Види і форми зв’язку між явищами

Стадія вирішення конфлікту.

Способи управління конфліктом (способи поведінки в конфлікті)

 Ухилення від конфліктної взаємодії.

 Згладжування конфлікту. Реалізація принципу кота Леопольда “Давайте жити дружньо!”

 Боротьба за перемогу в конфлікті.

 Компроміс.

 Співробітництво – базується на впевненості сторін конфлікту в тому, що розбіжності в поглядах є закономірними, і сторони визнають право кожного на особисту думку та готові зрозуміти один одного, що дає можливість аналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для всіх вихід.

Методика вирішення конфлікту:

1. “Зняти маски” (ревнивця, егоїста, диктатора, заздрісника, агресора тощо) і “стати самим собою”.

2. Виявити і усвідомити справжню причину конфлікту.

3. Відмовитися від принципу “перемога за будь-яку ціну”. В конфліктах не перемагають, їх улагоджують.

4. Знайти декілька можливих варіантів вирішення конфлікту.

5. Оцінити варіанти і вибрати кращий.

6. Переконати іншу сторону конфлікту у тому, що даний варіант є найоптимальніший (“говорити, щоб нас почули”, уміти “слухати” іншу сторону).

7. Усвідомлювати й оберігати цінність взаємовідносин.

Важливим аспектом поведінки в конфліктних ситуаціях і вирішення конфлікту психологія вважає асертивність особистості. В психологічній літературі відсутнє чітке визначення цього поняття. Асертивність ми можемо визначити як “неконфліктна поведінка”, “уміння вирішувати конфлікти”, поведінка людини (включаючи конфліктні ситуації) на основі таких якостей: 1) повага до себе, почуття власної гідності, чесність, протидія маніпуляції; 2) повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію, невикористання відносно інших маніпулятивних технологій; 3) використання при вирішенні конфліктних ситуацій принципу співробітництва.

Взаємозв’язок між ознаками, які характеризують явища, може проявлятись у функціональній або стохастичній залежності. Ознаки, що характеризують причини та умови зв’язку, називаються факторними х, а ті, що характеризують наслідки зв’язку, - результативними у

При функціональній залежності кожному значенню факторної ознаки “х” відповідає одне або кілька чітко визначених значень результативної ознаки “у”. Іншими словами, при функціональній залежності зі зміною фактора на певну величину результат також змінюється на відповідну величину.

У разі стохастичного зв’язку кожному значенню факторної ознаки відповідає певна множина значень результативної ознаки, які утворюють так званий умовний розподіл.

Окремим випадком стохастичного зв’язку є кореляційна залежність, при якій дія факторних ознак проявляється у зміні середнього значення результативної ознаки. На відміну від функціональної залежності, кореляційний зв’язок є неповним, тому що залежність між результатом і фактором у кожній ситуації перебуває під впливом декількох причин і умов.

За напрямком дії як функціональні, так і кореляційні можуть бути прямими та зворотніми. У прямих зв’язках напрям дії факторної і результативної ознаки співпадають: зростає факторна ознака, росте і результат або зменшення факторної ознаки приводить до зменшення результату. В зворотному зв’язку напрямок зміни результативної ознаки не збігається з напрямком зміни факторної ознаки, тобто з ростом факторної ознаки результативна ознака зменшується і, навпаки, зменшення факторної ознаки веде до збільшення результату. Так, наприклад, підвищення продуктивності праці веде до зниження собівартості продукції. У такому випадку має місце зворотній зв’язок.

За аналітичним виразом зв’язки можуть бути прямолінійними та криволінійними. При прямолінійному зв’язку відбуваються рівномірні зміни факторної та результативної ознаки. Математично такий зв’язок описується рівнянням прямої у=а+bх, а графічно – прямою лінією. Звідси його більш коротка назва – лінійний зв’язок.

Криволінійному зв’язку властива така особливість: однаковим змінам середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні зміни середніх значень результативної ознаки. Геометрично такі зв’язки зображаються у вигляді кривих: парабол, гіпербол тощо.

За кількістю факторів, що діють на результативну ознаку, зв’язки бувають однофакторні і багатофакторні. У випадку дослідження зв’язку між одним фактором і результативною ознакою говорять про парну кореляцію, а у випадку взаємодії декількох факторних ознак і результативної ознаки – про множинну кореляцію.

Дата добавления: 2014-01-04