Планування оплати праці

ПЛАН ЧИСЕЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ НА 200__ р.

Показники	План на рік	У тому числі за кварталами
І	ІІ	ІІІ	ІV
1. Загальна чисельність персоналу
Усього
У тому числі:
1.1. Промислово-виробничий персонал
з них
1.1.1. Виробничих робітників
1.1.2. Допоміжних робітників
1.1.3. Спеціалістів
1.2. Непромисловий персонал
1.3. Додаткова потреба в персоналі
Усього
У тому числі:
1.3.1. Робітників
1.3.2. Спеціалістів
1.4. Забезпечення додаткової потреби
Усього
У тому числі:
1.4.1. Робітників
За рахунок
1.4.1.1. Випускників ПТУ
1.4.1.2. Направлення служби зайнятості
1.4.1.3. Іншого прийому
1.5. Вивільнення робітників
Усього
У тому числі:
1.5.1. Робітників
1.5.2. Службовців
1.5.3. Інші категорії

На підставі плану потреби в персоналі складають «План підготовки і підвищення кваліфікації працівників» (табл. 9.4).

Таблиця 9.4

ПЛАН ПІДГОТОВКИ І ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
ПРАЦІВНИКІВ НА 200__ р.

Показники	План на рік	У тому числі за кварталами
І	ІІ	ІІІ	ІV
1. Підготовка нових робітників — усього
У тому числі:
1.1. Для основного виробництва
З них за професіями:
1.2. Для допоміжного виробництва
З них за професіями:
2. Підвищення кваліфікації працівників — усього
У тому числі:
2.1. Для основного виробництва — усього
З них за професіями:
2.2. Для допоміжного виробництва
З них за професіями:

Ефективність функціонування та соціальний розвиток підприємств забезпечується формуванням індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, основною формою реалізації яких є оплата праці.

Дієвість оплати праці забезпечується:

· встановленням норм оплати праці на рівні, який забезпечує відтворення робочої сили відповідної кваліфікації, спонукає кожного найманого працівника до ефективної роботи, що гарантує власнику отримання необхідного результату господарської діяльності;

· диференціацією рівня заробітної плати за кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;

· однаковою оплатою за однакову роботу.

Практична організація оплати праці ґрунтується на поєднанні державного й договірного регулювання оплати праці.

Державна політика оплати праці реалізується через:

¾ механізм установлення мінімальної заробітної плати; інших державних норм і гарантій щодо оплати за роботу у святкові та вихідні дні та за час виконання державних обов’язків тощо:

· умови визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці;

· міжгалузеві співвідношення в оплаті праці;

· рівень оподаткування підприємств і доходів працівників.

Конкретна реалізація політики оплати праці здійснюється на підставі укладання генеральної, галузевої та виробничої тарифних угод. Предметом тарифної угоди на виробничому рівні є:

· форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій і груп працівників;

· мінімальні тарифні ставки, диференційовані за видами (типами) виробництв;

· розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних працівників;

· види й розміри доплат і надбавок, премій та інших виплат.

Для оцінювання розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці належать нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формах (оцінені в грошовому виразі) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерел фінансування цих витрат.

Фонд оплати праці складається з фонду основної та фонду додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати охоплює нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

Фонд додаткової заробітної плати містить доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законом, премії за виконання виробничих завдань і функцій, а саме: надбавки й доплати до тарифних ставок і окладів у розмірах, передбачених законом (за роботу у важких і шкідливих умовах, у нічний час, за керівництво бригадою, високу майстерність і т. ін.). У цей фонд включають премії та винагороди, у тому числі за вислугу років; оплату праці у святкові та вихідні дні; оплату за невідпрацьований час у розмірах, передбачених законом.

У фонд оплати праці входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме: премії, які мають одноразовий характер; компенсаційні виплати, які не передбачено законом або понад норми призначено законами (щорічні виплати за вислугу років, премії спеціальними системами преміювання, за виконання особливо важливих виробничих завдань і т. ін.) (рис. 9.6).

Рис. 9.6. Структура фонду оплати праці

Планування оплати праці охоплює розрахунки фондів оплати й середньої заробітної плати всіх працівників і за категоріями персоналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

· стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників;

· матеріали аналізу фонду оплати праці;

· виробнича програма та її трудомісткість;

· склад і рівень кваліфікації працівників;

· тарифна система;

· штатний розклад;

· законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплату праці.

У передплановому періоді треба проаналізувати динаміку витрат засобів на оплату праці, нераціональні виплати за всіма категоріями персоналу.

Важливо розглянути середню заробітну плату одного працівника по підприємству, за підрозділами й категоріями персоналу, а також її структуру.

Аналіз співвідношення зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати покаже, наскільки темпи зростання продуктивності праці випереджають темпи зростання зарплати.

Для розрахунків планових фондів оплати праці існують різні методи (рис. 9.7).

Рис. 9.7. Методи планування фонду оплати праці

Для визначення планового фонду оплати праці в перспективних планах можна використовувати збільшені методи. Метод коригування базового фонду оплати праці (ФОП_б) на підставі планового зростання обсягу виробництва (К_о), скорочення (збільшення) чисельності працівників у плановому періоді (Є) і досягнутого в базовому періоді рівня середньої заробітної плати (ЗП_б):

(9.39)

де ФОП_п — плановий фонд оплати праці, грн.

Недоліком цього методу є те, що він заснований на базовому фонді оплати, в якому могли бути нераціональні виплати заробітної плати.

У перспективному й часто в поточному плануванні використовують розрахунок планового фонду оплати праці на основі планової середньої заробітної плати одного працівника (ЗП_п) і планової чисельності працівників (Ч):

ФОП_п = Ч × ЗП_п; (9.40)

ЗП_п = ЗП_б × К _зп, (9.41)

де ЗП_б — досягнутий рівень заробітної плати працівника в базовому періоді, грн; К _зп — плановий коефіцієнт зростання заробітної плати в плановому періоді.

Порівняно з попереднім методом цей метод точніший, оскільки ґрунтується на планових показниках.

Більш обґрунтованим є нормативний метод визначення планового фонду оплати. На практиці застосовують два варіанти — рівневий і прирістний. За рівневого варіанту плановий фонд оплати (ФОП) визначають на основі планового обсягу випуску товарної (валової) продукції у вартісному (трудовому) вираженні (ОВ) і планового нормативу заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції (Н_зп):

(9.42)

Норматив заробітної плати в плановому періоді обчислюють за формулою

(9.43)

де ФОП_б — базовий фонд оплати праці за вирахуванням відносних перевитрат (недоцільних виплат, пов’язаних з відхиленням від нормальних умов праці), грн; ОВ_б — обсяг виробництва в базовому періоді; ∆ЗП — плановий приріст середньої заробітної плати, %; ∆ПП — плановий приріст продуктивності праці, %.

Приріст середньої заробітної плати (∆ЗП) визначають так:

∆ЗП = ∆ПП × Н, (9.44)

де Н — норматив приросту середньої заробітної плати на 1 % підвищення продуктивності праці, %.

Прирістний нормативний метод ґрунтується на нормативі приросту фонду оплати праці на 1 % приросту обсягу виробництва (∆Н_фоп). Плановий фонд оплати праці (ФОП_п) розраховують за формулою

(9.45)

де ∆ОП — плановий приріст (зменшення) обсягу продукції стосовно базисного періоду, %.

Нормативні методи планування мають переваги в тому, що довгострокові нормативи мають стимулювальний характер. Проте вони доцільні тільки там, де нормативи достатньо стабільні впродовж планового періоду.

Розподіл річного фонду оплати праці за плановими періодами (квартал, місяць) можна здійснити пропорційно кількості робочих днів або планового фонду робочого часу в годинах.

За поточного планування фонду оплати праці використовують поелементний метод (прямого розрахунку). Він передбачає докладний розрахунок кожної статті планового фонду оплати окремо за робітниками, службовцями та іншими категоріями працівників.

На першому етапі розраховують фонд оплати праці робітників. Залежно від характеру доплат і виплат розрізняють годинний, денний і місячний (квартальний, річний) фонди оплати праці (рис. 9.8).

Місячний (річний, квартальний) фонд оплати праці	Денний фонд оплати праці	Годинний фонд оплати праці	Відрядний фонд оплати праці
Погодинний фонд оплати праці
Доплати за роботу в нічний час
Доплати за роботу у святкові дні
Доплати за виконання функцій бригадира
Оплата навчання учнів
Доплати підліткам
Доплати матерям, які годують немовлят
Оплата основних і додаткових відпусток
Оплата днів виконання державних обов’язків
Винагорода за вислугу років
Вихідна допомога

Рис. 9.8. Склад фонду оплати праці робітників

Основу цих фондів становить фонд прямої оплати праці. Він охоплює відрядну оплату за розцінками і погодинну оплату за тарифом.

Плановий фонд оплати за розцінками визначають так:

(9.46)

де п — номенклатура виробів, послуг; ОВ _і — обсяг виробництва і -го виробу (послуги) у плановому періоді; Р _і — планова відрядна розцінка і -го виробу (послуги).

Плановий фонд оплати робітників-погодинників обчислюють так:

(9.47)

де а — кількість кваліфікаційних груп робітників; ТС _і — годинна тарифна ставка і -ї кваліфікаційної групи, грн; Ф _і — корисний фонд робочого часу одного робітника і -ї кваліфікаційної групи, год; Ч _і — явочна чисельність і -ї кваліфікаційної групи, осіб.

Плановий фонд оплати праці робітників, оплачуваних на підставі місячних окладів, визначають множенням їхніх окладів на кількість робітників, які мають однакові оклади, і на кількість місяців роботи в плановому періоді.

Плановий преміальний фонд оплати праці охоплює суми премій за виробничі результати, передбачені системами преміювання:

(9.48)

де ФОП — фонд оплати відрядний (або погодинний), грн; р — розмір премії за положенням про преміювання, %.

У плановий годинний фонд оплати праці включають виплати компенсаційного характеру, пов’язані з режимом і умовами праці.

Плановий фонд доплат за роботу в нічний час (ФОП_н) розраховують за формулою

(9.49)

де ФОП — тарифний фонд оплати праці робітників у плановому періоді, грн; У_н — питома вага часу нічної роботи, %; К _н — коефіцієнт доплати до тарифної ставки за роботу в нічний час.

Доплату за роботу у святкові та неробочі дні планують на підприємствах і дільницях з безперервним режимом роботи, а також тоді, коли за планом передбачається ремонт устаткування в ці дні. Оплату здійснюють у подвійному розмірі: відрядникам — за подвійними розцінками, погодинникам — у розмірі подвійної тарифної ставки.

Планову доплату бригадирам, не звільненим від основних обов’язків робітника, визначають так:

(9.50)

де ЗП — середня заробітна плата за тарифом бригадира в плановому періоді, грн; К_бр — норматив доплати за керівництво бригадою (у % тарифної ставки); Ч — середньооблікова чисельність незвільнених бригадирів, осіб.

Планова доплата за навчання учнів:

ФОП_у = (ЗП_н т + П_н) Ч, (9.51)

де ЗП_н — розмір доплати на місяць за навчання учня в індивідуальному порядку, грн; т — середній термін навчання одного учня, місяців; П_н — премія за навчання одного учня у визначений термін, грн; Ч — планова чисельність учнів, осіб.

У плановий фонд денної оплати праці включають годинний фонд оплати праці й доплати за невідпрацьовані години (підліткам за скорочений робочий день і години матерям на годування немовлят).

Доплати підліткам за пільгові години:

ФОП_підл = Ф × Ч × ТС × Д, (9.52)

де Ф — кількість пільгових годин одного підлітка; Д — кількість робочих днів у плановому періоді; Ч — чисельність підлітків у плановому періоді, осіб; ТС — середня годинна тарифна ставка підлітків, грн.

Доплати матерям, які годують немовлят (ФОП_г), розраховують так:

(9.53)

де ФОП — плановий годинний фонд оплати праці одного робітника, грн; У_г — питома вага перерв на годування немовлят у фон­ді робочого часу одного робітника, %.

Місячний (річний, квартальний) фонд оплати праці охоплює денний фонд оплати праці та оплату основних і додаткових відпусток, вихідної допомоги у зв’язку з призовом до Збройних Сил, щодобових невиходів на роботу, пов’язаних з виконанням державних обов’язків тощо.

Плановий фонд оплати чергових і додаткових відпусток (ФОП) обчислюють за такою формулою:

(9.54)

де ФОП_д — плановий фонд денний оплати праці, грн; Д_відп — середня планова тривалість відпустки одного робітника, дні; Д — планова кількість робочих днів одного робітника за бюджетом робочого часу, дні.

Плановий фонд оплати праці на виконання державних обов’язків:

(9.55)

де Д _держ — середня кількість робочих днів на виконання державних обов’язків на одного робітника (за бюджетом робочого часу), дні.

Плановий фонд оплати праці за вислугу років (ФОП):

(9.56)

де ФОП_т — плановий фонд оплати праці за тарифом, грн; р — плановий процент винагороди за вислугу років.

Плановий фонд оплати праці вихідної допомоги передбачається для працівників, яких призивають у Збройні Сили, його визначають множенням дванадцятиденної середньої заробітної плати на кількість призовників. Розрахунок доплат і додаткової заробітної плати виконують у такій формі (табл. 9.5).

Усі зазначені види доплат і оплати становлять плановий фонд оплати робітників.

Плановий фонд спеціалістів, службовців (ФОП_с) розраховують за формулою

(9.57)

де а — кількість категорій спеціалістів, службовців; О _і — місячний посадовий оклад і -ї категорії спеціаліста, службовця, ураховуючи персональні надбавки та інші доплати, грн; Ч _і — середньооблікова чисельність спеціалістів, службовців і -ї категорії за штатним розкладом, осіб; М _і — кількість місяців роботи і -ї категорії службовця в даному періоді.

Таблиця 9.5

Дата добавления: 2014-01-04