Поняття та історичні форми демократії

IV. Вивчення нового матеріалу.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

І. Організація навчальної діяльності

Перевірка домашнього завдання

1. Що таке політика?

2. Які функції виконує в житті суспільства політика?

3. Назвіть учасників політичного життя?

4. Наведіть приклади внутрішньої та зовнішньополітичної діяльності Української держави

5. Проаналізуйте функції політичної системи в суспільстві

6. Дайте визначення поняття «політичний режим».

7. Яка основна функція політики?

8. Яку роль відіграє опозиція при тоталітарному правлінні; при авторитарному правлінні; в умовах демократії. Від чого це залежить?

9. Що визначає структуру політичної системи суспільства?

10. Що таке політична культура?

11. Проаналізуйте основні функції політичного лідера

12) Пригадайте з курсу правознавства, що таке демократія.

13) Які види демократії вам відомі? Чим вони відрізняються?

Конституція України визначає нашу країну як демократичну, правову державу. Громадські та політичні діячі стверджують, що ми тільки будуємо таку державу. Спробуємо з'ясувати, яким є рівень демократії в Україні та що потрібне для її розвитку.

План

1. Поняття та історичні форми демократії.

2. Ознаки й особливості функціонування демократичного суспільства.

3. Пряма та представницька демократія.

4. Проблеми становлення демократії в сучасній Україні

Поняття демократія в дослівному перекладі означає «влада народу». Виникнення демократії, за загальноприйнятою у науці думкою, пов’язано з появою античного полісу. Поліс об’єднував у собі елемент цивільної самоврядної громади і був частиною міської структури з розвиненою приватною власністю. Батько історії Геродот (484-425 рр. до н. е.) був родоначальником поняття «демократія» і виділяв два основні принципи афінської демократії: свободу слова і рівність всіх громадян перед законом.

Фукідід (460-395 рр. до н. е.) записав відому «Промову на панахиді» афінського державного діяча Перікла, у якій той віддає шану загиблим у перший рік Пелопоннеської війни (між Афінами і Спартою) афінянам і говорить про особливості афінської демократії.

«... Наша конституція називає нашу державу демократією тому, що влада перебуває в руках народу, а не меншини. Коли йдеться про розв’язання приватних конфліктів, усі рівні перед законом; коли йдеться про те, щоб покласти на когось велику відповідальність перед суспільством, для нас важлива не приналежність людини до певного класу, а її реальні здібності. І якщо людина здатна служити державі, вона не може бути позбавлена цієї можливості через свою бідність...У нашому приватному житті ми вільні і терпимі, проте в суспільних відносинах ми дотримуємо закону.

Ми добровільно підкоряємося тим, кого ми обрали до органів управління, а також суворо дотримуємо законів, особливо законів, що захищають права пригноблених, і тих неписаних законів, порушувати які вважається ганьбою. Після роботи ми насолоджуємося всіма видами відпочинку, що приносять користь нашому духу. Круглий рік проводимо безліч різноманітних змагань і жертвоприношень; у наших домівках панують краса і гарний смак, які щодня дарують нам радість і допомагають забути про проблеми.

Наша любов до прекрасного не призводить нас до екстравагантності, а наша любов до духовного не робить нас більш піддатливими до впливу. Ми вважаємо, що багатство треба використовувати розумно, а не обирати його за об’єкт для вихваляння. У нашій країні кожного турбують не тільки свої власні проблеми, а й проблеми держави в цілому: навіть ті, хто опікується виключно своїми справами, прекрасно поінформовані в галузі політики — і в цьому наша особливість. Ми не вважаємо, що той, хто не цікавиться політикою, зайнятий своїми справами, ми вважаємо, що це взагалі не справа...»

Платон (427-347 рр. до н. е.) виділяв п’ять форм правління: аристократію (правління кращих, благородних); тимократію (правління честолюбних); олігархію (правління нечисленної групи сильних і заможних); тиранію (різновид монархії) і демократію (результат заколоту бідняків, що знищують виганяють багатих і знатних). Згодом він звів типологію до двох форм: монархії та демократії. На його думку, монархія небезпечна через надлишок влади, а демократія — надлишок свободи, тому треба дотримувати середини між цими крайнощами.

Арістотель (384-322 рр. до н. е.) виділяв «правильні» і «неправильні» форми державного устрою. До перших він відносив царську владу, аристократію і політику — змішаний державний устрій, а до других — тиранію, олігархію і демократію (він ставив знак рівності між демократією і охлократією — «владою натовпу»). Арістотель розробив головні принципи правильного демократичного правління: багаті і бідні беруть участь в управлінні на рівних умовах; обіймання посад обмежене майновим, хоча і невисоким цензом; обіймати посади мають право всі громадяни, за винятком тих, кого було піддано судовому переслідуванню або атіміі (позбавлення громадянської честі); основою демократичного правління є панування закону.

Середньовіччя не внесло суттєвих змін у розуміння демократії. Лише наприкінці середніх віків виникла ідея поділу влади: законодавча має належати народу, а виконавча — монархові (Марсилій Падуанський, XIV ст.).

Новий час ознаменувався сплеском інтересу до поняття «демократія». Це поняття набуває форми вимог до обмеження державної влади щодо громадянина: свобода віросповідання (В. Пені), свобода особистості і власності (ПІ. Монтеск’є), участь народу в державотворенні (Ж. Ж. Руссо), свобода торгівлі та промислової діяльності (А. Сміт), право на легальний і ненасильницький спротив владі (І. Кант), можливість революційної і бунтівної боротьби (І. Фіхте). Проте єдності в розумінні демократії не було і в цей період. Англійський філософ Дж. Мілль вбачав у ній тиранію більшості. Американський президент А. Лінкольн вважав її правлінням, що походить від народу, здійснюваним народом і для народу.

У. Черчіль говорив: «У демократії багато недоліків, але поки що не знайдено нічого кращого».

Ми вже з'ясували, що демократія це влада народу — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. Термін «демократія» походить із давньогрецької мови та буквально означає «влада народу».

Демократія виникла в Стародавній Греції, і стародавні греки були першими дослідниками її феномену. Крім того, в Елладі був поширений такий поділ держав за формами правління:

• влада одного (монархія),

• влада кращих (аристократія)

• влада народу (демократія).

Однак у Стародавній Греції (так само, як і в Стародавньому Римі) рабів і чужоземців не зараховували до громадян — демосу. Те саме стосується і деяких середньовічних держав, які називали демократіями, адже влада належала народу (виборність влади), але при цьому певна, досить велика, частина суспільства просто не належала до народу, представники цієї решти не мали права голосу. Тому деякі дослідники вживають такі терміни, як «рабовласницька демократія» (до якої належить й Афінська демократія), «феодальна демократія», «буржуазна демократія», «соціалістична демократія» тощо.

Інколи демократію називають договірною формою правління, а інколи — спотвореною формою народного врядування, згідно з поділом усіх форм правління на шість можливих типів:

• тиранія як спотворена форма монархії,

• олігархія як спотворена форма аристократії

• охлократія як спотворена форма народовладдя.

Демократія в чистому вигляді не викликала захоплення ані у філософів-аристократів, зокрема, таких як Сократ, ані в прибічників мішаної форми правління, таких як Арістотель. її часто протиставляли так званим складеним державним устроям (де було змішано елементи монархічного, аристократичного та демократичного правління), типовим для класичної Греції та республіканського Риму.

Таким чином, можна зробити висновок, що елементи демократії завжди були присутніми в житті людей. Сама демократія в процесі історичного розвитку пройшла кілька етапів. Визначають такі історичні форми демократії:

• первісна родова община;

• антична демократія;

• буржуазна демократія.

Крім того, залежно від характеру рівності, яку забезпечує держава, розрізняють такі види демократії:

• політична демократія, яка передбачає лише формальну рівність, рівність прав;

• соціальна, що ґрунтується на рівності фактичних можливостей участі громадян в управлінні державою;

• конституційна демократія, яка ставить владу більшості у визначені межі, звужує її повноваження й функції за допомогою конституції та розподілу влади й забезпечує тим самим автономію та свободу меншості, у тому числі й окремих осіб;

• соціальна демократія, що ґрунтується на економічній і соціальній рівності всіх громадян (не означає повної зрівнялівки, визнає конкуренцію).

Запитання

1. Чи добре, коли всі керують?

Завдання 1

1) Порівняйте поняття політичної, конституційної та соціальної демократії.

2) Поміркуйте, яка демократія існує в Україні.

Дата добавления: 2014-01-04