Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція 10 (17). РОЗДІЛ 6. Основний капітал підприємств

Тема: Оцінка ефективності інвестицій.

План лекції

1. Поняття та класиффкеація інвестиційних проектів.

2. Проектний аналіз і ефективність капітальних вкладень.

3. Особливості оцінки вартості та ефективності фінансових інвестицій.

 

1.

Плановані, впроваджувані і здійснені інвестиції набувають фор­ми капітальних (інвестиційних) проектів.

Інвестиційний проект (ІП) – це документ, який забезпечує окремі напрями стратегічного розвитку шляхом реального інвестування, обґрунтовує потребу у відповідних інвестиційних ресурсах у різних формах та містить систему відповідних управлінських рішень щодо забезпечення найефективніших форм реалізації поставлених у ньому інвестиційних цілей. Класифікація інвестиційних проектів проводиться за наступними ознаками.

1. За цільовою спрямованістю – проекти розвитку (розширення, диверсифікація діяльності, створення нових підприємств) і проекти санації (для структурної перебудови підприємства, якому загрожує банкрутство).

2. За напрямами виробничого розвитку – виділяють дві групи – проекти, що збільшують потенціал виробництва і проекти, що збільшують потенціал збуту ( проекти освоєння нової продукції, проекти вдосконалення (впровадження) нової технології, проекти нарощення обсягів виробництва, нових ринків збуту, розширення сировинної бази ). Якщо проекти мають кілька інвестиційних цілей – вони називаються комплексними.

3. За формою здійснення реальних інвестицій – спрямовані на придбання цілісних майнових комплексів з метою забезпечення товарної або регіональної диверсифікації виробничої діяльності підприємства;

проекти нового будівництва об’єктів з закінченим технологічним циклом на спеціально відведених територіях;

проекти реконструкції підприємства, пов’язані з суттєвим перетворен-ням виробничо-технологічних процесів н6а основі сучасних досягнень;

проекти модернізації активної частини основних виробничих засобів, придбання інноваційних нематеріальних активів, збільшення оборотних ТМЦ, що призведе до зростання обсягів та підвищення ефективності виробничої діяльності у майбутньому.

Узагальнено їх можна поділити на три групи:

1) спрямовані на відтворення ОЗ;

2) на придбання інноваційних нематеріальних активів;

3) на забезпечення приросту матеріальних оборотних засобів.

4. За обсягом інвестування – малі, середні та великі.

5. За терміном реалізації – короткострокові – до року; середньострокові – до двох років; довгострокові – до трьох років.

6. Залежно від участі окремих груп інвесторів – самостійно реалізуються підприємством, за участі інших вітчизняних інвесторів, за участі іноземних інвесторів.

7. За рівнем їх ризику – з нижчим за середній рівнем ризику (як правило спрямовані на зниження собівартості), з середнім рівнем ризику (реконструкція, нове будівництво), з рівнем ризику, вищим за середній (розробка нової продукції, проникнення на нові ринки збуту), з найвищим рівнем ризику (нові технології, їх впровадження).

 

2.

Проектним аналізом називається процес аналізу дохідності капітального проекту. Іншими словами, це співставлення затрат на капітальний проект і вигод, які будуть отримані від цього про­екту. Проектний аналіз став концепцією, яка кладеться в основу інвестиційних про­ектів у країнах з ринковою економікою.

При підготовці і реалізації капітальний проект проходить «життєвий цикл», який складається з різних стадій.

1, 2. Передідентифікація і ідентифікація. Інакше кажучи, це стадія попереднього техніко-економічного обгрунту­вання.

3. Розробка проекту.

4. Оцінка (експертиза) проекту.

5. Прийняття проекту (переговори по проекту).

6. Здійснення проекту.

7. 8. Експлуатація проекту і оцінка його результатів.

На всіх стадіях проекту (особливо на стадії розробки) аналізу­ються його основні аспекти (часто їх називають напрямами аналізу чи аналізом).

1. Технічний аналіз, завданням якого є визначення найбільш доцільної для даного інвестиційного проекту техніки і технології.

2. Комерційний аналіз (маркетинговий), в ході якого аналізу­ється ринок збуту тої продукції.

3. Інституціональний аналіз, завдання якого оцінити ор­ганізаційно-правове, адміністративне і навіть політичне середови­ще, пристосування самої організаційної структури фірми до проекту.

4. Соціальний (соціально-культурний) аналіз, під час якого не­обхідно дослідити вплив проекту на життя місцевих жителів.

5. Аналіз навколишнього середовища.

6. Фінансовий аналіз.

7. Економічний аналіз.

Проектний аналіз здійснюється на основі прийомів, які не є привілеєм проектного аналізу, а використовуються також в інших галузях теоретичної і прикладної економіки.

Економічна ефективність інвестицій оцінюється шляхом порівняння передбачуваних грошових надходжень від майбутніх інвестицій. Ці показники відносяться до різних періодів часу, тому головною задачею оцінки ефективності інвестицій є пряма зіставність цих показників.

Аналізуючи дохідність інвестиційного проекту, необхідно порівнювати дві майбутні альтернативні ситуації:

а) фірма здійснила свій проект;

б) фірма не здійснила цей проект.

Подібний аналіз часто називають «з проектом — без проекту». В модифікованому вигляді цей прийом можна представити формулою

Ріне = Рпр - Спр, (1)

де Ріне — дохідність інвестиційного проекту;

Рпр — зміни в вигодах/доходах завдяки проекту;

Спр — зміни в затратах завдяки проекту.

а)б)

Рис. 1. Метод «з проектом-без проекту».

а) ріст доходів при реалізації проекту та їх незмінність при відмові від нього;

б) падіння доходів у випадку відмови від проек­ту;

Р — чистий дохід, Т - роки.

Якщо вигоди оцінити неможливо, то залишається одне: знайти найдешевший проект, тобто найбільш ефективний спосіб здійснення затрат для досягнення поставленої мети.

Застосовують два взаємопов’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) – коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер; другий (зворотний) період (строк) окупності капітальних вкладень Тр=1/Ер.

Термін окупності інвестицій є найпростішим методом оцінки інвестицій. Термін окупності — час, необхідний інвестору для відшкодування суми його первинного вкладення капіталу (інвестицій). Він визначається як відношення суми вкладення капіталу до суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань:

Ток = До / (П + А) (2)

де Ток— термін окупності інвестицій, років; До — сума інвестицій, грн.; П — чистий прибуток, грн.; А — амортизаційні відрахування, грн.

 

Річна рентабельність інвестицій оцінюється процентним відношенням чистого прибутку t-ro року до суми інвестицій.

Доцільно використовувати значення чистогоприбутку з додаванням до неї суми амортизаційних відрахувань f-го року. Адже амортизаційні відрахування залишаються у розпорядженні інвестора і, по суті, є частиною його чистого прибутку, призначеного до реінвестування.

 

 

Рt = Пt + At / До * 100 (3)

де Рt — рентабельність інвестицій в році t, %; Пt — чистий прибуток в році t, грн.; At — амортизаційні відрахування в році t, грн.

Якщо вкладення капіталу в створення об'єкту здійснюються в роки, передуючі початку його функціонування, то визначають середньорічну рентабельність інвестицій.

(4)

де — середньорічна рентабельність інвестиції, %; Т— кількість років розрахункового періоду.

Коефіцієнт економічної ефектив­ності (прибутковості) обчислюють за формулами:

- для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств

Е'р = Приріст прибутку (зниження собівартості)/ Кошторисна вартість проекту

- для споруджуваних підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів)

Е»р = Загальна сума прибутку/ Кошторисна вартість проекту

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах як середньорічний

приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівняльними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізова­но Міністерством економіки України шляхом ретельного обґрун­тування за спеціальною методикою на певний період (його три­валість, звичайно, дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування).

Проект (варіант) капітальних вкладень, що розглядається, буде доцільним (ефективним) за умови Ер > Ен.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, ос­нову якої складає вибір економічно кращого проекту (варіанту) капітальних вкладень, здійснюється шляхом обчислення показника так званих зведених витрат (Z) за формулою:

Z - Сі + Ен х Кі - > тіп, (5)

де Сі — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом):

Кі — капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Облікова норма прибутку оцінює рентабельність порівнянням суми інвестицій з майбутньою річною сумою чистого прибутку.

У = (П – А) / К * 100 (6)

 

де У — облікова норма прибули, %.

Чим більше облікова норма, тим ефективніше за вкладення капіталу.

 

Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дозволяє відібрати кращі їх проекти (варіанти) за мінімальною величиною так званих зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкла­дення в межах періоду їх нормативної окупності) та визначити за­гальну економічну ефективність здійснюваного проекту шляхом обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте її повсюдне і повсякчасне застосування істот­но обтяжує чи навіть унеможливлює достатньо об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень в умовах розвинутих ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона: 1) спирається на показ­ник зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання; 2) лише частково враховує чин­ник часу (зміну вартості грошей з часом); 3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і цим самим обмежує грошові по­токи лише чистими доходами; 4) не враховує існуючі у ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

 

З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосу­ванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробни­чих інвестицій. Перш за все, треба домовитись щодо однозначного розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів. До таких термінів належать: початкові інвес­тиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість май­бутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, госпо­дарський ризик.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) — це реаль­на вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням резуль­татів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом всього початкового доходу.

Грошовий потік являє собою фінансовий показник, що харак­теризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, ком.панїї), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) ак­тиви і одержати кошти. Цей показник складається з чистого дохо­ду підприємства і безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Врахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, позаяк амортизаційні відраху­вання мають певний лаг (проміжок часу) між їх нарахуванням і ви­користанням за призначенням.

При оцінці доцільності інвестицій обов'язково встановлюють (розрахо-вують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний по­казник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою дисконту (облікового процента) виз­начають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого по­кладена формула складних процентів і який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні роки до порівня­ного в часі виду (інакше: визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).

Під теперішньою вартістю прийнято розуміти вартість майбутніх доходів на теперішній час, яка обчислюється шляхом множення гро­шового потоку за кожний рік на так званий процентний чинник те­перішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо з загальної величи­ни теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матиме­мо показник чистої теперішньої вартості, що покладений в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкла­день у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відображає ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків та початкові інвестиції є при­близно однаковими за величиною. Інакше кажучи, внутрішня став­ка доходу — це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також може порівняно широко використовуватись у практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розра­хований показник внутрішньої ставки доходу повинен бути не нижчий від граничної (крайньої або необхідної) ставки, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних вит­рат.

Щоб оцінити вигідність вкладень в часі, як правило, використовують дисконтування процес приведення різночасних грошових потоків (надходжень і виплат) до єдиного моменту часу. Якщо протягом деякого проміжку часу доходи перевищують витрати, звичайно говорять про чисті доходи, або позитивні грошові потоки. Якщо ж витрати перевищують доходи, то їх прийнято називати чистими витратами, або відтоками грошових коштів.

 

3.

Фінансова оцінка ефективності фінансування інвестицій у цінні папери оцінююється за наступними показниками:

1) Дохід, на який сподіваються акціонери =Дивіденди +

Підвищення цін на акції /Ціна акцій протягом часу (t - 1)

Більш точний розрахунок прибутковості акцій можна зробити за результатами діяльності фірми за рік.

2) Прибутковість акції визна­чає дохід, який мають власники часток капіталу фірми від своїх інвестицій, і обчислюється за формулою

Прибутковість акції = Дивіденди / Ринкова ціна акції х 100%.

Отже, акціонер матиме тим більший річний прибуток, чим більші дивіденди на акцію і чим менша їх ринкова ціна.

Прибутковість акції — основний статистичний індикатор, який дає змогу порівняти доходність акцій різних корпорацій, а також акцій з іншими альтернативними видами заощаджень. Іноді цю ве­личину називають рендитом, або дивідендною віддачею акцій.

Проте формула прибутковості акції недосконала (приблизна), тому що цей показник буде завжди вищим через день після оголо­шення дати реєстрації, ніж за день до цього. Це пояснюється тим, що наступного дня після виплати дивідендів біржова ціна акції (знаменник у формулі) буде завжди меншою на величину дивіденда порівняно з ціною попереднього дня. Тому для розрахунку прибут­ковості акції доцільно використовувати таку формульну мо­дифікацію:

Прибутковість акції=Дивіденди × 100% /(Ціна акції - Дивіденди х Кількість днів після виплати дивіденду/360)

3) Дохідність звичайних акцій постійно змінюється (незафіксований відсоток дивіденда), і тому наприкінці року акціонерне товари­ство, оцінюючи свій капітал, обчислює дохід на звичайну акцію та­ким чином:

Дохід на одну звичайну акцію = Прибуток після сплати податку і дивідендів за привілейованими акціями / Кількість звичайних акцій

Ця величина на відміну від показника прибутковості акції вимірюється не у відсотках, а в грошових одиницях і показує, з якої суми треба виходити при сплаті дивідендів на звичайну акцію.

4) Повний дохід від капіталу, який узагальнює всі доходи і збитки, що приносять акції:

Інвестувавши гроші в облігацію, її власник отримує дохід у ви­гляді фіксованих відсотків та різниці між ціною придбання і номі­налом, за яким облігація погашається. Ефективність (дохідність) довготермінових облігацій може бути виміряна у вигляді: купонної дохідності (норма відсотка облігації); ставки розміщення (річної ставки складних відсотків).

Ставка розміщення найбільш точно характеризує реальну фінансову ефективність облігації, враховуючи всі види доходів від неї. Отже, завдання вимірювання фінансової ефективності облігації зводиться до обчислення ставки розміщення у вигляді річної ставки складних відсотків. Нарахування відсотків за цією ставкою на ціну придбання облігації, яка може відрізнятись від номіналу, дає дохід за весь період «життя» облігації, враховуючи момент її погашення. Методика визначення річної ставки дохідності для різних видів облігацій різна. Розглянемо способи обчислення ставок розміщен­ня (ставок ефективності) для облігацій: безвідсоткових;

з виплатою відсотків наприкінці терміну; без обов'язкового погашення з періодичною сплатою

відсотків;

які погашаються наприкінці терміну.

Використовуємо позначення: N номінальна вартість облігації; Р — ціна облігації при купівлі; g — купонна дохідність облігації (норма відсотка на облігації); п — термін облігації у роках (строк від моменту придбання облігації до моменту її погашення); і — річна ставка складних відсотків; іе — ставка розміщення, показ­ник ефективності фінансової операції (ставка ефективності); г -поточна дохідність облігації.

Ціну придбання облігації у розрахунку на 100 г.о. номіналу на­зивають курсом облігації, позначають Pk і обчислюють за форму­лою

(7)

Отже, якщо Pk> 100 (курс облігації більший 100 г.о.), то це оз­начає, що облігація куплена з премією.

Облігації без виплат відсотків (безвідсоткові) приносять власнику лише один вид доходу — дисконт — різницю між вартістю погашення та ціною придбання, їх курс Pk< 100.

Облігації з виплатою відсотків наприкінці терміну можуть бути куплені з дисконтом і з премією, їхня ставка ефектив­ності (іе) може бути більшою від купонної дохідності іе> g, якщо Pk< 100, і навпаки - меншою, іе< g, якщо Pk> 100 (купівля з премією).

5) Облігації без обов'язкового погашення з періодичною сплатою відсотків (типу акцій) зустрічаються дуже рідко, їх дохідність можна виміряти так:

або (8)

У цьому випадку ставка розміщення (іе) збігається з поточною дохідністю облігації, адже

(9)

6) Найбільш поширені облігації, що погашаються наприкінці терміну. Для них визначають поточну дохідність за формулою

(10)

Поточну дохідність ще називають прямим доходом від облі­гації.

В усіх наведених розрахунках при визначенні ставки розміщен­ня облігації вважалося, що облігація купується у момент її випуску. Це окремий випадок. Іноді облігація купується під час виплати відсотків, і тоді всі наведені розрахунки зберігають свою силу, ли­ше під п розуміють термін, який залишився до погашення облігації. Якщо облігація придбана у момент між двома виплатами за купо­нами, наведені формули дадуть наближені оцінки.

7) Можна обчислити дохідність облігації на дату погашення, ско­риставшись формулою

(11)

де п — строк, що залишився до погашення облігації.

Під курсом облігації як цінного паперу з фіксованим відсотком прибутку розуміють відсотковий курс — ціну за 100 г.о. Для акцій поняття курсу збігається із курсовою вартістю, тобто теперішньою ціною акції.

8) Ринкова дисконтна ставка, чи дисконтна ставка з поправкою на ризик – це очікувана інвестором ставка прибутковості, необхідна для того, щоб він інвестовував свої кошти в придбання даних акцій. Очікувана інвестором ставка прибутковості Е(r) дорівнює сумі очікуваних дивідендів на одну акцію D1 і очікуваного приросту цін акції (Р1 – Р0), поділеної на поточну ринкову ціну (Р0) акції. Підставивши зазначене значення очікуваної ставки прибутковості, ми одержимо:

(12)

 

Дане рівняння відображає найбільш важливу особливість: очікувана інвестором ставка прибутковості протягом бідь-якого періоду часу дорівнює ринковій дисконтній ставці (k)/ З цього рівняння можна вивести формулу для визначення поточної ціни акції виходячи з її прогнозу на кінець року.

(13)

Інакше кажучи, поточна ціна акції дорівнює сумі приведених вартостей дивідендів, очікуваних на кінець року й очікуваної бездивідендної ціни, дисконтованих по необхідній ставці прибутковості (тобто по ринковій ставці).

Ми бачимо, що розглянута модель ціноутворення цілком залежить від передбачуваної на кінець року ціни акції (Р0). Але яким чином інвестори можуть прогнозувати цю ціну? Використовуючи той же сами логічний ланцюжок, визначимо очікувану ціну акції на початок другого року:

 

 

Методом підстановки виразимо Р0 через D1, D2 i P2

 

Підводячи цей ланцюжок підстановок, ми прийдемо до загальної формули, використовуючи в моделі дисконтування дивідендів

(14)

 

Іншими словами, ціна акції – це приведена вартість всіх очікуваних у майбутньому дивідендів на цю акцію, дисконтованих по ринковій дисконтній ставці.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Підсилювачі класу B | Оцінка виконання плану із собівартості продукції
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 449; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.084 сек.