Взаємодія культур

Всі перераховані культури мають не лише кваліфікаційний відтінок, але й характер реального існування, складної горизонтальної та ієрархічної взаємодії. Ця взаємодія може привести до співіснування, проникнення, або різного роду конфліктів. Важливою проблемою взаємодій культур є оцінка людьми тієї чи іншої культури. Найбільш розповсюдженим є намагання представників однієї культури оцінювати інші через призму цінностей своєї власної культури Така позиція – етноцентризм. Етноцентризм ставить культуру свого народу в центр культурного розвитку, роблячи його еталоном, оптимальною моделлю, на основі якої співвиміряє культури інших народів. Прояви етноц – “вибраний народ”, “вища раса”, “відсталі народи”, “варвари”, “примітивна культура”. Проявами етноцентр. є місіонерська діяльність, починаючи з намагань насадити свої вірування (хрестові походи), цивілізувати покорені народи (колоніалізм), закінчуючи сучасними намаганнями нав’язати всьому світу західний спосіб життя та цінності (американізація). Проте, етноцентризм є необхідною умовою формування національної самосвідомості (патріотизм). Соціологи вважають, що він згуртовує етнічні групи, виправдовує такі прояви як героїзм, жертвування в ім’я свого народу. Іншою крайністю в оцінці людьми іншої культури є культурний релятивізм, котрий проголошує абсолютну самобутність будь-якої культури. Відповідно до даної установки будь-яка культура може бути зрозумілою лише в її власному контексті і лише тоді, коли вона розглядається в цілісності.

Сучасний світ, що характеризується стрімким змінами, демонструє як зразки культурної єдності так і характеризується конфліктами культур. Фахівці вирізняють три види конфліктів: аномію, культурне відставання, чужосторонні впливи. Термін “аномія” означає порушення єдності культури в зв’язку відсутністю чітко сформульованих соціальних норм. Вперше був сформульований Емілем Дюркгеймом в 90-ті роки ХІХ століття. В той час аномія була викликана послабленням впливу релігії та політики та підвищенням ролі торгово-промислових груп. Як наслідок розпад системи моральних цінностей, котра в минулому була стійкою. З того часу сусґпільствознавці відмічають, що зростання злочинності, збільшення числа розлучень та нерозбірливості сексуальних зв’язків відбувались як порушення єдності культури (нестійкість релігійних та сімейних цінностей).

На початку ХХ ст. Уїльям Огборн ввів поняття «культурного відставання». Воно спостерігається, коли зміни в матеріальному житті суспільства випереджають трансформацію нематеріальної культури (звичаїв, переконань, філософської системи, закони та форми поведінки).

Третій різновид культурного конфлікту, викликаний пануванням чужої культури, спостерігався в доіндустріальних суспільствах, котрі були колонізовані народами Європи. Згідно досліджень Б.Маліновського множина протилежних елементів культури тормозила процес національної інтеграції в цих суспільствах. Соціальне життя туземців до колонізації складало єдине ціле. Коли європейські цінності були нав’язані туземцям, відбулося не об’єднання двох культур, а їх неприродне сповнене напруженості змішування. Він передбачив, що буде існувати довготривала боротьба, котра не закінчиться і після того як колонії стануть незалежними.

Дата добавления: 2014-01-04