Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою

Постановка питань: Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою. Особливості застосування спеціальних підстав припинення права власності на землю. Умови припинення права постійного землекористування. Порядок узгодження вилучення та викупу земельних ділянок.

ТЕМА: ПРИПИНЕННЯ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ

ЛЕКЦІЯ 10.

Інститут припинення прав на землю є традиційним сталим в земельному праві. Він завжди становив особливий інтерес з погляду забезпечення законності в земельних відносинах, реалізації прав на землю та виконання земельно-правових обов’язків. В чинному земельному законі збережена більшість колишніх засад припинення прав на землю, і поряд з ними, передбачені нові підстави, які раніше не були відомі вітчизняному законодавству. Тому їх розгляд у контексті сучасного закріплення є необхідним для пізнання механізму реалізації прав та обов’язків на землю.

Оскільки діючий земельний закон передбачає можливості використання земельних ділянок головним чином на підставі права власності, а також обмеженого права постійного користування на безстроковій основі та тимчасовому землекористуванні на умовах оренди, включаючи концесійну діяльність, то розгляду підлягають підстави, умови і порядок припинення саме цих прав. Вони є суб’єктивними правами власників землі та землекористувачів, що належать конкретним особам. Тому їм властиві усі ознаки та вимоги припинення суб’єктивних прав.

Разом з цим, підставам припинення прав на землю притаманні специфічні ознаки, які обумовлені самими видами суб’єктивних прав, що підлягають припиненню. Відрізняються, наприклад, підстави припинення права власності на землю від засад припинення права користування земельними ділянками. Проте загальним критерієм, що поєднує їх у єдиний правовий інститут є те, що усі вони спрямовані на припинення прав на землю.

Засадний характер права земельної власності вимагає законодавчого визначення підстав його припинення. Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація земельної ділянки за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених законом.

Наведений перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є загальним для всіх власників землі. Він охоплює фізичних та юридичних осіб, територіальні громади, державних та поза державних суб’єктів права земельної власності. Так, передача земель державної власності в комунальну власність, чи земель державної або комунальну власності у приватну власність громадян в порядку приватизації земельних ділянок, придбання земельних ділянок у власність за давниною користування та інші способи передачі земельних ділянок, цілком відносяться до підстав придбання права власності на землю. Проте одночасно вони є підставами для припинення цього права у відповідних суб’єктів, що підпадають під таку законом передбачену підставу, як відчуження земельної ділянки за рішенням власника, тому що закон не пов’язує його здійснення з платністю або безплатністю.

Законодавчі формулювання підстав припинення права власності на землю мають визначену універсальність та охоплюють досить широке коло дій власників земельних ділянок і дій кореспондуючих їм осіб. Так, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, вимагає конкретних юридично значимих дій з боку відовоодержувача. Проте найбільш суттєвим в законодавчому визначенні підстав припинення права власності на землю є їх вичерпне закріплення, які не підлягають поширенню. Це означає, що іншими законодавчими актами та підзаконними нормами не можуть бути передбачені інші підстави припинення права власності на земельні ділянки.

Теоретично можна допустити настання й інші основ припинення права власності на земельну ділянку. Це може мати місце, наприклад, при «зникненні» земельної ділянки в результаті дії стихійних сил природи, або ліквідації юридичної особи приватної форми власності, без звертання стягнення на земельну ділянку кредиторами. Але вірогідність настання таких засад настільки не велика, що законодавець не надає їм юридичного значення.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку можна групувати за різними ознаками. Вдалим слід визнати їх умовний підрозділ професором Гетьманом А.П. на: добровільне припинення права власності на земельну ділянку, не примусове вилучення земель, наприклад, при відчуженні земельної ділянки за рішенням власника, добровільної відмови від права власності на земельну ділянку або настання смерті її власника при відсутності спадкоємця; вилучення земель без згоди їх власника за умови наявності його провини, наприклад, при зверненні стягнення на земельну ділянку за вимогою кредитора або її конфіскації за рішенням суду; вилучення земель без згоди їх власника за умови відсутності його провини, наприклад, при відчуженні земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, чи, навпаки, при не відчуженні земельної ділянки іноземними суб’єктами права протягом встановленого строку та у випадках, передбачених Земельним кодексом[1]. Безумовно, підстави припинення права власності на земельну ділянку можуть бути згруповані і за іншими критеріями, наприклад, за способами припинення права державної, комунальної та приватної власності на землю, за вимогами щодо припинення права власності на земельну ділянку фізичних та юридичних осіб, за ознаками припинення права індивідуальної та спільної земельної власності, за умовами та порядком їх застосування і здійснення та іншими критеріями.

Дещо інші підстави передбачені для припинення права користування земельною ділянкою. Так, за ст. 141 Земельного кодексу, підставами його припинення є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених земельним законом; припинення діяльності державних або комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Не важко виявити, що деякі підстави припинення права користування земельною ділянкою схожі із підставами припинення права власності на землю. До них відносяться, наприклад, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених земельним законом. Але умови і порядок їх застосування для припинення права земельної власності та припинення права землекористування все ж таки різні. Крім цього, незважаючи на імперативний зміст та вичерпну структуру наведеної норми, у земельному законодавстві можна знайти й інші підстави припинення права землекористування. Такі підстави, наприклад, передбачені в ст. 26 Закону «Про оренду землі», до яких можна віднести придбання орендованої земельної ділянки у власність, смерть орендаря або його засудження до позбавлення волі при відсутності інших осіб, здатних виконувати умови договору оренди землі, ліквідація юридичної особи приватної форми власності, що орендує земельну ділянку тощо.

Однак, головна цінність наведеної земельно-правової норми у зіставленні із попередньою, полягає в тому, що такі підстави припинення права користування земельною ділянкою, як використання землі способами, що суперечать екологічним вимогам, їх використання не за цільовим призначенням та систематичної несплаті земельного податку, законодавцем віднесені до підстав припинення права землекористування. Отже, вони не можуть бути підставами для припинення права власності на землю. Це не означає, що за зазначені правопорушення власники земельних ділянок позбавлені від правових засобів впливу на них. Такі засоби охоплюються не тільки заходами юридичної відповідальності, а й знайшли своє відображення в окремих видах припинення права земельної власності та права землекористування.

Таким чином, усе різноманіття підстав припинення прав на землю можна підрозділяти на загальні підстави, які властиві припиненню права власності та права землекористування, підстави, які властиві тільки припиненню права власності на землю, і підстави, що відносяться лише припиненню права користування земельною ділянкою. Таке закріплення підстав припинення прав на землю безпосередньо передбачено в діючому Земельному кодексу, щоправда, в декілька іншій послідовності. Проте їх подальший розгляд у запропонованій послідовності є більш прийнятним.

Дата добавления: 2014-01-04