Преса Закарпаття

Зародження журналістики на Закарпатті відбувається наприкінці 40-х років ХІХ ст. Тривалий час преса на цих землях залишалась слабкою, відірваною від народу.

У дожовтневий період на Закарпатті, окрім календарів, місяцесловів та іншої журнальної продукції, в різний час виходило 17 періодичних видань, з них 5 видань за межами Закарпаття і чотири видання угорською мовою. Решта 8 видань були переважно клерикально-москвофільськими: „Учитель” (1867), „Свет” (1867-1870), „Карпат” (1897-1914), „Листок” (1885-1903), „наука” (1897-1914) „Неділя” (1897-1918). До „Листка” і „Науки” в окремі роки були додатки. В Ужгороді виходили також „Листок для угро-руських добрих дітей” і „Світло”.

Початок журналістики на Закарпатті зв’язаний з діяльністю Олександра Васильовича Духновича (1803-1865) – найвидатнішого представника національно-культурного руху закарпатських українців, одного з перших організаторів тут літературного і громадського життя.

За зразком „Руської трійці”, якою він захоплювався, О. Духнович засновує в Пряшеві (1850) „Пряшівську літературну спілку”. Один за другим у 1850, 1851, 1852 рр. він видає кілька випусків літературно-публіцистичного альманаху „Поздравление русинов”, який став на Закарпатті провісником місцевої журналістики.

О. Духнович ставив задачу об’єднання місцевих літературних сил для політичної боротьби. Він започаткував на Закарпатті (1850) видання місяцесловів. Незабаром О. Духнович зайняв ворожу позицію щодо діячів преси, які відстоювали народну мову в літературі.

Серед видань, які виходили за межами Закарпаття, але призначалися для його населення, була щотижнева „Церковна газета” (1856-1858) – орган „Товариства Св. Стефана”.

Редактор Іван Іванович Раковський – ревний ідеолог москвофільства.

Коли австрійський уряд зажадав, щоб „Церковна газета” виходила малоросійською мовою, Раковський почав видавати „Церковний вестник для русинов Австрийской держави”. На десятому номері І. Раковський припинив видання „Церковного вестника”, мотивуючи це браком коштів.

Ці видання мають певне історичне значення як факт журналістського процесу.

У квітні 1867 року в Ужгороді з’явився перший на Закарпатті тижневик „Учитель” (з квітня по грудень 1867 р. вийшло 30 номерів). Редактором був учитель церковного співу Андрій Ріпай.

Газета призначалася певній категорії читачів „півцеучителям”. У газеті висвітлювались становище русинських шкіл, матеріальне становище учителів.

„Учитель” був одним із перших педагогічних видань на Україні.

Як офіційний орган клерикального „Товариства св. Василя Великого” з 1867 року почала виходити літературна тижнева газета „Світ” (1867-1870). Навколо тижневика об’єднались літературні сили Закарпаття.

З кінця 1868 року в тижневику „Світ” стали активно друкуватись твори О. Пушкіна, М. Гоголя, І. Тургенєва. Це викликало негативну реакцію угорського уряду. „Світ” був закритий.

Одним з найцікавіших явищ у журналістиці Закарпаття є сатирична газета „Сова” (1871), яка виходила в Ужгороді двічі на місяць. Засновник її – юрист Емануїл Грабар – єдиний депутат угорського сейма від закарпатських українців. Редактором став Віктор Федорович Кимак – колишній редактор „Світу”.

Перші три номери журналу були надруковані в Ужгороді, а четвертий, останній (5-ий) – в Пешті. Газета мала гостро викривальний характер, але вістря було направлене лише проти свавілля єпископа Панковича.

У п’яти номерах надруковано понад 30 карикатур невідомого художника.

З „Сови” в українській журналістиці бере початок політична графіка: сатиричний малюнок, карикатура, гротеск.

В умовах засилля клерікалізму, мадяризації, розгулу москвофільської ідеології видання „Сови” було короткочасним.

У 1872 році ужгородський священик Микола Гомичков почав видавати газету „Карпат” (1872-1886). Газета успіху не мала. Редактор був палким прихильником єпископа Панковича.

Письменник і публіцист І. Сільвай дав нищівну оцінку цьому виданню.

В Ужгороді в 1885 році був заснований москвофільський клерікально-літературний журнал „Листок” (1885-1903).

Газета мала за мету об’єднати священиків, дяків і вчителів під гаслом „мы родные братья”.

Соціальна програма видання була надто абстрактною і загальною.

У 1891 році починає виходити журнал „Листок”, який пропагував культурні здобутки слов’янських народів.

У Ужгороді за редакцією Юлія Чучки вийшов тижневик „Наука” (1897-1914), в якому вперше на Закарпатті народна мова в журналістиці здобула права громадянства.

Наступного року (1898) в Будапешті почала виходити „Неділя” (1898 – 1914 рр) за редакцією М. Врубеля. Це була „поучально-господарська газета для угро-руського народу”, що виходила одночасно угорською, сербською, словацькою та німецькою мовами. Обидві газети („Наука” і „Неділя”) адресувалися народу, але жодного впливу на нього не мали.

Дата добавления: 2014-01-04