Тема 11. Діагностика економічної культури підприємства

3.

Цикл Кребса – послідовне перетворення органічних кислот, що відбувається у матриксі мітохондрій (англійський біохімік Кребс, 1937р.). На початку циклу піровиноградна кислота реагує із щавлевооцтовою, утворюючи лимонну кислоту. Лимонна через низку реакцій перетворюється на інші кислоти. Внаслідок таких перетворень відновлюється щавлевооцтова кислота, яка знову реагує з піровиноградною, і цикл повторюється. Значення циклу в тому, що внаслідок кожного циклу утворюється 1АТФ. Крім того, в ході біохімічних реакцій циклу від органічних кислот відщеплюються атоми гідрогену, які є носіями енергії. Ці атоми відновлюють певні сполуки. Енергія, запасена в атомах гідрогену, згодом частково використовується для синтезу АТФ. А молекули СО2, які утворюються під час цих перетворень, залишають мітохондрії і виводяться з клітини – тому дихання клітини. Наступні перетворення пов’язані з перенесенням електронів від атомів гідрогену на кисень. Ці процеси відбуваються за участю ланцюга дихальних ферментів, які вбудовані у внутрішню мембрану мітохондрій. Електрони послідовно передаються від одних сполук до інших, поки не відбудеться процес відновлення кисню.

2.

1.

План

1. Будова і функції мітохондрій та пластид.

2. Поняття про клітинне дихання.

3. Значення фотосинтезу.

Література

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

10 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст.70-73.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 40-42.

3. Гладюк Т. та ін. Біологія. 10 клас. Посібник. – Т.: Підручники посібники,

2000, ст. 32-34.

4. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 10 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.45-47.

5. Тагліна О.В. Загальна біологія. 10 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст.90-92.

6. Тагліна О.В. Біологія. 10 клас. Підруч. Для загальноосв. навч. Закл. – Х.:

Ранок, 2010, ст.121-127, 138-146.

Мітохондрії (нитка, зернятко) – двомембранні органели еукаріотичних клітин, які мають форму округлих тілець, паличок, ниток (0,5-10 мкм), їх кількість різна: від 1 до 100 тис., це залежить від метаболічної активності.

У рослин мітохондрій менше, бо їх функцію (синтез АТФ) частково виконують хлоропласти.

Поверхневий аппарат мітохондрії складається із двох мембран – зовнішньої і внутрішньої. Зовнішня гладенька, вона відмежовує мітохондрію від гіалоплазми. Внутрішня утворює вгини всередину у вигляді трубчастих та гребінчастих утворів – кристи. Кристи розташовуються по-різному щодо осі мітохондрії, часто галузяться. Між мембранами товщина щілини 10-20 нм. На поверхні внутрішньої мембрани є грибоподібні утвори – АТФ-соми, у яких міститься набір ферментів, потрібних для синтезу АТФ. Внутрішній простір заповнений напіврідкою речовиною – матриксом. У ньому є ДНК, іРНК, тРНК, рибосоми, гранули солей кальцію, магнію. У матриксі синтезуються білки, що входять до складу внутрішньої мембрани.

Функція мітохондрій – синтез АТФ, відбувається за рахунок енергії, яка виділяється при окисленні органічних сполук. Початкові етапи протікають у матриксі, а наступні на внутрішній мембрані. Мітохондрії у клітині постійно відновлюються, у клітинах печінки вони живуть 10 днів. Розмножуються поділом.

Пластиди (виліплений) – двомембранні органели рослин і деяких тварин (рослинних джгутикових), різні за формою, розмірами, забарвленням. Існує три типи пластид:

1)хлоропласти – містять пігмент хлорофіл, видовженої форми, кількість від 30 до 1000. Між зовнішньою і внутрішньою мембранами є простір 20-30 нм. Внутрішня мембрана утворює складчасті вгини всередину матриксу – ламели і тилакоїди (плоскі, видовжені складки і мішечки). Ламели можуть утворювати сітку або розташовуватися паралельно одна одній. Між ними знаходяться тилакоїди, зібрані у купки по 50 і більше як стопки монет. Така купка – грана (до 60). У тилакоїдах знаходяться основні фотосинтетичні пігменти – хлорофіли і допоміжні – каротиноїди. Мембрани тилакоїдів здатні вловлювати світло і спрямовувати його на хлорофіл. У матриксі хлоропластів містяться ДНК, рибосоми, зерна крохмалю. Функція – фотосинтез, крім того, як і в мітохондріях, за участю ферменту АТФ-синтетази відбувається синтез АТФ, деяких ліпідів, білків, ферментів. Як і мітохондрії, хлоропласти мають певний ступінь автономії, у них кільцева ДНК, власний білоксинтезуючий аппарат (рибосоми, РНК). Розмножуються поділом.

2)лейкопласти (білий) – безбарвні пластиди різної форми. У них відсутня

розвинена ламелярна система, внутрішня мембрана утворює нечисленні

тилакоїди. У матриксі є ДНК, рибосоми, ферменти, які забезпечують

синтез білків, крохмалю, запасних речовин.

3)хромопласти (колір, фарба) – пластиди жовтого, червного кольорів,

надають колір плодам, пелюсткам, листю восени. Забарвлення

обумовлюють каротиноїди. Внутрішня мембрана відсутня або представлена

поодинокими тилакоїдами.

Мітохондрії Хлоропласти

Особливості двомембранні, зовнішня двомембранні, всередині

Структури мембрана гладка, є мембранні мішечки –

Мембран внутрішня утворює кристи тилакоїди, які утворюють

(вирости). купки (грани).

Що всередині матрикс, кільцева ДНК, строма, кільцева ДНК,

рибосоми. рибосоми.

Які процеси процес внутрішньо фотосинтез.

відбуваються клітинного дихання.

В яких клітинах у всіх евкаріот. тільки у рослин.

Наявні

Кількість від 1 до 500000. від 1 до кількох сотень.

Локалізація у тих ділянках клітини, у фотосинтезуючих клітинах.

де витрачається енергія.

Як утворюються внаслідок росту і поділу поділом попередніх.

попередніх.

Особливості напівавтономна органела. напівавтономна органела.

функціонування

Клітинне дихання відбувається у мітохондріях за участю кисню.

Це третій етап енергетичного обміну речовин - органічні сполуки, що утворилися на другому, безкисневому етапі, окиснюються до кінцевих продуктів – СО2 і Н2О.

Сукупність реакцій окиснення у живих клітинах – біологічне окиснення. Процес біологічного окиснення пов’язаний із відщепленням від органічних сполук гідрогену і приєднанням його до молекулярного кисню за допомогою особливих біологічно активних речовин-переносників. Внаслідок цього утворюється вода. Ці процеси прискорюють певні ферменти. Важливе місце в аеробному диханні відіграє цикл Кребса.

Отже, процес окиснення органічних сполук киснем супроводжується низкою окисно-відновних реакцій, у ході яких енергія, яка міститься у вигляді хімічних зв’язків, звільняється поступово. Це дає можливість клітині використовувати її повніше, ніж під час безкисневого етапу.

Повне окиснення молекул молочної або піровиноградної кислоти до Н2О і СО2 супроводжується виділенням енергії, якої достатньо для утворення 36 АТФ. Виділяється близько 2800 кДж енергії, з яких 55% (1600) акумулюється в АТФ, а 45% - розсіюється:

2С3Н6О3+6О2+36Н3РО4+36АДФ = 6СО2+36АТФ+36Н2О

Енергетичний обмін завершується виведенням кінцевих продуктів з організму.

Фотосинтез. Життя на Землі залежить від енергії Сонця. Існує тільки один процес, за допомогою якого сонячна енергія нагромаджується у доступному для живих організмів вигляді – органічних речовинах – фотосинтез.

Це процес утворення органічних сполук з неорганічних завдяки перетворенню світлової енергії на енергію хімічних зв’язків за участю хлорофілу. Здатність до фотосинтезу мають зелені рослини, рослинні джгутикові, деякі ціанобактерії.

6СО2 + 6Н2О за участю енергії світла і хлорофілу утворюється С6Н12О6 (глюкоза) + 6О2.

Фотосинтез складається із ряду послідовних реакцій, які відбуваються у хлоропластах, в особливих структурах – реакційних центрах (комплекси молекули хлорофілу і білків). У фотосинтезі беруть участь дві фотосинтезуючі системи – І і ІІ, які мають різні реакційні центри, але пов’язані між собою через систему перенесення електронів. У фотосинтезі виділяють дві фази:

Світлова фаза – проходить на мембранах тилакоїдів у хлоропластах за наявності світла, потрібна також вода.

Темнова фаза – у матриксі хлоропластів, світло необов’язкове, вуглекислий газ відновлюється до глюкози завдяки енергії, яка вивільняється при розщепленні АТФ та за рахунок відновлення НАДФ Н2. Внаслідок складних реакцій, кожну з яких каталізує специфічний фермент, із СО 2 утворюється глюкоза, з якої потім в клітинах рослин синтезуються полісахариди. Послідовність темнових реакцій розшифрована американським вченим М.Кальвіном – цикл Кальвіна (1961рік, Нобелівська премія).

Значення фотосинтезу величезне:

- завдяки йому енергія Сонця стає доступною для організмів,

- оксиген, що виділяється, також необхідний всім організмам,

- із оксигену утворився озоновий шар, який дозволив освоїти суходіл.

11.1. Поняття, структура і зміст економічної культури.

11.2. Діагностика економічної культури.

11.3. Вплив економічної культури на продуктивність.

11.1. Поняття, структура і зміст економічної культури.

Організаційна культура визначається як система прийнятих на підприємстві цінностей, переконань і норм, сформованих з часом під впливом різних внутрішніх і зовнішніх факторів, засвоєних або розроблених визначеною групою, що виявилися досить ефективними, щоб вважатися цінними, а тому передаватися новим членам як правильний образ сприйняття, мислення і ставлення до конкретних проблем. Вона включає як управлінські функції, так і характеристики підприємства. Організаційна культура містить такі компоненти:

1) світогляд, що направляє дії робітників підприємства відносно інших співробітників, клієнтів або конкурентів;

2) культурні цінності, що домінують на підприємстві, такі як "якість продукції" або "оцінюване лідерство", символи і міфологія;

3) характеристики поведінки при взаємодії людей, такі як ритуали і церемонії, а також мова, використовувана при спілкуванні;

4) норми, прийняті на підприємстві, зокрема так звані "правила гри", які необхідно засвоїти будь-кому, хто стає робітником підприємства;

5) психологічний клімат на підприємстві, з яким стикається людина при взаємодії з її співробітниками.

Ці компоненти представлені на трьох рівнях: рівні артефактів, рівні цінностей і рівні базових уявлень.

Артефакти є самим поверхневим рівнем, що включає всі прояви, які можна побачити, почути і відчути при входженні в нову організацію з незнайомою культурою. Вони містять у собі зримі групи, такі як: мова організації: технологія й продукти діяльності; її стиль, втілений в манері спілкування, емоційній атмосфері, міфах та історіях, пов'язаних з організацією; опис прийнятих цінностей; зовнішні ритуали; корпоративні свята і церемонії. У цей рівень також включаються видима поведінка групи й відповідні організаційні процеси.

Наступний рівень — культурні цінності, прийняті членами організації, за якими створюються норми й форми поведінки в організації.

Ядром організаційної культури є цінності, що поділяються і декларуються засновниками та найбільш авторитетними членами організації. В одних організаціях співробітники орієнтовані на зароблення грошей, в інших більш важливими вважаються технологічні інновації або добробут співробітників. Іноді проголошувані цінності не погоджуються з базовими уявленнями, тому розглядаються цінності, що відповідають основним уявленням, і цінності, що суперечать їм внаслідок якихось висновків або претензій.

Для того, щоб розшифрувати організаційну культуру підприємства і навчитися правильно прогнозувати поведінку його співробітників, необхідно розглянути останній, глибинний рівень культури — базові уявлення.

До базових уявлень відносять судження, вірування, що сприймаються робітниками на підсвідомому рівні, як такі, що розуміються, є правильними і не підлягають сумніву. Цей рівень представлений уявленням про навколишній світ, людину й суспільство, на який впливають культурні, національні особливості, релігійні представлення, родина і т.д.

Культура як набір базових уявлень визначає, на що треба звертати увагу, в чому зміст тих або інших предметів і явищ, якою повинна бути реакція на те, що відбувається, які дії слід починати в тій чи іншій ситуації.

Структура культури виробництва та визначення її основних елементів:

1) культура умов праці — це сукупність об'єктивних умов і суб'єктивних факторів, що визначають поведінку людини в процесі виробничої діяльності. Ця частина культури виробництва включає характеристики й показники санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, соціально-психологічних та естетичних умов праці;

2) культуру засобів праці й трудового процесу характеризують такі елементи, як упровадження новітніх досягнень науки й техніки у виробництво, рівень механізації та автоматизації, якість устаткування та інструментів, ритмічність і планомірність роботи підприємства, рівень матеріально-технічного забезпечення, якість продукції, використання передових методів праці, методи оцінки результатів праці, забезпечення дисципліни;

3) культуру міжособистісних відносин у трудовому колективі визначають соціально-психологічний клімат, наявність почуття колективізму, взаємодопомоги, наявність і сприйняття усіма працівниками цінностей і принципів роботи підприємства;

4) культуру управління визначають методи управління, стиль керівництва, індивідуальний підхід, сприйняття персоналу як надбання підприємства, професіоналізм керівників, включаючи комунікативну компетентність, методи стимулювання, підвищення рівня задоволеності працею;

5) культуру працівника можна подати як сукупність моральної культури (що виявляється в поведінці людини, знанні етикету, правил поведінки, гарних манер), і культури праці (що визначається рівнем освіти і кваліфікації працівника, його ставленням до праці, дисциплінованістю (технологічною і трудовою), ретельністю, творчістю на робочому місці).

Організаційна культура проявляється в трьох напрямах: моделі виконання робіт, моделі ділової взаємодії і моделі міжособистісного спілкування. Кожна з моделей характеризується низкою елементів:

1. Елементи моделі виконання роботи відбивають змістовні аспекти управління та виконання: яким чином приймаються стратегічні, тактичні й оперативні рішення на підприємстві? Чи є всередині підприємства угруповання з різними цілями? Яка адміністративна структура підприємства? Яким чином цілі й завдання кожного рівня доводяться до виконавців? Як організована функціональна взаємодія на підприємстві? Який ступінь свободи й ініціативи виконавців на різних рівнях, наскільки вони приймають на себе відповідальність? Як здійснюється контроль за досягненням цілей і виконанням завдань та їх оцінка? Які вимоги до якості та ефективності праці, як оцінюються та компенсуються витрати співробітників? На підставі яких даних проводяться зміни в системі управління підприємством9 Як часто відбуваються нововведення, удосконалюються технології, впроваджується нова техніка?

2. Елементи моделі ділової взаємодії визначають, в якій формі здійснюється ділова комунікація між співробітниками, як здійснюється передача інформації? У якому вигляді передається інформація? Як проводяться наради? Як робляться доповіді й повідомлення? Як відбуваються обговорення?

3. Елементи, що визначають моделі міжособистісного спілкування: Чи склалися на підприємстві групи з подібними захопленнями? Наскільки співробітники цікавляться особистим життям інших і розповідають про свої успіхи, проблеми, захоплення? З чого починається робочий день? Як прийнято проводити перерви? Як прийнято проводити час поза роботою?

Описати культуру підприємства можна за такими складовими:

1. Організаційні механізми (процедури, правила, інструкції) — через критерії і процедури відбору; систему мотивації; структуру повноважень, стандарти роботи; навчання і розвиток персоналу; формалізацію відносин; механізм прийняття рішень; структуру комунікацій; чіткість у розподілі функцій.

2. Персонал як носій організаційної культури через цінності, характер взаємин; відношення до організації; відношення до роботи; кваліфікацію; якість роботи тощо.

Дата добавления: 2014-01-04