Дії механізованого взводу на марші в колоні головних сил роти

Дії механізованого взводу на марші і в похідній охороні

Командир механізованого взводу на марші розташовується, як правило, у голові колони взводу. Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами і командами. Радіо засоби працюють тільки на прийом.

Командир взводу (відділення) на марші зобов’язаний суворо дотримуватися встановленого порядку руху і маскування, не допускати затримок на переправах, перевалах, у тіснинах, тунелях і населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти (взводу), вчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження.

Залежно від обстановки, завдань, які виконуються, і дорожніх умов відділення за рішенням старшого командира (начальника) може здійснювати марш «по – похідному» або «по – бойовому». Машини на марші рухаються тільки правим боком дороги, дотримуючись встановленої швидкості руху, дистанції і вимог безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, що утворюються складками місцевості і місцевих предметів, а також пришляхова рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення і зупинка машин, швидкість руху та дистанції між машинами збільшуються.

Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або убік від дороги, де несправність усувається. Поворот башти на БМП у бік проїжджої частини категорично забороняється. Машина, що зупинилася (несправна), од’їжджається тільки ліворуч. Після усунення несправності машина приєднується до колони, яка проходить, своє місце у колоні взводу вона займає на привалі. Обгін колон під час руху забороняється.

Уночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху ділянками місцевості, які проглядаютьсяпротивником, ісвітлої ночі – з приладами нічного бачення, які працюють у пасивному режимі, вимкненим зовнішнім і внутрішнім освітленням або повністю вимкненими приладами.

Отримавши сигнал оповіщення про повітряного противника, взвод (відділення) продовжує рух, збільшує при цьому швидкість і дистанції між машинами.

Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються для відкриття вогню; люки танків, БМП (БТР), крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад переводитьпротигази в положення «напоготові». Нападповітряногопротивника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення) або самостійно. Під час руху в пішому порядку механізований підрозділ за командою командира займає найближчі укриття і відкриває вогонь зі стрілецької зброї по повітряних цілях противника.

Перед можливими позиціями засади необхідно зупинитися та вислати розвідувальний дозор для огляду небезпечного місця.

Ефективність дій підрозділу, який рухається маршем по своїй території, та потрапив у засаду розвідувальної або диверсійної групи противника, напряму залежить від ступеня натренованості особового складу вести бій за даних умов. Відповідними діями підрозділу, як правило, є щільний вогонь по позиціях засади з усіх видів озброєння, захист підрозділу, що потрапив у засаду, встановлення димової завіси та атака позицій противника.

Щільний вогонь у напрямку позицій засад противника може вивести з ладу його ключеві вогневі точки, знищити командний склад, викликати розгубленість серед особового складу противника, які мають виконувати обов’язки за тих, що вийшли зі строю, і таким чином зірвати план проведення засади. У цей момент вибухають димові та уламкові гранати, що вносять нове розгублення і екрануючи зону ураження. Використовуючи димову завісу в результаті розриву гранат частина підрозділу, що знаходиться в зоні ураження, атакує засаду. Вважається, що невмілі оборонні дії підрозділу, що потрапив у добре організовану засаду, можуть призвести до повної втрати особового складу.

При русі в колоні на транспортних засобах, якщо є вірогідність потрапити в засаду, відстань між машинами повинна бути 100 м.

Кожен офіцер, сержант і солдат повинні вміти діяти у двох випадках, які не залежать від виду пересування. Перший – противник відкрив вогонь з відстані менше 35 м, і можливий кидок гранати. Інший – коли противник відкрив вогонь з дальньої відстані, яка перевищує 35 м. Військовослужбовці повинні знати як потрібно діяти в зоні ураження та поза неї.

Противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (35 м). У цьому випадку частина підрозділу знаходиться під сильним, концентрованим вогнем противника з близької відстані. Без додаткової команди ця частина підрозділу відповідає вогнем зброї, поставленої на максимальний темп стрільби, в напрямку засади, кидає димові та уламкові гранати і атакує позиції засади. Частина підрозділу поза зоною ураження відкриває вогонь в напрямку позиції засади, прикриває атаку.

Коли противник відкрив вогонь з відстані, яка перевищує кидок гранати (більш ніж 35 м), та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження залягає, ставить димову завісу гранатами і відповідає вогнем у напрямку засади. Друга частина цього підрозділу атакує засаду з флангу. Відділення, якщо рухається по вогневих групах, розтягнуто на 120 м, взвод – на 400 м, тому вважається, що частина підрозділу, яка не потрапила в зону ураження, в змозі і зобов’язана атакувати позиції засади з флангу або з тилу вогнем і маневром. Якщо весь підрозділ потрапив у засаду, він повинен атакувати її, прикриваючись димовими гранатами.

Рух пішим маршем загальновійськові підрозділи здійснюють двома колонами по одному чоловіку вздовж дороги. Дистанція між військовослужбовцями – 5 м, відділеннями – 10 м. Якщо є вірогідність нападу із засади, то підрозділи слідують по вогневих групах. Бойовий порядок вогневої групи будується кутом. Старший вогневої групи розташовується попереду на гостряку кута, зліва і праворуч від нього на відстані 5 - 10 м слідують кулеметник і гранатометник, далі – стрілець, за ним – командир відділення з радистом і друга вогнева група.

Під час нападу противника із засідки екіпажі бойових машин відкривають вогонь, встановлюють аерозольну (димову) завісу, забезпечуючи вихід військової техніки і озброєння із зони ураження, спішування особового складу і відбиття нападу. Особовий склад спішується, займає вогневі позиції навколо машин і під їх прикриттям відкриває щільний вогонь по виявленим цілям противника і найбільш ймовірних місцях їх розташування, сміливими, рішучими діями відбиває напад і, у разі можливості, переходить в атаку.

Командир взводу (відділення) негайно доповідає командиру роти (взводу) про місце засідки і стан справ.

Мінне поле, що установлене засобами дистанційного мінування противника, взвод позначає і обходить або долає у складі колони роти за головною машиною проробленим нею проходом. Міни, які були виявлені перед машинами взводу, знищуються з використанням возимого комплекту розмінування або іншими способами.

Якщо на допомогу підходять інші підрозділи, то підрозділ, який зазнав нападу противника, повинен не дати йому можливості відійти.

Під час оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження взвод (відділення) продовжує рух. У бойових машинах перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, вмикаються системи колективного захисту від ЗМУ. Особовий склад, який знаходиться в пішому порядку і на відкритих машинах, надягає засоби індивідуального захисту.

Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху підрозділ, як правило, обходить; у разі неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю із обов’язковим використанням засобів індивідуального захисту і систем колективного захисту від ЗМУ.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а у разі потрапляння отруйних речовин на шкірні покрови і стрілецьку зброю – негайно.

Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, у районі спеціальної обробки перед районами денного (нічного) відпочинку або перед входом у район зосередження.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також у разі змушеного подолання району пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин зачиняються. При необхідності одягаються протигази із вставленими проти димними фільтрами. Після виходу з району пожеж командир взводу (відділення) організовує гасіння вогню на машинах, рятування особового складу і надання постраждалим першої медичної допомоги, після чого рух відновлюється.

Поранені і хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці доставляються в медичний пункт батальйону.

На привалах машини зупиняються на правому або лівому узбіччі дорогине ближче10 м одна від одної або на дистанціях, які встановлені командиром. Для машин, що відстали, залишаються місця.

БМП (БТР) розміщуються, по можливості, під кронами дерев, у радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості, за наявності часу, маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами. Висадка з машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий склад розташовується праворуч від дороги. У машинах залишаються спостерігачі і чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах – і чергові на радіо засобах. Вогневі засоби, що призначені для відбиття нападу повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню.

Екіпажі бойових машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння і військової техніки, технічне обслуговування і разом із особовим складом, призначеним на допомогу, усувають виявлені несправності.

Узимку перед маршем командир взводу (відділення) зобов’язаний:

= вжити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти відмороження;

= переконатися в наявності зимового дизельного пального і спеціальних рідин у машинах і, у разі необхідності, вжити заходів щодо їх дозаправлення;

= перевірити справність засобів підігріву двигунів машин, готовність озброєння до застосування в умовах низьких температур, а якщо буде здійснюватися рух ділянками із глибоким сніговим покривом – і натягування гусениць, а також оснащення машин засобами підвищення прохідності;

= дати вказівки механікам - водіям (водіям) щодо заходів запобігання розморожування систем охолодження двигунів;

= організувати просушування обмундирування і взуття.

У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення) приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальні пристосування для запобігання скочування машин під час зупинок, на підйомах і спусках, мати запас рідини для охолодження двигунів.

Долаючи тунелі великої протяжності, люки, двері, бійниці бойових машин зачиняють. При необхідності одягаються протигази з проти димними фільтрами. У випадку зупинки колони двигуни машин повинні бути заглушені, особовий склад одягає протигази.

Після подолання тунелю необхідно провести перевірку особового складу, особливо механіків - водіїв (водіїв) на предмет отруєння чадним газом.

При здійсненні маршу в горах необхідно пам’ятати, що в результаті падіння потужності двигунів швидкість зменшується. Температура закипання води охолоджувальної рідини понижується.

Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взводу, як правило, спішується.

Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються, як правило, повзводно або відділеннями із дотриманням вимог безпеки та обов’язковою страховкою один одного або самостраховкою.

На привалах і під час розташування на відпочинок у гірській місцевості особовий склад і військова техніка розташовуються в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, осипів, снігових лавин і затоплень.

Дата добавления: 2014-01-04