за час 20 одиниць продукції за нормативної продуктивності 25 виробів, то коефіцієнт інтенсивного завантаження дорівнюватиме 0,8 (20: 25).

Для устаткування, яке має електропривід, К _і визначають за даними про витрати електроенергії (такий показник називають коефіцієнтом використання устаткування за потужністю):

(8.30)

де W — витрати електроенергії по даному виду устаткування за конкретний період, кВт/год; t _м — машинний час роботи за той же період, год; Nw — потужність встановленого електроприводу на цьому устаткуванні, кВт/год.

Коефіцієнт використання устаткування за потужністю застосовують у багатономенклатурному виробництві, де неможливо розрахувати нормативну продуктивність;

· інтегральний коефіцієнт завантаження (К _інт) устаткування дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом, і визначається так:

(8.31)

· для перевірки відповідності між потужностями основних цехів, дільниць, допоміжних цехів або дільниць розраховують коефіцієнт сумісності (К _с) за формулою

(8.32)

де П₁, П₂ — потужність цехів або дільниць, між якими обчислюють коефіцієнт сумісності (у прийнятих одиницях вимірювання — шт. тощо); N _у — питомі витрати продукції першого цеху (дільниці) для виробництва продукції другого цеху (дільниці).

Показники третьої групи:

· фондовіддача (Ф_в), яка характеризує випуск продукції на 1 грн середньої вартості виробничих фондів:

(8.33)

де ТП_р — річний обсяг товарної продукції підприємства, тис. грн; Ф — середньорічна балансова вартість основних виробничих фондів, тис. грн;

· для оцінювання рівня використання виробничих потужностей складальних, ливарних та інших цехів використовують показник, який характеризує випуск продукції з 1 м² площі (Вs):

(8.34)

де S _з — загальна площа цеху, м².

Аналіз наведених показників дає змогу отримати інформацію про рівень використання й наявність резервів виробничих потужностей підприємства, його підрозділів і розробити заходи щодо поліпшення їх використання.

Основними способами підвищення ефективності використання виробничих потужностей є:

1) технічне вдосконалення устаткування й механізмів;

2) використання прогресивних технологічних процесів;

3) збільшення часу роботи устаткування (підвищення коефіцієнта змінності, скорочення простоювання);

4) застосування прогресивних форм організації виробництва тощо.

Дата добавления: 2014-01-04