Аналіз собівартості окремих видів продукції

Як зазначалося, важливим показником загальної собівартості продукції є собівартість її окремих видів. Для аналізу використовують планові та фактичні калькуляції собівартості продукції. Об’єктом калькулювання можуть бути продукція чи роботи (послуги). Проте головний об’єкт калькулювання — це готові вироби, які поставляються за межі підприємства. Ураховуючи значну трудомісткість процесу калькулювання, підприємства обмежуються калькулюванням собівартості лише найважливіших видів продукції.

Під час аналізу встановлюють ступінь виконання плану за собівартістю окремих видів продукції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників, визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтями калькуляції.

Якщо підприємство тривалий час випускає певний вид продукції, обов’язково треба вивчити динаміку показників її собівартості за цей період. Уважається, що собівартість продукції має тенденцію до постійного зниження. І це правильно. Проте існують і протилежні напрями її зміни. Так, підвищення якості продукції у деяких виробництвах поєднується із зростанням її собівартості. Причому її зростання, починаючи з певної межі, може мати нестримний характер (рис. 8.2). В інших випадках періоди сталого зниження витрат виробництва поступово переходять у повільне їх зростання, наприклад, коли погіршуються умови роботи або склад руд у гірничій промисловості (рис. 8.3). У машинобудуванні та інших фінішних виробництвах, де періодично оновлюється асортимент продукції, зміна показників собівартості може мати пульсуючий характер. Періоди плавного зниження витрат чергуються із різким стрибком внаслідок освоєння виробництва нової моделі виробу (рис. 8.4 і 8.5).

Рис. 8.2. Зв’язок рівняння якості та собівартості продукції	Рис. 8.3. Зміни собівартості продукції на гірничих підприємствах
Рис. 8.4. Зв’язок собівартості продукції з оновленим асортиментом продукції (І тип)	Рис. 8.5. Поєднання фактора якості продукції і зміни асортименту із собівартістю продукції (ІІ тип)

Аналіз собівартості окремих видів продукції слід закінчувати пошуком резервів її зниження. Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що, до речі, потребує певних додаткових інвестицій. Насамперед це стосується можливого збільшення обсягів виробництва. Доб­ре відомо, що за інших рівних обставин збільшення обсягів виробництва знижує собівартість продукції через відносно сталі витрати на управління виробництвом (так звані умовно-постійні витрати). Цей шлях зниження собівартості хоч і дуже простий, але має певні згасаючі можливості одер­жання позитивного ефекту (рис. 8.6). До того ж, наявні виробничі потужності підприємства і попит на даний виріб можуть обмежувати збільшення обсягів виробництва продукції.

Рис. 8.6. Зміна собівартості виробу при збільшенні обсягу його виробництва

Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою

,

де П — умовно-незмінні витрати (П = 900 тис. грн.);

V — змінні витрати (V = 50 грн. / шт.);

q_і — обсяг виробництва;

Ц — ціна (80 грн.).

q ₁ = 30 тис. шт. С₁ = 80 (грн.);

q ₂ = 60 тис. шт. С₂ = = 65 (грн.);

q ₃ = 90 тис. шт. С₃ = 60 (грн.);

q ₄ = 120 тис. шт. С₄ = 57,5 (грн.);

q ₅ = 150 тис. шт. С₅ = 56 (грн.);

q ₆ = 180 тис. шт. С₆ = 55 (грн.).

Одним із варіантів розглянутого вище впливу обсягу виробництва на собівартість є природне збільшення кількості виробів нової продукції в міру засвоєння технології її виробництва та відповідного вдосконалення її. Але тут починає діяти й новий фактор — час. Утім, коли підкреслюють позитивний вплив концентрації виробництва на собівартість продукції, то мають на увазі передусім вплив на неї фактора обсягу випуску продукції!

Важливим фактором здешевлення виробництва основної продукції може стати виготовлення з відходів основного виробництва побічної продукції (комбінування виробництва). Цей шлях особливо ефективний у харчовій галузі, підприємствах будівельних матеріалів тощо.

У галузях обробної промисловості гарні результати дають фактори, пов’язані зі стандартизацією (нормалізацією, уніфікацією) продукції, а також зі спеціалізацією та кооперуванням підприємств. Все це разом дає змогу збільшувати обсяги та економити ресурси виробництва, а отже, зменшувати собівартість продукції.

Зазначені фактори діятимуть ще результативніше, коли вони спиратимуться на фактор упровадження досягнень науково-технічного прогресу. Але цей фактор, хоча й один із наймогутніших і найвпливовіших, завжди потребує значних інвестицій і часу. Він всеохоплюючий і довготерміновий, має різні напрями і терміни. Одним із наслідків його дії є поява нових видів продукції і підвищення якості інших видів. Усе це сприяє оновленню асортименту і підвищенню якості продукції. Зазначений фактор здебільшого зумовлює потребу в одночасних значних додаткових витратах, що, природно, підвищує собівартість нової продукції. Фактором подорожчання виробництва є, як зазначалося вище, погіршання умов видобутку палива і сировини, поступове зниження якості продукції видобувних галузей промисловості.

Питання для контролю знань:

1. Які завдання розв’язують при аналізі собівартості продукції?

2. Показники собівартості та джерела інформації.

3. Порядок вивчення собівартості за статтями витрат та елементами.

4. Як проаналізувати матеріальні витрати у складі собівартості окремих видів продукції?

5. Як проаналізувати витрати на оплату праці та інші витрати?

6. Які фактори впливають на собівартість окремих видів продукції?

7. Порядок визначення резервів зниження собівартості продукції.

Самостійна робота студента №6: Аналіз витрат за елементами і статтями витрат

Самостійна робота студента №7: Аналіз витрат на оплату праці

Дата добавления: 2014-01-04