Корисність суспільних робіт в працях Жюля Дюпюі

З моменту заснування в 1747 р. „Школи проектування громадських об’єктів” в Парижі серед її викладачів і випускників поступово встановилася традиція цікавитися економічною оцінкою суспільних робіт. Одним з випускників був Жюль Дюпюі, який між 1844 та 1859 р. видав ряд робіт по проблемі вимірювання соціальної корисності наданих суспільством благ та послуг, в яких встановив різницю між сукупною та граничною корисністю стосовно цін попиту.

Як і Курно, Дюпюі вважав, що обернене співвідношення між цінами і кількістю благ є очевидним фактом, який підтверджується досвідом і не потребує теоретичного обґрунтування. Але на відміну від Курно Дюпюі інтерпретував функцію попиту просто як функцію граничних корисностей і функція попиту має від’ємний нахил, так як додаткова корисність, отримана від покупки додаткових одиниць того ж товару, зазвичай знижується.

Розмірковуючи про те, що кожна додаткова порція соціального блага несе її споживачу все меншу і меншу корисність, Дюпюі прийшов до функції попиту (рис.).

Крива NP зображає граничну корисність користування мостом (крива попиту на послуги моста). Координати ОР – тариф за проїзд на мосту, OR – кількість послуг моста, на які пред'явлений попит (наприклад кількість їздок по мосту).

При тарифі p буде використано r одиниць послуг моста. Спільна плата за всі ці їздки вимірюється площею Oрnr, а останній кусок трапеції – трикутник криволінійний pPn Дюпюі називає відносною корисністю. Сьогодні цю величину називають ізбитком споживача. Навіщо він нам потрібен? Споживчий ізбиток – це і є чиста вигода споживачів, бо він показує, скільки вони готові були сплатити за спожиті послуги зверху того, що прийшлося їм заплатити насправді (зверху суми Opnr).

Знижуючи тариф з р до р, водії сплачують суму рівну Opnr. Скупний виграш водіїв ppnn. Але держава понесла збиток – недоотриманий дохід ppnq. І тільки трикутник nqnпредставляє чистий приріст ізбитка для суспільства від зниження тарифу з р до р.

Але Дюпюі сміливо йде далі. Він каже, давайте уявимо собі подібну ж криву граничних витрат на утримання моста (рис.). Аналогічно попереднім розміновуванням, при тарифі р кількість їздок буде r, а сукупні витрати будуть вимірюватись трапецією Osnr. Але виручка за проїзд по мосту вимірюється площею Opnr. Таким чином власники моста теж отримують ізбиток.

Це ізбиток виробника. Виходить, що від зниження тарифу вигоду отримують обидві сторони.

Після цього Дюпюі не склало великого труда доказати теорему про те, що суспільству не вигідно підвищувати тарифи на суспільні послуги, навіть якщо споживачі і здатні заплатити більше.

Якщо порівняти статтю Дюпюі „Про вимірювання корисності суспільних робіт” (1844 р.) із удосконаленням цієї ж концепції Маршаллом, стають очевидними її недоліки:

- Дюпюі не усвідомив, що його аргументація цілком тримається на припущенні про вимірюваність корисності;

- Впроваджений термін „споживчий надлишок (ізбиток)” передбачає міжособистісне порівняння корисності;

- Споживчий надлишок від окремої суспільної послуги може залежить від надлишків, що виникають в результаті споживання інших послуг;

Тим не менш, стаття Дюпюі, навіть з урахуванням недоліків, стала в свій час значним кроком вперед в розвитку теорії граничної корисності.

Дата добавления: 2014-01-04