Методика формування загальних та одиничних понять курсу. Перевага дедуктивного шляху формування загальних понять

Система знань про політичну карту світу, світові природні ресурси, населення, сучасне світове господарство та його галузеву структуру, міжнародний поділ праці, географію галузей світового господарства, глобальні проблеми людства в програмі і підручниках.

Розділ І. „Загальна ЕГХ світу” містить 5 тем.

Перша тема присвячена розгляду політичної карти світу. Це політичне введення до курсу. Учні одержують загальні відомості про території, країни, держави, типи країн світу, суверенні держави та міжнародні організації. В цій же темі розглядаються історико-географічні регіони світу. Значення цієї теми надзвичайно важливе, оскільки всі наступні теми вивчатимуться на у прив’яз3ці до політичної карти світу і грунтуватимуться на основних поняттях, сформованих під час її вивчення.

Після вивчення теми учні повинні усвідомлювати різницю між поняттями „територія”, „країна”, „ суверенна держава”, „залежна країна і територія”, „колонія”, протекторат”, „підопічна територія” тощо.

Важливими є також знання основних характеристик держав за адміністративним устроєм учні повинні чітко відрізняти унітарні країни та складні (федеративні, конфедерації, унії).

При виченні теми формуються також знання про основні риси різних державних форм правління, формуючи поняття „республіка” (президентська, президентсьтко-парламентська, парламентсько-президентська, парламентська) та „монархія” (абсолютна, конституційна, теократична”. Конкретизувати дані загальні поняття слід через приклади окремих держав.

Однією з найважливіших тем безперечно є тема „Типологія країн світу”, в якій формуються такі поняття: ВВП, ВНП, типи кераїн за галузевою структурою зайнятості (аграрні, індустріальні та постіндустріальні країни). Більш детально розглядається типологія країн за рівнем економічного розвитку. В підручнику виділяються 5 типів країн:

- Економічно розвинуті (головні країни (або країни „великої сімки”/ вісімки??), малі промислово розвинуті країни Європи, промислово розвинуті країни південної півкулі);

- Середньорозвинуті країни перехідної економіки (країни, що з запаізненням стали на щлях капіталістичного розвитку; країни нової індустріалізації);

- Постсоціалістичні країни перехідної економіки (постсоц. кр. Євразії, молоді незалежні держави (пострадянські));

- Країни, що розвиваються (з порівняно зрілою структурою господарства; нафтовидобувні; найменш розвинуті);

- Країни централізованокерованої економіки

Після формування основних понять учні знайомляться з міжнародними організаціями та історико-географічними регіонами світу.

Тема „Населення світу” передбачає повторення загальних понять („кількість населення”, „чисельність населення”, „густота населення”, „відтворення населення”, „природний приріст”, „міграції”, „урбанізація”, „міські поселення”, „сільські поселення”, „агломерації”, „статево-вікова тсруктура населення”, „етнічний та релігійний склад населення”, „трудові ресурси”, „зайнятість населення”), які учні вивчали в 9 класі. В той же час відбувається поглиблення і розширення знань учнів про населення. Відносно новими для учнів є поняття „демографічний вибух” та „демографічна криза”, „мегалополіси”, „етнос”, „мовна сім’я” тощо. Вивчаючи процес урбанізації варто зверрнути увагу на істотні риси цього процесу та ознайомити з поняттями „псевдоурбанізація”, „субурбанізація”, які відсутні в тексті підручника.

Тема „Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси” має на меті формування загальних основ екологічних знань учнів – про географічне середовище та його ролі в житті суспільства, про соціально-політичні аспекти взаємодії природи та суспільства. Тема спрямована на ознайомлення учнів з класифікацією природних ресурсів і з основними видами природниз ресурсів світу. Поняття „природні ресурси” не є новим для учнів, як і види природних ресурсів (мінеральні, водні, земельні, рекреаційні, кліматичні, біотичні та ресурси Світового океану). Відносно новими є поняття „вичерпні і невичерпні ресурси”, „відновлювані” та „невідновлювані”.

В темі „Світове господарство” розглядається сучасне світове господарство як єдина система, йогго структура, МПП і міжнародні економічні зв’язки.

При формуванні увлень про світове господарство як єдиної системи формується розуміння учнями поняття „система”, як сукупність складових компонентів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, утворюючи певну цілісність, єдність. З даної позиції світове господарство розглядається як система національних господарств, що пов’язані і взаємодіють за законами МПП. Продовжується (з 9 класу) формування поняття „МПП”, який розглядається як одна з форм суспільного поділу праці, поряд з географічним (територіальним) поділом праці. Слід звернути увагу на той факт, що МПП підкоряється „закону порівняльних переваг”. Тут же учні знайомляться з поняттями „менеджмент” (управління), „маркетинг” (ринкознавство), що дозволяє реалізувати на уроці профорієнтаційні завдання курсу.

При розгляді структури світового господарситва учні пригадують поняття „структура”, „галузева” та „територіальна” структура господарства. Новими для учнів є поняття соціально-економічної структури господарства” – співвідношення укладів і систем власності, характер взаємодії державного і приватного капіталу, розстановка політичних та економічних сил у державі чи світі в цілому. Тут учні знайомляться з поняттями „дофеодальний уклад”, „феодальний”, „поміщицьке господарство” („господарство латифундій”), „централізованокерована економіка”, „перехідна економіка”, „ринкова економіка”. Новим поняттям є і поняття „транснаціональна корпорація”.

Після цього відбувається знайомство з поняттями НТП і НТР, з основними рисами НТР.

Всі ці загальні поняття є підгрунтям для вивчення географії галузей світового господарства. Вивченню кожної галузі передує повторення її галузевої структури та принципів розміщення підприємств галузі, що вивчалося в 9 класі.

Відносно новими для учнів є знання про форми міжнародних економічних зв’язків. При вивченні даного питання учні знайомляться з поняттями „зовнішня торгівля”, „ринок послуг”, „ринок капіталу”, „інвестиції”, „валютний ринок”, „ринок праці” тощо.

Вивчення глобальних проблем людства грунтується на попередніх знаннях учнів та їх чуттєвому досвіді. Вводиться поняття „глобальні проблеми людства”, розглядаються окремі проблеми, зокрема проблема війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, проблема голоду, боротьби зі злочинністю, тероризмом, епідеміями), їх сутність, причини, особливості, наслідки та можливі шляхи вирішення.

Курс містить досить велику кількість загальних та одиничних понять.

Пригадаємо, що загальні поняття охоплюють цілий клас однорідних предметів, явищ, процесів. Вони бувають загальнонауові (населення, господарство тощо) та загальногеографічні (територіальна тсруктура господарства тощо).

Засвоєння понять – це знання змісту поняття, засвоєння прийомів навчальної діяльності його застосування для вирішення навчальних завдань.

Учням старших класів властивий великий інтерес до проникнення в сутність явищ, до вирішення проблем, до широких узагальнень та світоглядних висновків. Їхні запити може задовольнити тільки серйозне, доказове викладення вчителем матеріалу, яке грунтується на принципах наукового роздуму. Цьому сприяє проблемний виклад матеріалу та дедуктивний шлях формування понять, в ході якого поняття наповнюється певним змістом.

Дедуктивний шлях формування загальних понять (від загального до конкретного) передбачає вивчення понять за схемою:

визначення поняття → сприйняття суттєвих ознак → конкретизація і збагачення поняття → закріплення ознак поняття і зв’язків → встановлення зв’язків з новими поняттями.

Початок формування понять дедуктивним шляхом потребує опори на знання, які отримані раніше.

Дедуктивний шлях формування понять використовується переважно в старших класах. Він висуває більш високі вимоги до абстрагуючої діяльності учнів і дозволяє скоротити час на засвоєння поняття (у порівнянні з індуктивним). Дедуктивним шлях зближає шкільну географію з методами наукового пізнання, привчає школярів до теоретичного аналізу учбового матеріалу.

Поняття вважається засвоєним, якщо учень:

1. знає його визначення і зміст, т.т. суттєві ознаки, зв’язки і відношення між ознаками;

2. має образне уявлення про географічний об’єкт або явище, що вивчається;

3. вміє самостійно застосовувати поняття при вирішенні навчальних завдань.

Тому, з метою забезпечення засвоєння поняття слід спрямувати діяльність школярів на виокремлення, аналіз його ознак. Це означає виділення суттєвих та несуттєвих ознак, порівняння та групування їх.

У засвоєнні загальних понять велика роль відіграють визначення. Вони розкривають найзагальніші ознаки предметів і явищ, відношення між ними. Визначення краще сприймаються, якщо зробити їх об’єктом спеціального аналізу або пов’язати з наочною основою. Для формування уміння застосовувати вивчені поняття використовуються певні завдання.

Одиничні поняття стосуються конкретного географічного об’єкта і відображають його своєрідність. Вивчення одиничних понять передбачає локалізацію, певну прив’язку до земної поверхні або до карти. Тому одна з суттєвих ознак одиничних об’єктів – їх географічне положення. Особливістю одиничних понять є те, що вони не осмислюються без загальних понять. І в той же час вони конкретизують загальні поняття.

Засвоєння змісту одиничних понять – це одночасно і засвоєння номенклатури, і формування картографічних уявлень про взаємне розташування об’єктів, регіонів, країні тощо.

Прийоми формування одиничних понять:

- робота з типовими планами характеристики об’єктів;

- робота з картою і комплексом засобів навчання;

- виконання практичних вправ і практичних робіт тощо.

В курсі ЕіСГС більшість загальних понять формуються при вивченні розділу І, а одиничних – при вивченні регіональної географії.

У навчальній програмі та підручнику для 10 класу основним поняттям виступає поняття про наукову картину світу, що розкривається через економіко-соціально-географічне вивчення світ. Старшокласників знайомлять з основами методології географічної науки. Вони мають зрозуміти, що географія відноситься до просторових наук, де географічний простір і час становлять базові поняття науки, розвиваються і віддзеркалюються всі сфери географічної оболонки Землі: атмосфера, літосфера, гідросфера, біосфера і соціосфера (ноосфера) і є не тільки формою, а й умовою їхнього буття. Тому й доцільно ознайомити старшокласників з предметом та об’єктом дослідження географії та з методами географічних досліджень. Поряд з традиційними методами (спостереження, експедиції, польові дослідження, статистичний, історичний, картографічний тощо) існують сучасні методи географічних досліджень: космічний, геоінформаційний, геофізичний, геохімічний, моделювання, комп’ютерних технологій тощо. В географії, як і в кожній науці, існує чітка і послідовна ієрархія наукових знань, без якої правильне і повне сприйняття географічної картини світу неможливе.

Згідно програми в підручнику підібрано навчальний матеріал про ієрархію наукових знань курсу. Вчителю географії необхідну особливу увагу приділити на усвідомлення учнями запропонованої ієрархії знань: науковий закон, закономірність; наукова теорія; наукова парадигма; наукова концепція; наукова гіпотеза; загальні наукові поняття; конкретні наукові поняття; наукові терміни; науковий факт і уява. Після ознайомлення учнів з ієрархією знань необхідно привести самостійну роботу старшокласників для підбору прикладів на кожну наукову ступінь. Починаючи від уяви картини світу, політичної та фізичної карти, до конкретного питання життя людей у регіонах світу, десятикласники наводять приклади дії географічних законів, які разом з економічними, екологічними, соціальними, культурними, політичними впливають на розвиток конкретних географічних регіонів та країн. Знання про людей та населення проходить майже через всі навчальні теми цього курсу. Соціальний аспект (знання про населення) є не лише у відповідній темі, а й у темах: «Політична карта світу», «Людство – творець ноосфери», «Географія населення і культури», «НТР – крок у майбутнє», «Сучасне світове господарство», «Регіони світу».

У попередніх курсах шкільної географії учні вже ознайомлені з науковою термінологією, поняттями, термінами, законами тощо. Саме в 10 класі вони зможуть їх систематизувати, інтегрувати та узагальнити. Серед законів та закономірностей десятикласники зможуть назвати закономірність розміщення корисних копалин, розміщення портів, сільськогосподарських (аграрних) районів тощо. Старшокласники називають основні географічні теорії: взаємодія суспільства і природи, відновлення та розміщення населення, географічний поділ праці, економічного районування тощо. На сьогодні актуальними є географічні парадигми: геоінформаційна, регіональна, територіальна тощо та наукові концепції: територіального поєднання природних ресурсів, геоурбаністика, територіально-виробничі комплекси тощо.

Формують ядро наукових географічних знань такі загальні наукові поняття як географічне середовище, ресурсозабезпеченість, урбанізація, НТР, світове господарство, «зелена революція», демографічна політика, агробізнес, монокультура тощо. Одиничні наукові поняття представлені поняттями: демографічна політика в Китаї; міжнародна економічна інтеграція в Європі; агробізнес в США; монокультура в Тропічній Африці тощо. Вони посилюють навчальний матеріал відповідних тем і збагачують географічний запас десятикласників, поповнюють словник спілкування, урізноманітнюють їх мову. Географічна навчальна інформація допомагає учням створити цілісне уявлення про географічні об’єкти та явища, ознайомлює з особливостями природи Землі, з населенням та господарством, їхньою територіальною організацією, традиціями, звичаями, віруванням.

Більшу частину навчального часу вивчення географії в 10 класі приділено загальній економіко-соціально-географічній характеристиці світу. Зміст навчального матеріалу цього розділу складено відповідно до вимог державної програми, але тут зосереджено і поглиблено інформацію про основні економіко-соціально-географічні поняття, явища і процеси. Навчальні теми «Політична карта світу», «Природно-ресурсний потенціал планети – джерело життя людства», «Людство – творець ноосфери», «Географія населення і культури», «НТР – крок у майбутнє», «Сучасне світове господарство» несуть найновішу географічну інформацію та статистичні дані розвитку цих складових змісту.

Окремий розділ присвячено регіонам світу: Євразії, Північній Америці, Латинській Америці, Австралії, Африці. Ці історико-географічні регіони вибрані традиційно, проте навчальний матеріал «осучаснено» і «олюднено». Життя і життєдіяльність населення регіонів висвітлено з позиції історичного розвитку на своїй території.

Навчальний зміст курсу несе значну частку екологічної освіти і виховання школярів. Під час вивчення навчального матеріалу є великі можливості для здійснення економічної освіти і виховання старшокласників. Це можна показати в таблиці 2:

Економічна освіта випускників старшої профільної школи поглиблюється через вивчення глобальних територіально-диференційованих господарських проблем, розкривається роль окремих держав і народів у світовій економіці, пояснюються процеси економічної інтеграції між державами. У старшокласників складається уява про територіальну організацію господарства, розвивається економічне мислення, вони можуть пояснити процеси, що відбуваються в сучасному світі, змінюється їх економічна культура.

Географічні знання старшокласників сприяють їх соціалізації, тобто формуванню компетентностей у різних сферах діяльності: пізнавальній, суспільно-громадській, трудовій, побутовій, культурній та інформаційній (див таблицю).

4. Методика вивчення розділу «Загальна економіко-географічна характеристика світу»

Тема „Політична карта світу” є першою в розділі „Загальна ЕГХ світу”.

Згідно діючої програми на тему виділяється 4 години. За умови збільшення кількості годин, виділеної на вивчення теми варто виділити окремий урок на вивчення етапів формування сучасної політичної карти світу, що дозволяє глибше розглянути дане питання. Причому етапи формування політичної карти світу доцільніше розглядати після вивчення сучасної політичної карти світу,т.т. на другому уроці з теми.

Слід пам’ятати, що перші уявлення учнів про політичну карту світу формуються ще в початковій школі. В курсі „Загальна географія” політична карта розглядається при вивченні розділу 4. „Людство на Землі”, але вивчення зводиться до формування уявлень про способи зображення держав і столиць на політичній карті світу, уміння показувати найбільші держави на політичні карті світу та позначати кордони та столиці держав на конттурній карті. При вивченні материків та океанів розглядаються політичні карти окремих материків та ключові країни регіону, що не дає цілісного уявлення про політичну карту світу. При вивченні географії України формується уявлення про місце України на політичній карті світу.

Отже, вивчення політичної карти світу ґрунтується на опорних знаннях, отриманих при вивчення попередніх курсів географії, на життєвому досвіді учнів. Але вперше у учнів формується цілісне уявлення про політичну карту світу.

Більшість понять теми для учнів є новими. Але є й знайомі учням поняття. Це поняття, які формуються при вивченні правознавства та історії (держава, країна, федеративна та унітарна держава, республіка, монархія тощо) та в курсі економічної і соціальної географії світу (ВВП,ВНП тощо).

При вивченні теми важливе значення мають внутрішньопредметні зв’язки, в першу чергу з ЕіСГУ, та міжпредметні зв’язки з історією (при вивченні етапів формування політичної карти світу) та правознавством.

Тема 1. Сучасна політична карта світу є своєрідним політичним введенням до курсу ЕіСГ світу. Ця тема є підгрунтям вивчення всіх наступних тем курсу. На початку вивчення теми варто актуалізувати опорні знання учнів, а саме – пригадати разом, що таке політична карта, чим вона відрізняється від інших карт тощо. Для цього можна використати інтерактивний прийом „Мозковий штурм”. Для цього вчитель пропонує учням розглянути в атласах політичну карту світу та сформулювати основні властивості політичної крати. Всі варіанти записуються на дошці, потім виокремлюються найбільш суттєві ознаки і формулюється визначення. Таких визначень може бути декілька. Потім можна запропонувати учням перевірити вірність сформульованих визначень з визначенням, поданим у підручнику. Бажано записати визначення в зошити чи словнички.

Варто звернути увагу учнів не той факт, що в світі існує понад 250 держав і територій, які мають різний політико-територіальний статус: території, країни, держави. З цими поняття учні мають змогу ознайомитися в результаті роботи з текстом підручника. Завдання може звучати так: виписати в зошити визначення понять „територія”, „країна”, „держава”, виділити суттєві риси кожного поняття та виділити відмінності між ними. Після цього, в процесі обговорення, необхідно підвести учнів до висновку, що найбільш широким поняттям є територія, оскільки бувають території країн, території держав, залежні території тощо. Поняття „країна” і „держава” дуже близькі, але не синонімічні. Поняття „країна” має більш глибокий культурно-історичний, економічний і політичний зміст. Так країна може бути суверенною або залежною. Держава ж - це суверенне політичне утворення. Варто відмітити, що на початко ХХІ ст. лише 80 % країн були суверенними державами.

Далі вчитель зазначає, що у відповідності до норм міжнародного права у світі виділяють три види територій:

· території суверенних держав;

· залежні країни і території;

· води відкритого моря.

При розгляді зазначених видів територій можна застосувати самостійну роботу учнів за варіантами. Для цього клас ділиться на 3 варіанти. Завдання:

1-й варіант – опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:

· що таке території суверенних держав?

· яка кількість суверенних держав в світі?

· Що охоплює територія суверенної держави і чим вона обмежується?

· Чому території суверенних держав є неподільними, а їх кордони недоторканими?

2- варіант - опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:

· Що таке залежні території і країни?

· Чим відрізняються колонії, протекторати та підопічні території?

· Яка кількість залежних країн і територій в світі?

· Що таке васалітет?

2-й варіант - опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:

· Що таке води відкритого моря?

· В чиєму користуванні знаходяться води відкритого моря? Якій владі підкоряється корабель чи літак, який знаходиться у відкритих водах чи повтряному просторі над ними?

· Що таке територіальні води?

· Чим обмежуються територіальні води?

Можна додати завдання за картою – навести приклади суверенних держав, залежних країн і територій.

Завдання краще записати на дошці перед уроком або підготувати роздатковий матеріал. Час на виконання завдань строго регламентується – 4 хвилини. Після цього – обговорення. Один учень з кожного варіанту дає відповіді на питання, інші – доповнюють. Учні, що виконували завдання іншого варіанту – задають питання.

Після цього слід акцентувати увагу на особливому статусі Антарктиди як нейтральної демілітаризованої території, де заборонена будь-яка діяльність, крім наукової. Тут можна використати випереджаюче завдання- доповідь про українську антарктичну станцію ак. Вернадського.

Далі слід зазначити, що політична карта світу не завжди мала такий вигляд. Вона постійно знаходиться в русі і розвитку. Знання історії формування політичної крати світу дозволить сформувати цілісні соціокультурні, економіко-географічні, політико-географічні образи регіонів світу та окремих країн, що дозволить учням краще орієнтуватися в подіях, що відбуваються на сучасній геополітичній арені світу. Розглядати історію формування політичної карти світу слід за такими етапами: давній період, середньовічний період, новий та новітній періоди. Відсутність даної теми в тексті підручника вимагає від вчителя роботи з додатковою літературою і детермінує вибір ним відповідних методів навчання. це в першу чергу меитоди усного викладу знань – розповідь, пояснення, в ході якої учні конспектують навчальний матеріал в зошити. Для кращого сприйняття учнями навчального матеріалу можна виготовити додатковий матеріал, наприклад, конспективно-довідкові таблиці, в яких буде в стислому і комфортному для сприйняття вигляді поданий матеріал про основні події на геополітичній арені в різні періоди.

Узагальнити та систематизувати уявлення учнів про основні етапи формування політичної карти світу можна, застосувавши роботу в парах. Учням пропонується на основі конспекту визначити, які зміни на політичній карті світу належать до кількісних, а які – якісних. (Кількісні – приєднання щойно відкритих земель, територіальні придбання або втрати внаслідок війн, об’єднання або розпад держав тощо. Якісні – історична зміна суспільно-історичних формацій, отримання суверенітету, запровадження нових форм державного правління тощо).

Для вивчення історико-географічних регіонів світу можна застосувати пояснювально-ілюстративний метод або роботу учнів з картою „Частини світу, історико-географічні регіони світу та найважливіші політико-географічні утворення”, яка вміщена в підручнику та роботу з текстом підручника. Результатом такої роботи може бути заповнення таблиці:

Історико-географічний регіон	Площа, млн. км²	Кількість населення	Характерні риси	Ключові країни

Після обговорення виконаного завдання доцільним буде підсумуват основні ознаки виділення історико-географічних регіонів світу, що дозволить учням сформувати конкретні узагальнені образи окремих регіонів.

З метою вивчення просторового розміщення історико-географічних регіонів учням можна запропонувати і нанесення історико-географічних регіонів світу на контурну карту (домашнє завдання або на етапі закріплення).

Дата добавления: 2014-01-04