Питання

В сучасний час кожен із нас тією чи іншою мірою є дотичним до емпіричного соціологічного дослідження в якості слухача радіо, читача газети. Непоодинокі випадки, коли пересічний громадянин виступає в якості респондента, тобто джерела первинної інформації про досліджуваний процес чи явище. Не виключено, що декому з вас прийдеться організовувати чи проводити різного роду дослідження, наприклад, досить популярні нині маркетингові дослідження. Тому завдання даної теми – дати загальне уявлення про методологію та методику емпіричного соціологічного дослідження, познайомити з основними поняттями та процедурами.

Методологія і методика емпіричного соціологічного дослідження

Лекція 11

1. Види соціологічних досліджень. Теоретична підготовка дослідницької програми

2. Методи збору соціальної інформації (вибірка, аналіз документів, спостереження, опитування, анкетування, метод інтерв’ю)

3. Способи аналізу та інтерпретації даних

4. Основні стратегії дослідження в соціології.

Словник: анкета (опитувальник), вибіркова сукупність, генеральна сукупність, гіпотеза, звіт, інтерв’ю, операціоналізація, опитування, програма дослідження, проект дослідження, репрезентативність.

Література: “Соціологія” за ред С.С.Макєєва – с.375-447, Юрій М.Ф. “Соціологія” – с.470-490, словник с.492

Дослідник завжди стоїть перед необхідністю виборів методів дослідження. Однак, надавати перевагу слід з огляду на цілі та дослідницькі завдання. Окрім того досить важливим є визначення основних принципів або методологічних засад будь-якого наукового дослідження. Методологія – це сукупність дослідницьких технік, процедур, методів, які обираються згідно певних теоретичних засад опису та поясненню об’єктивної реальності і одночасно виступають інструментом пошуку нового наукового знання. Основні стратегії дослідження в соціології прийнято розділяти на кількісні та якісні. Перші характеризують як формалізовані. В них фіксується строго визначений набір змінних, що аналізуються, та кількісний їх вимір, тобто, досліджувані змінні задані розробником заздалегідь і зміна їх в ході дослідження просто не можлива. Окрім того, характерною особливістю їх є орієнтація на масовий збір однотипних даних та їх статистичну обробку. До кількісних методів соціологічного дослідження відносять статистику, анкети з закритими питаннями, структуроване спостереження, контент-аналіз.

Якісні методи не є формалізованими, тобто вони не характеризуються масовістю збору даних, навпаки, кількість одиниць спостереження є мінімальною. Відсутність широкого охоплення компенсується глибиною дослідження, детальним та всебічним вивченням об'єкту дослідження, його взаємозв'язків з іншими соціальними явищами, досягненням глибокого розуміння соціальних явищ.

Треба зазначити, що обидва види соціологічних досліджень виникли майже одночасно. Так, робота А.Кетле "Досвід соціальної фізики", що започаткувала використання емпіричних кількісних даних для встановлення закономірностей соціальних явищ, побачила світ у 1835 році. Перша ж найбільш помітна праця, що була виконана з позицій якісного підходу, видана була в 1855 році, це – книга Ф.Ле Пле "Європейські робітники”. З того часу кількісна та якісна стратегії в соціальних науках частково співіснували як дослідницькі методи, що доповнювали один одного, або перебували в стані “теоретичного конфлікту”. Їх популярність та наукова значимість з моменту виникнення не були постійними. Пов’язувалось це як з досягненням значних успіхів в рамках тієї чи іншої дослідницької стратегії, так із зміною методологічних уявлень про природу наукового знання.

В кінці ХІХ – на початку ХХ століття поява фундаментальної емпірико-теоретичної праці “Польський селянин в Європі та Америці” У.Томаса, та Ф.Знанецького, успіхи Чікагської школи по вивченню причин злочинності сприяли тому, що емпірична соціологія розвивалась як якісна. Наступний період – 30-60-ті роки ХХ ст. – засвідчив величезну популярність кількісних методів, що пов’язана було з успіхом освоєння методу масових опитувань в США в 20-30 роки та домінуванням позитивістського погляду на природу наукового знання. Ключовим положенням логічного позитивізму був принцип “верифікації”, який трактує процес наукового пізнання як процедуру емпіричної перевірки фактів, що лежать в основі відповідних тверджень. Почала розвиватися ціла індустрія – індустрія опитувань, народжується математична соціологія. Важливим фактором зростання інтересу до формалізованих методів стало й те, що за допомогою масових опитувань почали проводитися маркетингові дослідження, які забезпечили цьому напрямку фінансову підтримку.

Однак, зростаюче незадоволення соціологів низьким науковим змістом багатьох кількісних досліджень та поява конкуруючих течій наукового знання, перш за все послідовників К.Поппера, які суттєво змінили погляди наукового співтовариства на проблему досягнення наукової істини, сприяли появі нових теоретичних напрямків в соціології – феноменології та етнометодології. Це призвело і до зміни дослідницького інструментарію: найбільш популярним стало індивідуальне глибинне інтерв’ю (усні розповіді, автобіографії). Загальне зміщення інтересу соціологів-емпіриків до якісних методів привели до значного зростання досліджень, виконаних з позицій якісного підходу. Це в свою чергу привело до зростання інтересу до методологічних проблем якісного підходу на Заході в кінці 80-х – початку 90-х років. На пострадянському просторі цей процес лише починається.

Кількісні та якісні підходи істотно відрізняються за загальною спрямованістю та стадіями логічного аналізу. Теоретико-методологічною базою кількісного підходу є реалізм, достовірне, об'єктивне знання, опис логічних зв'язків між окремими параметрами. Увага при цьому фокусується на загальному, генеральному, макроаналізі. Здійснюється класифікація шляхом ототожнення подій, випадків. Одиницями аналізу як правило виступають факти, події. Цілями такого дослідження як правило є надання причинного пояснення, вимірювання взаємозв'язків. Логіка аналізу – дедуктивна: від абстракцій до фактів шляхом операціоналізації понять. Засобом доказовості, підтвердження (або спростування) гіпотез виступає апарат математичної статистики: групування, кореляційний аналіз та інші. Всі етапи цієї стратегії чітко відокремлені одна від одної не лише логічно але й організаційно в часі: спочатку висування гіпотез, побудова інструментарію з їх урахуванням, потім збір первинної соціологічної інформації, її обробка, аналіз та інтерпретація, які дозволяють зробити досліднику висновок про те, підтвердилась чи спростувалась, висунута на самому початку дослідницького процесу, гіпотеза.

Теоретичними засадами кількісних методів є:

– уявлення про суспільство як системну цілісності, де роль основоутворюючої структури відіграють великі соціальні групи, такі як класи, етноси, а також соціальні інститути та макросоціологічні організації;

– впевненість у спроможності соціології вибудувати теорію суспільства, раціонально пояснити процеси, що в ньому відбуваються, вплинути на них реалізацією своїх рекомендацій;

– теза, про визначення змісту та характеру мікросоціологічних процесів та явищ макросоціологічними.

Теоретико-методологічною базою в якісних дослідженнях виступають феноменологія, релятивізм, опис загальної картини події або явища. Увага фокусується на особливому, частковому, мікроаналізі. Здійснюється опис подій, випадків. В центрі стоїть людина. Одиницями аналізу в якісній стратегії виступають суб'єктивні значення, почуття. Дослідницькими цілями є інтерпретація, розуміння того, що ми досліджуємо, концептуалізація понять. Логіка аналізу – індуктивна: від фактів з розповідей про життя і так далі – до концепції [11, с.37]. Якісний підхід представляє собою таку методологію соціологічного дослідження і відповідно такі дослідницькі практики, метою яких є вивчення соціальних явищ і процесів перш за все з точки зору діючого індивіда як початку будь-якої соціальності, що інтерпретує світ разом з іншими людьми, і діє в ньому у відповідності до своїх інтерпретацій. Соціолог "занурурюється" у світ особистісних смислів людей яких він вивчає, намагається зрозуміти мотиви та цілі їх вчинків, щоб потім конструювати поняття. Для побудови будь-якої міні-теорії, або узагальнення даних дослідник повинен мати певний соціальний досвід, бути здібним до рефлексії, усвідомлення власних практик, та практик інших людей. Також варто зазначити, що на відміну від кількісного дослідження, методологія якісної соціології не має єдиного жорсткого стандарту логічного здобуття знання, її характеризує взаємне переплетення, одночасність збору інформації та її аналізу, висунення гіпотез та їх перевірка [14].

В найбільш узагальненому вигляді якісні дані – це дані, що виражаються нечисловим способом, їх носіями можуть бути малюнки, фотографії, відео матеріали, різноманітні символи та знаки. Частіше за все вони представленні у вигляді вербальної інформації: тексту або мови. Найважливішими характеристиками якісних даних, є багатозначність та контекстуальність.

Дата добавления: 2014-01-04